- •Міністерство освіти і науки україни
- •Т.О. Шилова урбоекологія
- •Розділ і. Урбанізація, її чинники, тенденції та наслідки стосовно довкілля і людини
- •1. 1. Основні поняття та їх визначення
- •Основні терміни
- •1.2. Наукові основи урбоекології
- •1.3. Методологічні основи урбоекології
- •Конструктивні завдання урбоекології:
- •1.4. Урбанізація, її сутність, чинники та наслідки стосовно природного середовища та популяції людини
- •Основні, найактуальніші проблеми охорони і поліпшення довкілля на урбанізованих територіях Зміни геологічного середовища і порушення територій
- •Забруднення атмосфери
- •Забруднення та деградація ґрунту
- •Забруднення Світового океану та континентальних вод
- •Фізичні фактори забруднення середовища
- •Радіоактивне забруднення навколишнього середовища.
- •Вплив людини на глобальні біосферні процеси
- •Трансформація та деградація біоти земної кулі
- •Воєнні аспекти деградації біосфери
- •Розділ 2. Урбанізоване довкілля та його компоненти. Аналіз та оцінка урбоекосоціосистем
- •2.1. Місто як урбогеосоціосистема
- •2.2. Ландшафтно-екологічна основа міста
- •Екологічна система міста
- •Фітоценози міста і приміської зони
- •2.3. Правова основа, норми, стандарти, кадастри, статистичні показники в урбоекології
- •Компоненти і фактори міського середовища
- •2.4. Методи аналізу й оцінки стану навколишнього середовища
- •2.5. Пофакторна оцінка стану навколишнього середовища Оцінка природно-кліматичних умов
- •Архітектурний аналіз клімату міста
- •Архітектурний аналіз мікроклімату
- •Оцінка забруднення повітряного басейну
- •Оцінка стану геологічного середовища і порушення території
- •Оцінка санітарно-гігієнічного стану ґрунту
- •Оцінка санітарно-гігієнічного стану водних об’єктів
- •Оцінка впливу фізичних факторів на довкілля
- •Оцінка озеленених територій міста
- •Оцінка стану тваринного світу
- •Санітарно-гігієнічні нормативи і критерії стану навколишнього середовища
- •Розділ 3. Комплексна оцінка та охорона урбанізованого довкілля
- •3.1. Передпроектний ландшафтно-екологічний аналіз міських територій
- •3.2. Комплексна оцінка стану навколишнього середовища агломерацій
- •Методи комплексної оцінки навколишнього середовища
- •Еколого-містобудівна оцінка території
- •3.3. Космічна зйомка як метод комплексного вивчення стану навколишнього природного середовища міських агломерацій
- •3.4. Моніторинг. Методи та форми контролю стану екосистем
- •Розділ 4. Екологічні технології захисту і відтворення міського довкілля
- •4.1. Екологічні основи містобудівного проектування Ландшафтно-екологічне і функціонально-планувальне зонування території
- •Освоєння незручних і порушених територій
- •Особливості розміщення та розвитку міст в екстремальних природно-кліматичних умовах
- •4.2. Екологічні задачі проектування з формування та поліпшення міського середовища Захист геологічного середовища та ґрунтів урбанізованих територій
- •Захист повітряного басейну від забруднення при розміщенні промисловості
- •Захист міського середовища від транспортного шуму
- •Поліпшення мікроклімату житлових територій
- •Інсоляція міської забудови
- •Аерація житлової забудови
- •Санітарна очистка міських територій, утилізація твердих побутових відходів
- •Прибирання міських територій
- •Оптимізація міського середовища в умовах комплексної реконструкції
- •Охорона історичного середовища, пам’яток історії, культури, архітектури
- •Види нерухомих пам’яток історії та культури
- •4.3. Ландшафтне планування на рівні міста та регіону Ландшафтно-архітектурні та еколого-планувальні рішення щодо оптимізації урбанізованого довкілля
- •Підвищення оздоровчої ефективності системи озеленених територій
- •Створення природних і національних парків та інших об’єктів ландшафтної архітектури
- •Проектування і створення комплексних зелених зон міст
- •Фітомеліорація і фітотехнології
- •4.4. Організація та методи містобудівного проектування з урахуванням екологічних вимог
- •Специфіка розробки екологічної програми розділу «Охорона навколишнього середовища» в проектах районного планування
