- •1. Понятійно – правовий категоріальний апарат в праві єс : право Єс, права єСп, європейське право
- •2. Співвідношення понять правова система Єс, система права Єс та система джерел права єс
- •Правопорядок єс та його закріплення в рішеннях суду єс
- •4. Система права єс: поняття та складові частини
- •5. Поняття та структура права єс
- •9. Класифікація норм права єс відповідно до організаційно – цільової спрямованості
- •10. Дія права єс в часі, просторі та за колом осіб
- •13. Розвиток економічної та політичної концепції уніфікації Європи.
- •11. Правова природа права єс
- •12. Основні етапи розвитку права європейських співтовариств
- •14. Ідея єдиної Європи в історичному контексті.
- •15.Паризький договір 1951 р.: структура та інституційний механізм.
- •16. Договір про створення Європейського економічного співтовариства 1957р.
- •17. Єдиний європейський акт: передумови прийняття та основні напрямки реформ
- •18 Договір про Європейський Союз (Маастрихтський договір 1992
- •3. Співпраця у сфері юстиції та внутрішніх справ
- •19. Амстердамський та Ніццький договори та їх роль в розвитку права єс.
- •20. Передумови прийняття, нововведення та причини провалу проекту Договору котрий затверджував Конституцію для Європи.
- •21. Лісабонський договір:порядок прийняття, основні положення та нововведення.
- •22. Взаємодія міжнародного права та права єс: концепції та проблеми.
- •25.Джерела первинного права: юридичні особливості та види
- •26. Регламент як джерело права єс
- •27. Директива як джерело права єс: пряма і не пряма дія.
- •28. Рішення, рекомендації та висновки як джерела права єс.
- •30. Міжнародні договори та їх місце в системі права єс.
- •31. Поняття, ознаки та система принципів єс.
- •32.Принцип прямої дії права єс.
- •33. Принцип верховенства права єс.
- •34. Субєкти права єс.
- •35. Принципи субсидіарності та пропорційності в праві єс.
- •36. Міжнародна правосуб’єктність єс та Лісабонський договір
- •1) Голова Ради єс
- •42. Суд єс:структура, порядок функціонування та прийняття рішень.
- •44 Європейська рада, її склад та компетенція
- •46 Рахункова палата: склад, структура, функції, порядок роботи
4. Система права єс: поняття та складові частини
Система права ЄС поділяється на Загальну та Особливу частини.
Загальна – історія, поняття, джерела, принципи, суб’єкти. Особлива – охоплює конкретні групи правовідносин: економічне право, митне, фінансове, кримінальне. До галузей права ЄС належать: сукупність правових норм, які визначають правове становище Союзу; правове регулювання внутрішнього ринку; торгівельне та комерційне право; право конкуренції; право охорони навколишнього середовища; право щодо державних замовлень; трудове право; право зовнішніх зносин тощо. Щодо інститутів права Євросоюзу, то можна говорити про два їх види. По-перше, це інститути, що є загальними для всієї системи права ЄС. До них належать визнання, правонаступництво, відповідальність. Окрім цього, у кожній галузі права Євросоюзу формуються свої інститути. В межах правового регулювання внутрішнього ринку ЄС існують такі інститути, як свобода пересування товарів, вільний рух людей, свобода економічної діяльності і надання послуг, вільний рух капіталів.
5. Поняття та структура права єс
Право ЄС – специфічна правова система, норми якої регулюють суспільні відносини, що складаються в ході інтеграційних процесів в рамках ЄС.Поняття «Право ЄС» можна розглядати у таких аспектах:
1) самостійна правова система;2) як наука, що вивчає цю систему;
3) навчальна дисципліна, яка має свій предмет (сус-ні відносини, які склались і складаються в результаті взаємодії держав-членів ЄС, а також між інститутами і органами ЄС), та методи (координації, субординації, уніфікації, гармонізації);4) як комплексна галузь знань.
Структура права ЄС поділяється на вертикальну і горизонтальну.
