- •Місце інформаційно-комунікативних процесів в сфері політики.
- •2. Політична комунікація та основні теоретичні підходи.
- •4 Основні теоретичні підходи до аналізу інформаційно-комунікативних процесів.
- •7. Особливості політичної інфосфери.
- •8. Рівні політ. Комун. Стр-ра.
- •10 .Типологія політичних комунікацій.
- •12. Поняття «інформаційно-комунікативної системи». Типологія ікс.
- •14.Форми мереженої організації інформаційного простору.
- •15. Ікс у сфері державного управління. Резонансна комунікація.
- •16. Міжнародна та державна ікс.
- •17. Особливості ікс в перехідних системах
- •18. Поняття масової ікс
- •19. Основні підходи до аналізу ікс.
- •20. Структура масової ікс.
- •22. Структура масових ікс
- •23.Пряме і резонансне інформування. Сенсорні та несенсорні змінні комунікації.
- •24. Ікс в Україні
- •25.Засоби масової інформації та їх структура.
- •26. Змі у системі масової комунікації.
- •28. Основні моделі взаємозв’язку змі та держави
- •29.Законодавче регулювання змі
- •30. Роль політичної журналістики в інформаційному просторі
- •Типи та методи інформаційного лобізму.
- •Способи організації та технології інформаційного лобізму в інформаційному просторі.
- •Особливості функціонування інформаційного лобізму в Україні.
- •Сучасні особливості інформаційного тероризму.
- •Політичний та інформаційний тероризм.
- •Форми і технології сучасного інформаційного тероризму.
- •Форми боротьби держави з інформаційним тероризмом.
- •Держава як суб’єкт інформаційного ринку.
- •Структура та принципи організації інформаційної діяльності держави у сфері управління.
- •51. Форми та методи вироблення інформаційної стратегії та тактики
- •52. Поняття «інформаційна еліта» та медіа бюрократія.
- •53. Моделі комерційного та громадянського регулювання взаємовідносин держави та медіа сфери.
- •54. Інформаційний взаємозв’язок опозиції та правлячої еліти.
- •55. Технології підготовки політичних текстів та виступів політичних лідерів
- •1. Визначення цілі написання того чи іншого тексту чи політ. Виступу
- •56. Головні організаційні структури в сфері інформаційної діяльності
- •58. Особливості формування інформаційної політики в сучасному українському суспільстві
- •Особливості державної політики в області інформаційної безпеки.
- •«Свобода інформації» в демократичних державах.
- •Поняття «політичної та державної цензури». Типи цензури
- •Моделі державної політики в області інформаційної безпеки
- •Поняття «інформаційна небезпека» та «інформаційні погрози».
- •Поняття «державна таємниця» в інформаційній безпеці держави.
- •Основні напрямки держави в інформаційній політиці в сфері безпеки. Критерії інформаційної безпеки
- •Інформаційна безпека України.
- •Діяльність Міжвідомчої комісії з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки
- •Укази Президента України
- •Типологія інформаційних кампаній.
- •Міжнародні інформаційні кампанії.
- •Моделі та технології організації інформаційних кампаній.
- •Критерії ефективності інформаційної кампанії.
- •Інформаційні кампанії в Україні.
- •Основні принципи ведення та типологія інформаційних війн.
- •Типи і форми інформаційних війн.
- •Техніки та методики здійснення інформаційної війни.
- •Особливості формування та реалізація інформаційної політики в Україні.
- •Специфіка організації інформаційної служби в сучасних умовах.
- •Політичний генезис Інтернету.
- •Суть парадигми «мереженого суспільства».
- •Вплив Інтернету на політичні процеси.
- •81. Системи електронних урядів. «Поняття віртуальний образ»
- •82. Інформаційнізапити в рамках інтернеткомунікацій
- •83. Інтернет та перспективистановленнякібердемократії
- •84. Політична роль інтернеттехнологій
- •85. Структура електронноїдержави
- •86. Впливінтернету на політпроцеси в Україні
- •87. Техніка в сучаснійполітичнійкомунікації
- •88. Типологіясучаснихтехнічних і технологічнихзасобівзабезпеченняінформаційноївзаємодії у політсферісуспільства.
- •89. Технічні канали передачіінформації , засобитранформації, накопичення та тиражуванняповідомлень.
- •90. Поняття «інформаційнареволюція». НаслідкиІнформаційнихтехнологічнихреволюцій.
- •Інтернет-інтранет-екстранет у формуванні державної політики.
- •Глобалізація та технічний розвиток сучасного інформаційного ринку.
- •Україна та технічні засоби забезпечення інформаційного впливу в політиці.
- •Поняття «інформаційна безпека держави».
- •96. Техніко-інформаційні компоненти системи інформаційної безпеки.
- •Технологічна модель інформаційної політики держави у сфері безпеки.
- •Технологічні критерії інформаційної небезпеки для суспільства та держави.
- •99. Сучасні техніко-інформаційні технології захисту державних секторів.
- •100.Забезпечення інформаційної безпеки держави в Україні.
54. Інформаційний взаємозв’язок опозиції та правлячої еліти.
Типи взаємодії режиму і опозиції
Залежно від характеру політичного режиму, ступеня його гнучкості і сприйнятливості змін ззовні і зсередини, а також від характеру та орієнтації опозиції, можуть бути виділені різні моделі взаємодії режиму і опозиції.
