36. Проаналізуйте своєрідність комунікації героя з іншими людьми в сфері повсякденності.

Цитата з методички за Бергером і Лукманом

"В повседневной жизни я не могу существовать без постоянного взаимодействия и общения с другими людьми. Я знаю, что моя естественная установка по отношению к этому миру соответствует естественной установке других людей, что они тоже принимают объективации, с помощью которых этот мир упорядочен, и в свою очередь также организует этот мир вокруг "здесь-и-сейчас", их бытия, и имеют свои проекты действий в нем. У других людей есть своя перспектива на наш общий мир, не тождественна моей. Мое здесь – это их там. Мое сейчас не полностью совпадает с их. Мои проекты не только отличаются, но могут даже противоречить их проектам. В тоже время я знаю, что живу с ними в общем мире. Но важнее всего то, что я знаю, что существует постоянное соответствие между моими значениями и их значениями в этом мире, что у нас есть общее понимание этой реальности. Естественная установка именно поэтому и является установкой повседневного сознания, что связана с миром, общим для многих людей. Повседневное знание – это знание, которое я разделяю с другими людьми в привычной самоочевидной обыденности повседневной жизни".

Без діалогу немає пізнання!

Людина постійно діє в сфері побутового життя. Реальний світ є світом всіх людей, в якому один з одним взаємодіють різні люди. В повсякденній реальності всі люди рівні від соціального статусу та професійного амплуа в інших реальностях. Побутовість – світ, який «Я» поділяє з іншими людьми, адже найближча до людей та сфера буття, яка безпосередньо доступна її фізичній маніпуляції. Побутовість загальна, тому принцип «своє-чуже» не діє. Побутове – «своє» всюди, можна наблизити своє та інше, зробити їх одним спільним. (Вертер закохався у Лотту, бо у них одна й таж лавочка виявилась улюбленою). Виділяють різні рівні повсякденного, одним з яких є соціальний, тобто система повсякденної взаємодії, спілкування між людьми. Відображається природне життя без масок і вдавань, людина відображає себе у відношенні до інших, бо кожна тема в побутовості набуває матеріального вираження.

37. Загальні характеристики вираження в літературі Просвітництва рівнів повсякденності.

• Просторовий (приватний простір героя)

• Суспільний або публічний (діалог героя з зовнішнім світом)

• Особистісно-культурний (стиль життя героя, його світогляд, вплив епохи на героя)

• Предметно-культурний (світ речей – побутова деталь)

• Соціальний (форми повсякденної взаємодії, спілкування)

38. Особливості представлення особистісно-культурного рівня повсякденності в романі Дефо «Робінзон Крузо».

На противагу рутинному способу життя, який пропонує йому батько, Робінзон висуває екзотику життя моряка. Перебуваючи на кораблі описує події морського життя за календарним принципом. Тож за рахунок стилістики («На шестой день по выходе в море мы пришли на ярмутский рейд») подорож морем перетворюється на побутову рутину, змінити хід якої здатен лише шторм. Як бачимо, дискурс побутовості, що знайде найяскравіше вираження в описі острівного життя Робінзона, бере свій початок вже під час мандрівки морем. Вказана особливість подорожі Робінзона варта уваги тому, що врівноважує екзотику та повсякденність, долає їх розмежування, за рахунок чого герой Дефо (а за ним і читачі 18 ст.) мали змогу передивитись сутність повсякденного життя та побачити в ньому потенціал для самоствердження.

Сфера побутового – сфера приватного; несвідоме, звичайне, природне, де можна проявити справжнє; єдність приватного та колективного, маніпуляції, що здійснює тіло, а не розум. Робінзон йде в море, бо це для нього щось нове. Тому пише щоденник, коли потрапляє на острів, таким чином море стає для нього буденним. Це можна побачити через топос саду, що акумулює в собі моральні настанови буття, реалізуючи які, герої структурують свої бажання, впорядковують внутрішній світ, таким чином отримують фундамент для самопізнання, самоствердження. На острові Робінзон робить теж, що й люди на його батьківщині, у Йорку, намагається подібним чином облаштувати побут. Тому на острові він не сумує, а сам створює подібні умови, таким чином роблячи острів своїм буденним життям.