15.З. Поняття про волю Вольовий акт та його структура.

Воля – сознательное регулирование человеком своего поведения и деятельности, связанное с преодолением внутр.и внешних препятствий.

Все действия могут быть поделены на произвольные и непроизвольные. Воля нужна при выборе цели, принятии решения. При осуществлении действия, при определении препятствий, которые требуют волевого усилия.

Необходимость сильной воли возрастает при наличии:

1-трудных ситуаций

2-сложного противоречивого внутреннего мира.

Волевые качества: целеустремлённость, решительность, самостоятельность, инициативность, настойчивость, выдержка, мужество.

Формирование волевых качеств:

-не делать за ребёнка то, чему он должен научиться

-активизировать самостоятельную деятельность у ребёнка

-объяснять в чём заключается целесообразность требований.

Воля нужна при выборе цели, принятии решения.

Воля проявляется как уверенность в своих силах.

Волевая деятельность всегда состоит из определённых волевых действий. волевые действия бывают простые и сложные.

К простым относятся – при которых человек без колебаний идёт к намеченной цели. Характерно, что принятие решения на выполнение действия осуществляется без борьбы мотивов.

В сложном волевом действии выделяются этапы: осознание цели и стремление достичь её; осознание ряда возможностей и достижение цели; появление мотивов утверждающих или отрицающих эти возможности; борьба мотивов и выбор; принятие 1 из возможностей в качестве решения; осуществление принятого решения.

16.З. Ємоції , почуття,функції та види

Емоції - це ставлення людини до значущих для нього явищ.

Завдяки емоціям людина усвідомлює свої потреби. Вони ж сприяють задоволенню потреб через активацію.

Радість, смуток, страх, страх, захоплення, досада-це різноманітні відчуття і емоції. Вони один з проявів відбивної психічної діяльності людини.

Своєрідність емоцій визначається потребами, мотивами, прагненнями людини, особливостями його волі і характеру.

Зі зміною будь-якого з цих компонентів змінюється ставлення до предмета потреби. У цьому виявляється особистісне ставлення людини до дійсності.

Емоціям притаманний суб'єктивізм оцінки. У зв'язку з цим ще в далекій давнині на Сході люди просили у своїй молитві: "Господи, дай мені сили, щоб впоратися з тим, що я можу зроби-ти, дай мені мужність, щоб змиритися з тим, що я не можу зробити, і дай мені мудрість, щоб відрізнити одне від іншого ".

Основні функції почуттів та емоцій.

Їм притаманні три основні функції:

- Сигнальна. Вона виражається в тому, що переживання виникають і змінюються у зв'язку зі змінами в навколишньому середовищі або в організмі людини. І це є сигналом для тих чи інших дій (наприклад, уникнення небезпеки, продовження роду і т.п.);

- Оцінна. Людина оцінює події з позитивним чи негативним знаком (радість, смуток, гнів);

- Регуляторна. Ця функція виражається в тому, що стійкі переживання спрямовують нашу поведінку, змушують долати зустрічаються на шляху перешкоди або заважають діяльності, блокують її.

Знання, інформованість особистості, знімають емоції.

Емоції і почуття людини супроводжуються виразними рухами: мімічними (рухи м'язів обличчя), пантомімічними (рухи м'язів тіла, жести).

Виразні руху емоцій і почуттів доповнюють переживання, роблять їх більш яскравими і легко доступними сприйняттю інших людей. (Не всі почуття однаково легко розпізнати; так, найлегше розпізнається жах (57% випробовуваних), потім - відраза (48%) і подив - 34%).

Голос і міміка налаштовують на певний стиль спілкування з співрозмовником, створюють атмосферу взаємних, контактів. Так посмішка може бути стриманою, натягнутою, штучною, сумною, сардонічною, щирою і т. д.

Не завжди можна за зовнішніми ознаками людини точно судити про переживання. Людина дуже майстерно вміє управляти своїми переживаннями та проявами.

Нерідко піднесеною веселістю маскується збентеження, розгубленість, а за видимим спокоєм ховається незадоволення, стримувані переживання.

У мистецтві акторів передача переживань у виразних рухах особи і тіла досягає граничної віртуозності.