У зв'язку з цим скористаємося типологією політичних режимів, розробленої Робертом Далем та його відомій роботі "Поліархія" (23). Даль використовував у своїй класифікації два критерії - ступінь ліберальності режиму, або його здатність забезпечити публічну змагальність у боротьбі за владу і рівень залученості громадян у політичний процес. Перший критерій визначається ступенем відкритості політичних інститутів, а також гарантіями, що дозволяють членам політичної системи претендувати на управління суспільством. Другий критерій визначає загальну чисельність дорослого населення, що є учасником політичного процесу і здатного на відносно рівній основі контролювати урядову діяльність. Таким чином, перший критерій пояснює, які є можливості для участі і політичної діяльності (у тому числі, і для опозиції), а другий - яким чином ці можливості практично використовуються.
На основі даних критеріїв Даль виділяє три типи режимів: гегемонія, поліархія і змішаний режим (24). Гегемонії відрізняються вкрай низьким ступенем залученості громадян у політичний процес, не забезпечуючи для цього яких-небудь інституціональних можливостей. Поліархія навпаки представляють режими, що забезпечують громадян всією повнотою участі в політичній діяльності. Гегемонії та поліархія - скоріше ідеальні типи, ніж реально існуючі режими. Вони зустрічаються в реальній політиці, але ще більш часті змішані режими, що представляють собою самі різні варіанти перетину виділених критеріїв. Одним із прикладів змішаних режимів можуть служити конкурентні олігархії, в яких інститути політичної участі використовуються лише узкоелітарнимі угрупованнями.
Дана типологія дозволяє виділити, по меншій мерс, три моделі взаємодії режиму і опозиції.
В умовах гегемонії формується жорстка модель взаємодії уряду і опозиції. Режим забороняє будь-яку опозицію і робить усе можливе для її повного викорінення. Причому, можливості виникнення критичних настроїв викорінюються не тільки поза-, але й усередині правлячої партії, як це було, наприклад, у випадку з комуністичними партіями в СРСР і Східній Європі, побудованими згідно з жорсткими принципами "демократичного централізму". Громадяни таким чином повністю відчужені від політики та ідеології уряду, від можливостей контролювати соціальні, економічні та політичні структури. Тому опозиція, якщо їй і вдається вижити в таких умовах, існує на нелегальному становищі і не може не бути нелояльної режиму. Жорсткий режим не в змозі визначити, яка опозиція представляє для нього загрозу, а яка є "безпечною". Тому принциповою лінією його поведінки, пише Даль, виявляється наступна: "не повинно проводитися ніяких відмінностей між прийнятною і неприйнятною опозицією, між лояльною і нелояльної опозицією, між опозицією, права якої слід захищати і опозицією, що підлягає репресування". Але якщо будь-яка опозиція розглядається як потенційно небезпечна і підлягає репресіям, розвиває Даль свою думку, то і будь-яка, навіть потенційно лояльна опозиція неминуче трансформується в нелояльності. А раз так, то будь-яка опозиція перетворюється в умовах гегемонії в потенційно нелояльних, і, отже, з точки зору режиму повинна бути знищена.
Зовсім по-іншому будуються відносини режиму і опозиції в умовах поліархія. У тих випадках, коли в поліархія відносно благополучно вирішуються характерні для неї проблеми досягнення соціальної рівності та подолання конфліктних тенденцій, опозиційні партії та рухи виступають переважно як лояльні режиму. Але поліархія - системи виключно гнучкі, рухливі, сприйнятливі до змін. Тому критична маса лояльної опозиції режиму аж ніяк не завжди залишається постійною. Число її представників може змінюватися в залежності від успіху у вирішенні виникаючих перед суспільством проблем. Якщо такі проблеми (пов'язані, наприклад, з технологічної перебудовою виробничих структур) вирішуються, зачіпаючи інтереси незначної частини населення, то режим спирається у своїх діях на широку соціальну коаліцію, і в суспільстві зберігається ідейно-політична єдність (см.схему 8.).
Значно складніше зберегти така єдність в перехідних умовах, коли в основному створюються різного типу змішані режими. У таких умовах нерідко відбувається звуження соціальної опори урядової політики. Відповідно і опозиція, представляючи певні соціальні інтереси, змінює своє ставлення до режиму від лояльності до полулояльності. Ще складніше зберегти соціальну інтегрованість у суспільстві, якщо режим ніяк не візьме до уваги інтереси значних соціальних шарів і представляють їх інтереси опозиційних партій. Режим у такому випадку виявляється поставленим в положення часткової ізоляції від суспільства, а опозиція все більше трансформується в захисницю громадських інтересів і стає все менш лояльною по відношенню до політики влади. Розташоване в таких умовах товариство опиняється в стані ідейно-політичної поляризації, що загрожує його фрагментацією і навіть повною розпадом.
Таким чином, відносини режиму і опозиції в умовах змішаних режимів далеко не безхмарні. Це відноситься до всіх змішаним режимам, в тому числі близьким за своїми структурними характеристиками до демократіям. Але сказане особливо справедливо по відношенню до демократій олігархічного типу, коли частина демократичних інститутів встановлена, але все ще не вкорінена соціально - не були створені адекватні соціальні та економічні зв'язки, структури громадянського суспільства. Характерний приклад - російська ситуація, що виникла після розпаду СРСР з встановленням нового політичного режиму. Структура наявних тут соціальних та економічних інтересів далека від збігу з виниклими в 1992-93 рр.. політичними структурами, створеними для артикуляції і об'єднання цих інтересів. Проблеми, що стоять перед суспільством, складні і безпрецедентні, і режим не наважувався на серйозні зусилля щодо їх вирішення, підпорядковував свою діяльність не стільки логікою системного реформування, скільки логікою акумулювання політичної влади. Тим часом, складність і занедбаність ситуації нерідко не залишають владі іншого вибору, а тенденції ідейнополітіческой поляризації у випадку зволікання влади мають властивість набирати чинності вже незалежно від реформаторської рішучості правлячого режиму.