61. Інформаційна безпека України.

Інформаційна безпека держави — це стан її захищеності, при якій спеціальні інформаційні операції, акти зовнішньої інформаційної агресії, інформаційний тероризм, незаконне зняття інформації за допомогою спеціальних технічних засобів, комп'ютерні злочини та інший деструктивний інформаційний вплив не завдає суттєвої шкоди національним інтересам. ^[1]

Відповідно до законодавства України поняття "інформаційна безпека" має таке визначення:

"стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване поширення, використання, порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації." ^[2]

Виокремлюють три рівня забезпечення інформаційної безпеки:

• рівень особи (формування раціонального, критичного мислення на основі принципів свободи вибору);

• суспільний рівень (формування якісного інформаційно-аналітичного простору, плюралізм, багатоканальність отримання інформації, незалежні потужні ЗМІ, які належать вітчизняним власникам);

• державний рівень (інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державних органів, інформаційне забезпечення внутрішньої і зовнішньої політики на міждержавному рівні, система захисту інформації з обмеженим доступом, протидія правопорушенням в інформаційній сфері, комп’ютерним злочинам)^[3]

Діяльність Міжвідомчої комісії з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки

При Національній Раді безпеки і оборони (РНБО) діє Міжвідомча комісія з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки. До основних її завдань, зокрема, належить аналіз стану і можливих загроз національній безпеці України в інформаційній сфері та узагальнення міжнародного досвіду щодо формування та реалізації інформаційної політики ^[7]

Укази Президента України

23 квітня 2008 р. Віктор Ющенко своїм наказом № 377/2008 ввів в дію рішення РНБО "Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України". Відповідно до цього указу уряд, зокрема, мав:

- розробити і внести у шестимісячний строк на розгляд Верховної Ради України проект Концепції національної інформаційної політики, яка визначатиме основні напрями, засади і принципи національної політики, механізми її реалізації та пріоритети розвитку інформаційної сфери;

- затвердити державну програму формування позитивного іміджу України;

- виділити фінансування на інформаційно-роз'яснювальну діяльність культурно-інформаційних центрів при закордонних дипломатичних установах України, розширити мережу таких центрів;

- затвердити заходи щодо розширення вітчизняного мовлення на території інших держав іноземними мовами;

- вжити невідкладних заходів щодо забезпечення присутності програм вітчизняних телерадіоорганізацій у багатоканальних мережах інших держав.

61. Природа та сутність інформаційної кампанії.

Пон-тя «ІК» - є найбільшщ важливим в аналізі пол-х комунікацій. Причини: - саме такий формат організації іnfo є найб-ш ефективним у досягненні пол-х цілей.

Як правило, одиничні іnfo повід-ня не можуть створювати стіййких комунікацій - > не є стійкими.

Б-я пол-ні цілі потребують пост-го та інтенсивного іnfo підкріплення - > пов-ня повинні тиражуватись.

ІК (слов-к Вебстера) – обов’язково попередньо спланований комплекс цілей, спец-но розроблених для забезп-ня конкретних цілей комунікатора шляхом цілеспрямованого впливу на гром-ку думку та позиції контрагентів.

Таке трактування ІК акцентує увагу на важливості базових показників іnfo активності пол-х акторів. Завд-ня ставл-ся і повинні виконув-ся: цілеспрямовано, комплексно, узгоджено (особливо у часі).

До ІК в жодному разі не можна віднести дії, що є подібними за зовн-ми ознаками.

ІК завджи повинні бути:

• Внутр-ньо цілісними,

• Завершеними,

• Нести стійкі пол-ні комунцікації (постійно треба нагадувати).

Д-ва та урядові стр-ри зверт-ся до організації ІК рідко -> коли на порядку денному – важливі пит-ня, ріш-ня яких може змінити співвідн-ня сил на арені влади (перед виборами, рефер-ми, для виріш-ня геопол-х проблем). – В Укр.: гроші Компартії, ЄС, Голодомор, рос.мова, NATO.

Осн-на причина пров-ня ІК: завжди необхідність у збільшенні підтримки конк-х цілей пол-х акторів, -> тому ІК є певним пол-м проектом і засобом позиціюв-ня.

Все досліджується шляхом присвоєння або переприсвоєння відпов-м проблемам пол-го статусу = комунікатор розповс-є трактув-ня соц-х питань, засвоєння яких призведе до зростання легітимної підтримки організатора ІК.

Оскількі б-я цілі, які переслідує організатор, пов’язані із масовою аудит-ю, ІК передбачає багаторазове ідейне засвоєння іnfo нас-м. АЛЕ: Пол-ні та іnfo цілі комунікатора можуть різнитись -> розходження в них може призвести до різної інтерпретації цілей ІК в очах громад-сті. Завдяки пол-м джерелам, для запуску ІК не існує обмежень. Багато ІК можуть працювати навіть проти інтересів нас-ня.

Зі змістовної т.з. ІК – орг-ція спец-го ланцюга взаємопов’язаних дій, що форм-ть і висвіт-ть сусп-но-злочинні події. Інформ-ня сусп-ва про такі події -> мета: надання відпов-ої оцінки гром-м вимогам. Так, 1. ІК концентр-ся навколо вел-ої кіл-сті проблем, 2. Гром-сть повинна акцентувати увагу не необ-ій тематиці.

У заг-му вигляді ІК передбачають:

• Розширення зони іnfo навколо певного пит-ня,

• Надання даному пит-ню чіткого змісту (щоб гром-сть могла побачити + і - дії),

• Посилення ціленаправленого впливу на гром-ку думку,

• Зміна або коригування поведінки гром-н.

Для досягнення поставлених цілей в рамках ІК -> різні дії, що можуть бути орієнтовані на:

• Розбудити гром-сть.

• Втягнути нас-ня в дебати.

• Привернути увагу до певної проблем-ки.

• Направити пол-ну активність гром-н в певне русло.

АЛЕ: із звер-м до гром-ої думки обов-во пов’язані ІК з пол-ою популістського типу.

-> в ІК практично завжди викор-ся відпов-ні мех-ми:

- прямі лестощі, - залякування внутр-ми загрозами, - необгр-ні обіцянки.