Всі діючі норми в рамках Європ. співтовариства поділяються на 1)первинні(конят. право) і 2)вторинні(похідні)-це вертикальна структура права ЄС.Характеризуючи горизонтальну структуру виділяють: правові норми,які регулюють відносини в рамках ЄС ,правові норми,які використовуються у зовнішній політиці і політ. безпеки, а також співроб. поліції та судів в крим. сфері. Поєднання в рамках права Європейського Союзу елементів міжнаціональної і наднаціональної правотворчості і багатогранність самого Європейського Союзу обумовлюють своєрідність структури права ЄС. З погляду умов і порядку формування норм права ЄС, усі вони поділяються на три, хоча і не цілком рівні за обсягом і значимістю, групи. По-перше, це норми первинного (чи основного) права; по-друге, норми вторинного (чи похідного) права; по-третє, норми третинного (чи додаткового) права.Європейський Союз створений і функціонує на основі установчих договорів. Самі ці договори були вироблені в результаті співробітництва між державами-засновниками, підписані належним чином уповноваженими представниками відповідних держав, ратифіковані кожною з держав-членів на основі процедур, передбачених національним законодавством. Головна відмінна риса установчих договорів полягає в тому, що вони безпосередньо породжують права й обов'язки не тільки для держав-учасниць, але і для приватних осіб (фізичних і юридичних) даних держав. Правові норми, закріплені в установчих договорах, утворюють конститутивну основу - фундаментальну базу Європейського Союзу. Вони у своїй сукупності одержали найменування первинного права. Норми первинного права, що містяться в установчих договорах, встановлюють мету, принципи і задачі Європейського Союзу, його юрисдикцію, порядок формування і функціонування інститутів, умови здійснення членства. Установчі договори визначають основні параметри права Європейського Союзу, його особливості, умови і порядок застосування.Норми первинного права мають безумовне верховенство над нормами вторинного і третинного права. Для їхньої зміни і перегляду встановлена особливо складна процедура, що вимагає проведення відповідної міжурядової конференції при внесенні істотних змін і, у будь-якому випадку, одноголосної ратифікації державами-членами актів, які вносять зміни в установчі договори. На базі правових положень первинного права формуються і вводяться в дію норми вторинного права. Вторинне право утворюють ті правові норми, що видаються інститутами Європейського Союзу і які регулюють у рамках юрисдикції Союзу відносини між суб'єктами права ЄС. Видавані інститутами Союзу, вони обов'язкові не тільки для приватних осіб, як фізичних, так і юридичних, але і для держав - членів ЄС.Норми вторинного права ЄС, вироблені на основі первинного, створюються автономно і приймаються інститутами Європейського Союзу. Саме норми вторинного права забезпечують реальне функціонування інститутів Європейського Союзу і досягнення цілей та вирішення задач, які стоять перед ними. Інакше кажучи, вторинне право - це результат правотворчості інститутів Союзу, створених на основі установчих договорів. Межі й умови цієї правотворчості визначені установчими актами. Вторинне право включає основний масив норм європейського права. Головні відмінні риси їхнього правового режиму - верховенство стосовно національних правових положень, пряма дія, інтегрованість у національне право і забезпеченість юрисдикційним захистом.Третинне право включає правові норми, джерелом яких є інші акти, ніж установчі договори чи акти, що видаються інститутами ЄС. До їх числа відносять в першу чергу угоди і конвенції, що укладаються державами-членами з метою реалізації розпоряджень, що містяться в самих установчих договорах.