- •Розробка екологічної програми та розділу «Охорона та поліпшення навколишнього середовища» в проектах генерального плану міста
- •Екологічна програма в проектах детального планування
- •Основні положення та специфіка розробки територіальних комплексних схем охорони природи
- •Розділ 5. Соціально-організаційні та правові основи охорони природи
- •Екологічне значення управління процесом урбанізації
- •Екологічна криза та регіональні несприятливі ситуації
- •Екологічне нормування антропогенних навантажень
- •Економічні критерії в урбоекології
- •Екологічна політика
- •Екологічна експертиза та екологічні паспорти
- •Список літератури
Фітомеліорація і фітотехнології
Крім традиційних функцій рослинного блоку в будь-якій екосистемі в урбоекосистемі набувають великого значення і наступні функції рослинності:
охолодження міських теплових зон через збільшення альбедо поверхні і транспірації («альбедо» – відношення кількості променистої енергії Сонця, відбитої від поверхні будь-якого тіла , до кількості енергії, що падає на цю поверхню; «транспірація» – фізіологічний процес випаровування води живими рослинами);
стабілізація вітрового режиму, «розвантаження» повітряних мас;
збільшення відносної вологості повітря і «вирівнювання» добових і сезонних її коливань;
забезпечення атмосфери киснем, як побічним продуктом реакції фотосинтезу;
збільшення кількості негативно заряджених іонів, що мають сприятливий вплив на людину, над рослинними насадженнями;
виділення біологічно активних речовин, які пригнічують розвиток патогенних речовин в атмосфері;
поглинання забруднюючих атмосферу пилу і газів;
зниження рівня шуму внаслідок поглинання енергії звукових коливань;
затримання частини опадів і зменшення поверхневого стоку;
формування умов аеробного розкладу речовин, забруднюючих воду, поглинання біогенних елементів у водних і болотних екосистемах;
покращення структури, збільшення проникності та родючості ґрунтів;
затримання снігового покриву і талих вод;
закріплення сипучих ґрунтів, зниження рівня ерозії;
покращення естетичних властивостей урбанізованих ландшафтів. [2]
Реалізація перелічених функцій рослинності у формуванні та оптимізації урбанізованого середовища здійснюється з використанням теоретичних основ і практики фітомеліорації.
Фітомеліорація – це напрям прикладної екології, який займається дослідженням, прогнозуванням та використанням рослинних систем для покращення геофізичних, геохімічних, біотичних, просторових та естетичних характеристик оточуючого людину середовища, проектуванням і створенням штучних рослинних систем при цілеспрямованому використанні тих рослинних спільнот, що мають високі перетворюючі фізичне середовище властивості. [2]
Фітомеліорація міських ландшафтів є дією, спрямованою на формування фітоценотичного покриву – автотрофного блоку конкретного біогеоценозу і урбоекосистеми міста в цілому. [1] Ця перетворювальна дія фітоценозів-продуцентів веде до перебудови решти компонентів біогеоценозу: фітомеліоранти (рослини) збуджують до дії зоомеліорантів (угруповання гетеротрофних тварин) та протомеліорантів – гетеротрофів-редуцентів (угруповання мікроорганізмів і бактерій, актиноміцетів, грибів, найпростіших тощо). Об’єктивні процеси перетворень, які відбуваються в невпинному ході коеволюції (взаємодії біотичних компонентів біогеоценозу), належать до числа необхідних внутрішніх зв’язків біосфери. Порушення перебігу перетворювальних функцій призводить до неузгодженості і дезорганізації біогеоценозів як системи (лісова деградаційна рекреація, пересушення, перезволоження та засолення земель, лінійна і площинна ерозії, інтенсивне поширення площ мертвої підстильної поверхні в містах, і, нарешті, девастові території – терикони, кар’єри, звалища). Прогресивна перетворювальна функція фітоценозу (а загалом і всього біогеоценозу) є об’єктивним процесом розвитку біологічної системи, корисної з позицій людини. Тому, включаючи в фітомеліоративну систему природні фітоценози або створюючи їх штучним шляхом, слід добре знати закономірності біогеоценотичного розвитку і сприяти прогресу біосфери, не допускаючи регресу.
