Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Likarchuk_shpory_polnaya_versia.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
867 Кб
Скачать
☆
  1. Моделі державної політики в області інформаційної безпеки

Державна політика забезпечення інформаційної безпеки (003) Необхідно враховувати наступні основні принципи державної політики забезпечення інформаційної безпеки.    1.      Державна політика повинна забезпечити безумовне правова рівність всіх учасників процесу інформаційної взаємодії незалежно від їх політичного, соціального та економічного статусу. Вона грунтується на обов'язковому забезпеченні прав громадян і організацій на вільне створення, пошук, отримання і розповсюдження інформації будь-яким законним способом. У цих цілях держава удосконалює існуюче і розробляє нове законодавство і формує нормативно-правову базу інформаційних відносин у суспільстві, здійснює контроль за безумовним виконанням законів і нормативно-правових актів.    2.      Держава виходить з того, що інформаційні ресурси є об'єктом власності, і сприяє введенню їх в господарський оборот.    3.      Держава вважає пріоритетним розвиток сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій і засобів, здатних забезпечити створена національних телекомунікаційних мереж та включення у світові інформаційні мережі та системи моніторингу.    4.      Державна політика передбачає узгодженість рішень, прийнятих органами влади та місцевого самоврядування для забезпечення інформаційної безпеки в рамках єдиного інформаційного простору. Державна політика не допускає монополізму міністерств, відомств та організацій у сфері забезпечення інформаційної безпеки.

. Моделювання Державної політики в області інформаційної безпеки

Універсальна модель державної політики в області інформаційної безпеки

У кожній державі складаються власні й найчастіше специфічні умови для постановки і вирішення завдань у сфері інформаційної безпеки. Проте можна виділити певну ідеальну модель державної політики в області інформаційної безпеки, в основі якої – однакові завдання і технології здійснення такого типу діяльності.

Комплекс дій держави виходить із уявлення про її національні інтереси, які можуть мати як прагматичний характер (спонукає державу прагнути до отримання конкретних вигід у різних сферах діяльності), так і міфологічний (передбачає наявність якоїсь керівної доктрини, ідеї, ідеології, що скеровує всю діяльність цього інституту). Інформаційна безпека повинна поєднувати прагматичний і міфологічний характер.

Наступний крок на шляху формування державної політики в області інформаційної безпеки з урахуванням тлумачення національних інтересів — визначення об'єктів, які підлягають інформаційному захисту:

  1. інформаційний простір країни в цілому;

  2. інститути, структури та окремі особи, чия діяльність має особливе значення для управління державою;

  3. провідні економічні та соціальні структури:

  4. провідні інформаційно-технічні системи;

  5. інформаційно-аналітичні структури;

  6. конкретна інформація про діяльність того або іншого актора;

  7. інформаційні ресурси (бази даних);

  8. окремі економічні й силові структури.

Останній етап формування державної політики інформаційної безпеки — визначення наслідків зняття режиму таємності або ж установлення такого статусу для об'єктів захисту.

Визначення об'єктів, що підлягають засекречуванню, відбувається на основі переліків, які формуються або окремими низовими відомствами й узагальнюються «наверху», або «спускаються зверху».

Крім того, існує так зване програмно-цільове засекречування:

  1. можливе тільки на основі конституції

  2. обумовлене загрозою нанесення державі збитку та необхідністю забезпечення основних прав громадян

  3. відбувається тільки на певний строк із вказівкою часу та умов розсекречення.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]