Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
УРБОЕКОЛОГІЯ посібник.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
15 Мб
Скачать
☆

Розділ 3. Комплексна оцінка та охорона урбанізованого довкілля

3.1. Передпроектний ландшафтно-екологічний аналіз міських територій

Ландшафт – територіальна система, що складається з природних або природних та антропогенних компонентів і комплексів, що розвиваються у взаємозв’язку.

Природні ландшафти складаються з таких складових (компонентів): гірські породи, повітря, вода, ґрунт, рослинність і тваринний світ. Ці компоненти впливають одне на одне, утворюючи внутрішні зв’язки ландшафту: відносна стійкість цих зв’язків – важлива умова екологічної рівноваги. Поширення антропогенних впливів від одного природного компонента до другого також відбувається через внутрішні зв’язки ландшафту.

На відміну від природних, антропогенні ландшафти формуються під впливом діяльності людини, а їхні компоненти є цілком або частково антропогенними, хоча і походять від природних компонентів.

Характер і стан компонентів антропогенного ландшафту визначається видом і технологією діяльності людини. Відповідно виділяють такі види антропогенних ландшафтів:

  • сільськогосподарський;

  • промисловий;

  • сельбищний;

  • рекреаційний;

  • лісогосподарський;

  • водогосподарський.

Міський ландшафт – самостійний вид, для якого характерне поєднання різноманітних функцій.

У міських поселеннях перетворення ландшафтів досягає максимального рівня за рахунок процесів, спрямованих на задоволення потреб людини, а саме:

  • порушення природного та рослинного покриву для розробки запасів мінеральної сировини;

  • регулювання стоку річок шляхом створення водосховищ;

  • використання землі під будівництво транспортних комунікацій та інженерної інфраструктури;

  • відчуження земель під очисні споруди і місця зберігання відходів;

  • створення штучного рослинного покриву в садах, парках, на спортивних майданчиках та інших місцях відпочинку.

Для всіх згаданих видів структура ландшафту визначається не тільки переліком тих компонентів, що входять до його складу, але й просторовим розташуванням його частин і компонентів. Ця просторова структура ландшафту і визначає характер його містобудівного засвоєння, планувальну структуру як містобудівного об’єкту.

Різноманітні природні ландшафти мають, в принципі, однакову просторову структуру, що формується з територіальних одиниць – «чарунок», межі яких проходять по вододільним гребням. Взаємодія між «чарунками» здійснюється шляхом передачі речовини й енергії засобом гравітації, руху вітрів і вод, дії організмів (у напрямку «по вітру» і « вниз по схилу»). Наявність меж між геокомплексами, в яких відбувається взаємодія ландшафтних компонентів, сприяє стійкості природних ландшафтів. Більш крупні «чарунки» поділяються на дрібні та дрібніші, але межі між ними зберігають свою роль у регулюванні процесу розповсюдження змін в ландшафті (приклад: водозбірний басейн в цілому – крупніший поділ, найменший – мінімальна площа, що формує водозбір через окремий тальвег; у проміжку – «чарунки» крупних і малих притоків річки, водозбірні площі різного розміру і конфігурації).

Під впливом антропогенних діянь можуть наставати оборотні та необоротні зміни в ландшафті. Під оборотними змінами розуміють зміни, що дозволяють природній частині ландшафту після припинення антропогенних впливів повернутися в стан, близький до вихідного, за інтервал часу, що дорівнює тривалості життя покоління. Більшість містобудівних перетворень необоротні.

Врахування динаміки ландшафтів потребує удосконалення комплексної ландшафтної оцінки території, як важливого етапу містобудівного проектування. Аналіз ландшафтів як стабільної вихідної ситуації розвитку міста повинен бути доповнений аналізом можливих напрямів розвитку змін в ландшафтах і прогнозом неминучих змін – строків і місця їхнього виникнення. На цій основі може бути розроблена програма поетапних заходів щодо охорони та цілеспрямованого перетворення ландшафтів у зоні впливу міста.