Враховуючи екологічні та соціальні функції фітомеліоративного процесу, виділяють шість напрямків фітомеліорації:
меліоративну (за Г.М. Висоцьким, «замежної партиненції»);
інженерно-захисну,
сануючу,
рекреаційну,
етико-естетичну,
архітектурно-планувальну.
Меліоративний напрямок забезпечує підвищення меліоруючої ефективності фітоценозу, спрямованої на «поліпшення» едафотопу, кліматопу та біотичних компонентів – зооценозу і мікробіоценозу. Водночас відбувається «самополіпшення» того ж таки фітоценозу. Це може робити сама природа (саморегуляція), а може здійснюватися за допомогою людини (керовані біогеоценози: плантації, газони, квітники, сади, польові культури тощо).
Інженерно-захисна фітомеліорація з перевагою латерально-активної функції спрямована на протидію різним геофізичним потокам, зокрема: а) вітросніговим; б) вітропилопіщаним; в) вітропилодимовим; г) вітроводопіщаним; д) водним; е) водно-ґрунтовим. Кожному з цих латеральних потоків відповідають різні методи і способи фітомеліоративних заходів.
Сануюча фітомеліорація виконує санітарно-гігієнічні функції – киснетвірні, фільтрувальні, фітонцидні, іонізаційні, шумопоглинальні тощо. Найвищою сануючою фітомеліоративною ефективністю відрізняється висока зелень лісів і парків (деревні посадки).
Рекреаційна фітомеліорація пов’язана з використанням рослинного покриву міст і приміських зон для відпочинку населення: лісопарки, парки, лугопарки, гідропарки, сади і сквери, набережні і бульвари. До них також належить і зелень колективних садів і городів, де праця поєднана з фізичним і психологічним відпочинком людей, які часто страждають від гіподинамії.
Етико-естетична фітомеліорація базується на досягненнях фітодизайну, виховує в населення високу духовність, розвиває естетичні смаки.
Архітектурно-планувальна фітомеліорація забезпечується системою озеленення міст. В Україні ця система озеленення одержала назву комплексної зеленої зони міст і робітничих селищ. Генеральні плани міст мають створюватися з урахуванням підвищення фітомеліоративної ефективності усієї міської і заміської зелені, тим більше, що наразі існують методики підрахунку фітомеліоративного ефекту різних типів рослинного покриву.
Особливо велику роль у створенні систем озеленення міст відіграє лісова рослинність. Як компонент навколишнього середовища, ліс, взаємодіючи з іншими компонентами (водою, ґрунтом, повітрям тощо), бере участь у підтримці рівноваги всієї системи та в кругообігу речовин. Міський «ліс» – це територія міста, зайнята зеленими насадженнями, де основний масив дерев займає в середньому не менше 5,5 м2/га.
Зелені зони міст виділяють із земель державного лісового фонду, розташованих за межами міста з урахуванням площі зон санітарної охорони джерел водопостачання, округів санітарної охорони курортів, захисних смуг вздовж залізничних та автомобільних доріг, а також заборонних лісосмуг, які захищають місця нересту цінних порід риб.
Для міст, де відсутні природні ліси та інші насадження, ліси зелених зон створюють штучно на землях, непридатних для ведення сільського господарства.
Нормативні розміри загальної площі зелених зон встановлюються залежно від чисельності населення міста, природно-кліматичної зони та лісистості території.
За цільовим призначенням зелені зони міст територіально поділяються на лісопаркову і лісогосподарську. Розміри лісопаркової зони встановлюються залежно від чисельності населення міста (табл. 4.2.).
Таблиця 4.2.
Розміри лісопаркової частини зеленої зони міста
Чисельність населення міста, тис. чол. |
Розмір лісопаркової частини зеленої зони, га/1000 чол. |
Понад 500 до 1000 |
25 |
Понад 250 до 500 |
20 |
Понад 100 до 250 |
15 |
До 100 |
10 |