Взаємовідносини почуттів та емоцій.

Емоції притаманні як людині, так і тваринам. Однак на емоції людини наклали свій відбиток соціальний спосіб її життя. Людина не накидається на питво, їжу, одяг, як тільки виникає в цьому необхідність, а задовольняє свої потреби, враховуючи культурні норми поведінки.

Для існування тварин досить задоволення одних лише органічних спонукань. Людина ж нерідко не тільки підпорядковує, але свідомо обмежує органічні потреби заради специфічно людських, духовних, ідейних потреб.

Відносини людини до інших людей, до виконуваної діяльності, до предметного світу, задоволення потреб, що виникли в процесі історії людства, сформували його почуття.

До почуттям відносяться такі різновиди емоційних проявів, як почуття патріотизму і колективізму, почуття нового, почуття сорому і совісті; допитливості, сумніви і багато інших, які називають вищими почуттями.

Основні якості емоцій і почуттів.

Перебіг почуттів характеризується динамікою, фазовості. Перш за все це виступає в напрузі і що змінюють його вирішенні.

Будь-які якісно різноманітні почуття й емоції (любов, гнів, страх, жалість, ласка, ненависть тощо) можуть розглядатися як позитивні, негативні і невизначені.

Якщо потреба задовольняється або є надія на її задоволення, то виникають позитивні емоційні переживання.

Якщо що-небудь перешкоджає задоволенню потреб або усвідомлюється неможливість її задоволення, то складається негативне емоційне ставлення до перешкоджає чинникам.

Невизначена (орієнтовний) емоційне переживання виникає у незнайомій ситуації, при відсутності досвіду у відносинах з новим навколишнім світом або при знайомстві з предметами діяльності. Цей стан не є тривалим, стійким.

До властивостей емоцій і почуттів належить їх полярність - це подвійне емоційне ставлення, єдність суперечливих почуттів (радість-смуток, любов - ненависть, чарівність - відраза).

Фізіологічні основи почуттів та емоцій.

Емоційні переживання обумовлені нервовим збудженням підкіркових центрів і процесами, що відбуваються у вегетативній нервовій системі.

Емоційні процеси викликають зміни в організмі людини: в органах дихання, травлення, серцево-судинної діяльності. При емоційних станах міняється пульс, кров'яний тиск, розширюються зіниці, спостерігається реакція потовиділення, збліднення і почервоніння,

Провідну роль в емоціях і особливо почуттях виконує кора великих півкуль головного мозку людини.

Кора робить гальмуючий вплив на підкіркові центри, керує ними.

Спеціальні експерименти виявили в головному мозку центрів позитивних і негативних емоцій, які отримали назву центрів "насолоди" і "страждання". Відкриття центрів "насолоди" і "страждання" показало величезну роль емоції в житті вищих тварин і людини.

Новітні дослідження функцій сетевидной формації головного мозку розкривають активізують вплив підкірки на емоційне життя людини.

На перебіг емоцій і почуттів людини впливає друга сигнальна система. Переживання можуть виникнути не тільки при безпосередньому впливі предметів, але можуть бути викликані словами.

Фактори виникнення емоцій за С. Шехтеру

- Фізичні фактори (впливають стимули);

- Психологічні фактори (пам'ять, оцінка ситуації з точки зору актуальних інтересів і потреб);

- Фізіологічні фактори (зміни нервово-м'язової системи);

Переживання емоцій (на основі інтеграції фізичних, фізіологічних і психологічних факторів)

Значення емоцій і почуттів.

Емоції сприяють глибшому незнання людиною самої себе. Завдяки їм людина пізнає свої можливості, здібності, достоїнства і недоліки.

Позитивні переживання надихають людини в його творчих пошуках і сміливих дерзаннях.

Эмоции – особые псих.состояния, связанные с врождёнными реакциями человека, его потребностями и мотивами.