Найбільш досліджені в містобудуванні зміни ландшафтів, що спричинилися зміною функціонального призначення території, тобто безпосередньо процесом засвоєння чи будівництва.

Новостворений ландшафт повинен мати максимальну стійкість.

Основний шлях вирішення завдань міської екології в процесі проектування лежить у перенесенні центра тяжіння в ландшафтно-містобудівному аналізі на прогнозування з ряду напрямів:

а) прогноз можливого розвитку даного природного ландшафту, що дозволяє виявити природні закономірності, «сприянням» яких можна скористатися;

б) прогноз загального характеру розвитку внутрішніх і зовнішніх зв’язків запроектованого антропогенного ландшафту, з урахуванням можливого використання природних закономірностей;

в) прогноз по етапах передбачуваного розвитку, який визначить заздалегідь строки, в які виникне потреба подальшого втручання в стан антропогенних ландшафтів, дозволить спрямувати хід їхнього розвитку.

У цьому випадку з’являється можливість узгодити цілеспрямовану перетворюючу діяльність людини з системою екологічних зв’язків у сучасному середовищі, знайти засіб територіально-просторового та почасового суміщення цієї діяльності з природним розвитком.

Необхідно багатогранно підходити до дослідження та розуміння ландшафту в містобудівній діяльності. Це розуміння перш за все враховує фізико-географічне трактування ландшафту як сукупності взаємопов’язаних природних і антропогенних компонентів, що організуються у вигляді ієрархії динамічних систем різного рангу. У той же час прикладні містобудівні дослідження розглядають окремі компоненти та властивості ландшафтів вибірково, стосовно до вирішення завдань розміщення господарства та будівництва. Нарешті, в композиційних дослідженнях використовується розуміння ландшафту як просторового обрису території.

Характерною особливістю містобудівного підходу до аналізу та класифікації ландшафтів є орієнтація на переважаюче виділення його характеристик, бо основна спрямованість містобудівної діяльності пов’язана саме з просторовою організацією матеріального середовища, та перетворенням вихідного ландшафту.

Ландшафтно-екологічну характеристику міста представляють у вигляді схем (карт) ландшафтно-орієнтованого функціонального зонування території. Виділяються річки, набережні, рельєф, лісові масиви.

Аналіз проводиться за двома взаємно доповнюючими показниками:

ландшафтно-кліматичними – визначення ступеня комфортності умов навколишнього середовища для життя людини;

архітектурно-ландшафтними – охорона природних комплексів і органічне включення в природне оточення планувальних елементів міської агломерації.

На схемах (картах) виконується:

    1. виділення різних зон;

    2. оцінка зон за ступенем впливу окремих компонентів району (водосховищ, озеленення, річок, рельєфу тощо) на місцевий клімат;

    3. за цією оцінкою складається карта-схема ступеня комфортності довкілля для життя людини;

    4. провадиться архітектурно-ландшафтний аналіз;

    5. виконується естетична оцінка з сполучення сприятливих факторів.

Геоекологічні дослідження урболандшафтів передбачають дослідження просторово-часовї організації ландшафтно-архітектурних систем (ЛАС), визначення етапів і тенденцій містобудівного освоєння ландшафтів досліджуваної території, проведення історико-ландшафтної реконструкції (відновлення ландшафтної ситуації, яка існувала до початку активного містобудівного освоєння території), вивчення та картографування просторових структур ЛАС, дослідження особливостей їх розвитку та функціонування.

Дослідження включають чотири етапи:

  1. історико-ландшафтний;

  2. структурно-ландшафтний;

  3. ландшафтно-функціональний;

  4. ландшафтно-організаційний.

Формування концепції екологічної компенсації здійснюється на основі аналізу найважливіших урбоекологічних характеристик, до яких відносяться:

  • репродуктивна здатність території;

  • геохімічна активність;

  • стійкість території до фізичних навантажень;

  • економічна місткість території.