6. Поняття, структура та критерії класифікації норм права ЄСНорми права ЄС є загальнообов'язковими для їх суб'єктів правилами поведінки, встановленими або безпосередньо угодою держав-членів, або за допомогою використання правотворчої процедури інститутів. З точки зору предмета регулювання, норми права ЄС можуть бути поділені на дві великі групи - коммунитарные норми (або норми права Співтовариства) і традиційні міжнародно-правові норми. За характером їх ієрархічної взаємодії (рівень юридичної сили: норми первинного права (норми установчих договорів, загальні принципи права і звичайні норми) і норми вторинного права (акти інститутів ЄС, міжнародні угоди ЄС та їх держав-членів, рішення представників урядів держав-членів, що зібралися в рамках Ради). За характером дії в правових системах держав-членів розрізняються норми прямої дії і норми, для імплементації яких потрібне ухвалення державами-членами відповідних внутрішньодержавних актів.Залежно від юридичної обов'язковості норми права ЄС поділяються на юридичні обов'язкові і рекомендаційні. критерії функціонального призначення, що дозволяють розділити норми права ЄС на регулятивні і охоронні. не можна пройти повз такого поділу, яке засноване на характері містяться в них приписів. Відповідно до цього критерію всі норми права ЄС поділяються на норми загального характеру і норми, що мають конкретний адресат, тобто містять розпорядження індивідуального характеру.
7. Класифікація норм права ЄС за формально – юридичними ознакамиДо числа найважливіших формально юридичних ознак правових норм, що регулюють процеси інтеграції в системі Євросоюзу, належать такі елементи: типи суб'єктів норм; типи форм (джерел) норм; кількісний склад суб'єктів норм; термін дії норм; об'ємно-функціональний характер зобов'язань, що фіксуються в нормах; спосіб вираження нормативних приписів.
За типом суб'єктів, що створюють норми права Євросоюзу, всі норми можна поділити на три групи:
1. Норми, вироблені тільки державами.Прикладами таких норм є норми договорів про ЄС та функціонування Союзу;
2, норми вироблені тільки інтеграційним обєднанням
3. норми змішаного характеру
За типом форм (джерел) норми які регулюють інтеграційні процеси в рамках Євросоюзу, можна поділити на чотири групи: договірні, резолюційні, звичаєві та юдикаційні. Відповідно до кількісного складу субєктів норми, що регулюють інтеграційні процеси в рамках Євросоюзу, поділяються на двосторонні (наприклад, норми більшості постанов Ради Євросоюзу, що приймаються у формі директив та рішень) та багатосторонні (приміром, норми договорів, що заснували Євросоюз).
8. Класифікація норм права Євросоюзу відповідно до змісту їх приписів Матеріальні правовінорми є основою договірного та інституційного механізмів європейської інтеграції, щоздійснюється у рамках Євросоюзу.Залежно від властивостей регулятивних функцій матеріальних нормостанні треба підрозділяти на три типи: визначальні, охоронні та компенсаційні, а процесуальні норми на чотири типи норм: організаційні, процедурні, протокольні та церемоніальні.Типи матеріальних нормвідповідають таким основним характеристикам.Визначальнінорми встановлюють моделі поведінки суб'єктів, що взаємодіють, в умовах відсутності правопорушень. Вони фіксуються в усіх джерелах права Євросоюзу.
Охоронні норми визначають моделі поведінки суб'єктів в умовах порушення ними встановленого правопорядку та покликані регулювати весь комплекс правовідносин, спрямованих на відновлення порушеного правопорядку. Компенсаційнінорми визначають моделі поведінки, необхідні для регулювання особливих комплексів відносин, спричинених подіями надзвичайного характеру, які зумовлені аварією джерела підвищеної відповідальності (атомні електростанції, танкери тощо) і які, всупереч волі суб'єктів права Євросоюзу, причетних до оперування з ними, завдають матеріальної шкоди іншим суб'єктам цього права.Типи процесуальних нормправа Євросоюзу мають характерні риси.Організаційні норми
-це норми, покликані забезпечувати відкриття консультацій та переговорів, скликання конференцій та сесій органів Євросоюзу (Процедурні норми регламентують порядок ведення переговорів, роботи сесій органів Євросоюзу. Протокольні нормивизначають офіційний порядок відносин з представниками держав та інтеграційного об'єднання відповідно до їх офіційного статусу впродовж міждержавних зустрічей, переговорів тощо Церемоніальні нормирегулюють ритуал ушанування та виявлення поваги до офіційних представників держав-членів та інститутів Євросоюзу під час відкриття та завершення переговорів, сесій органів європейських інтеграційних об'єднань.
