11. Правова природа права єс

Право ЄС – специфічна правова система, норми якої регулюють суспільні відносини, що складаються в ході інтеграційних процесів в рамках ЄС. Особливості права Європейського Союзу:

- обмеження суверенних прав держав-членів на користь органів ЄС. Європейський Союз не є класичною міжнародною організацією в повному розумінні цього слова. Він поєднує в собі риси міжнародної організації, конфедерації та федерації;- ПЄС має пряму дію.Пряма дія ПЄС означає, що його норми встановлюють суб'єктивні права і обов'язки безпосередньо для фізичних та юридичних осіб;- Верховенство по відношенню до національного права держав-членів. - ПЄС займає проміжне положення між національним (внутрішньодержавним) і міжнародним правами.

З метою підкреслити своєрідність права Європейського Союзу та його відмінності від класичних правових систем (внутрішньодержавного і міжнародного права) у науковій літературі воно часто характеризується як наднаціональне (наддержавне) право. У сучасній західній доктрині отримав також поширення термін транснаціональне право, який робить акцент на здатності норм Європейського Союзу діяти через державні кордони, не обмежуючись територією однієї-єдиної країни.

12. Основні етапи розвитку права європейських співтовариств

І етап (1951 – 1992 рр.) Європейські співтовариства

18 квітня 1951 року було підписано Паризький договір про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі . 25 березня 1957 р. у Римі було підписано Договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Договір про створення Європейського співтовариства з питань атомної енергії (Євратом) – (Римські договори)

1986 р. – підписання Єдиного Європейського Акту:

ІІ етап (1992 – 2007 рр.) Створення ЄС

7 лютого 1992 р. підписана Маастрихтська угода, що набула чинності1 листопада 1993 р.

Згідно з Маастрихтським договором, ЄС базується на трьох стовпах.

Повноваження першого стовпа дуже широкі, а саме:

- спільний внутрішній ринок, тобто вільний рух осіб, капіталу, товарів та послуг;

- Митний союз;

- спільна торговельна політика;

Другий стовп – це Спільна зовнішня політика та Політика безпеки (СЗППБ). Її завданням є зміцнення єдності та незалежності Європи, що повинно сприяти збереженню миру, безпеки, проґресу на цілому континенті та у світі.

Третій стовп – співпраця у сфері юстиції та внутрішніх справ.

2 жовтня 1997 р. був підписаний Амстердамський договір (набрав чинності 1 травня 1999 р.)

26 лютого 2001 р., підписано Ніццький договір (набрав чинності 1 лютого2003 р.)

29 жовтня 2004 р. була підписана Угода про Конституцію ЄС. Однак вона не набула чинності, оскільки не всі країни – учасниці її ратифікували.

ІІІ етап (2007 - …)

13 грудня 2007 р. була підписана Лісабонська угода (набрала чинності 1грудня 2009 р.)

Складається з двох частин:

- Договір про Європейський Союз,

- Договір про функціонування Європейського Союзу.

13. Розвиток економічної та політичної концепції уніфікації Європи.

Серед найважливіших причин європейської інтеґрації можна виділити наступні:

- потреба миру та безпеки. Нова Європа та країни цієї Європи повинні були ґарантувати, що більше ніколи не повториться жорстокість обох світових воєн.  - сподівання на економічний розвиток та добробут. Співпраця в межах об’єднаної Європи мала дати її мешканцям економічну стабільність та успіх. Утворення спільного ринку мало оптимізувати економічну діяльність та розвиток торгівлі в межах цілого континенту. Спільний ринок мав бути також ґарантією вільного руху осіб, капіталу, товарів та послуг;

- утримання економічного та політичного значення на міжнародній арені. Європейці добре розуміли, що обидві світові війни значно ослабили позиції європейських країн у світі. Лише тісна співпраця у цих сферах допомогла б повернути їм владу, яку вони втратили.