Виды эмоц.процессов и состояний:

Аффекты- это особо выраженные эмоц.состояния, сопровождаемые видимыми изменениями в поведении человека. Это реакция возникает в результате уже совершённого действия или поступка и выражает собой его субъективную эмоц. окраску. Аффекты препятствуют нормальной организации поведения, способны оставлять сильные и устойчивые следы в долговременной памяти. Наиболее распространённый аффект – стресс.- состояние чрезмерно сильного и длительного психологического напряжения, возникает, когда нервная система человека получает эмоц. перегрузку. Стресс дезорганизует деятельность человека, оказывает отрицательное влияние на физиологическое и психич. здоровье.

Страсть – сплав эмоций, мотивов и чувств, сконцентрированных вокруг определённого вида деятельности или предмета.

Эти виды выполняют различную роль в регуляции деятельности и общения с окружающими людьми. Каждый из описанных видов эмоций внутри себя имеет подвиды, а они, в свою очередь, могут оцениваться по разным параметрам – например: интенсивность, продолжительность, глубина, осознанность, происхождением, условием возникновения и исчезновения, воздействием на организм, динамикой развития, направленностью (на себя, на других, на прошлое, …), по способу их выражения во внешнем поведении (-экспрессия) и по нейрофизиологической основе.

Экспрессия – сила проявления чувств, переживаний. Экспрессивные реакции являются внешним проявлением эмоций и чувств человека в мимике, пантомимике, голосе, жестах.

Экспрессия у человека генетически детерминирована и сильно зависит от процесса научения, направляемого соц. нормами. Существуют и универсальные нормы экспрессии – слёзы. Экспрессия сильно влияет на характер межличностных отношений.

Нейрофизиологические основы обусловлены возбуждением подкорковых центров, вызывают изменения: в органах кровообращения, дыхания, пищеварения, в функционирование ВНД (внимание и т.д.).

17.З.. Поняття про здібності . їх характеристика та особливості розвитку.

Способности – индивидуальные особенности человека, от которых зависит приобретение им знаний, умений и навыков, успешность выполнения различной деятельности.

СП-ти классифицируются на природные или естественные(связанные с врождёнными задатками), специфические человеческие (имеющие общественное историческое происхождение и обеспечивающие жизнь и развитие в соц.среде).

Сп-ти облегчают усвоение знаний, умений и навыков и, в свою очередь, приводят к дальнейшему развитию сп-тей.

Этапы в развитии сп-тей: 1-происходит подготовка анатомо-физиологической основы будущих способностей; 2-становление задатков небиологического плана; 3-складывается и достигает соответствующего уровня нужная способность.

Общие сп-ти – определяют успехи человека в разных видах деятельности: -умственные, -память, -речь, –точность и тонкость движений рук и др.

Специальные – в специфических видах деятельности, для них необходимы задатки особого рода и их развитие: музыкальные, технические и т.д.

Общие интеллектуальные – формируются в учении, особенно понятийное теоретическое мышление. Это происходит за счёт усвоения понятий и совершенствования умения пользоваться ими, рассуждать логически и абстрактно. Основу развития интеллектуальных составляют действия наглядного моделирования.

Творческие сп-ти связаны с воображением.

Организаторские – включение во многие виды деятельности, которые имеют коллективный характер, значит создают условия для проявления и развития этих сп-тей. Необходимо ставить цель, планировать, учитывать мнение партнёров и т.д.

Коммуникативные сп-ти – это умение вступать в контакт с людьми, добиваться их расположения и взаимопонимания, достигать поставленных целей.

Определённый уровень развития общих сп-тей выступает в качестве предпосылки (задатка) для развития специальных. Становление специальных начинается в дош.воз. и ускоренными темпами продолжается. Сперва развитию специальных сп-тей помогают игры, затем существенное влияния оказывает учебная и трудовая деятельность. В играх первый толчок получают двигательные, конструкторские, организаторские, художесвенно-изобразительные, творческие сп-ти.

Специальные сп-ти, особенно к математике, музыке, ИЗО – могут проявляться очень рано – в 3-5 лет. Специальные сп-ти больше всего заметны в стойком и активном интересе к определенным видам деятельности, в их высокой результативности.

Важный момент – комплексность развития сп-тей (пользование речью – самостоятельная сп-ть, но входит в интеллектуальные, межличностные, творческие).

Становление и развитие сп-тей – результат научения.