3.2. Комплексна оцінка стану навколишнього середовища агломерацій

Залежно від специфіки конкретних територій та їхньої екологічної ситуації, а також наявності матеріально-технічних ресурсів для різних періодів часу можуть передбачатися такі цільові установки (окремо чи в поєднанні), що:

• стабілізують сучасний стан довкілля;

• допускають зниження якості навколишнього середовища до нормативних рівнів;

• відновлюють (поліпшуючі) якість навколишнього середовища до нормативного рівня.

З метою аналізу та практичного вирішення проблему охорони та поліпшення довкілля можна поділити на дві вузлові підпроблеми:

1) збереження та розвиток природного середовища;

2) забезпечення збереження та розвитку здоров’я людини.

Розробка першої підпроблеми враховує дослідження факторів (чинників) і компонентів навколишнього середовища (клімат, геологія, ґрунтовий і рослинний покрив тощо). Основне завдання полягає у виявленні закономірностей змін цих компонентів у результаті антропогенного впливу на міську територію з метою розробки конкретних заходів щодо їхньої охорони і цілеспрямованого перетворення, що відповідає екологічним вимогам.

Друга підпроблема пов’язана із запобіганням таких чинників, як зростання забруднення атмосфери, ґрунту і водних басейнів, збільшення рівня шуму, порушення термічних і аераційних умов, скорочення площі зелених насаджень та ін., що обумовлюють гігієнічні якості навколишнього середовища та спричиняють прямий вплив на здоров’я населення. Досліджують тут переважно передкризові стани навколишнього міського середовища.

Таким чином, багатокомпонентний і багатоцільовий характер проблеми охорони та поліпшення довкілля обумовлює використання методологічного апарату, що заснований на системному (програмно-цільовому) підході, який дозволяє структурно виявити вихідну проблему, намітити варіанти її вирішення й обґрунтувати комплексну програму дослідження наявних цілей. Важливою стадією системного аналізу стану навколишнього міського середовища є розробка шляхів переходу від локальних оцінок окремих факторів до їхньої комплексної оцінки.

Методи комплексної оцінки навколишнього середовища

Основна мета комплексної оцінки стану навколишнього середовища полягає у встановленні певної взаємної відповідності між різноманітними потребами та видами господарського використання міської території та вимогами охорони природи і поліпшення оточуючого людину середовища.

Це дозволяє обґрунтувати диференційований підхід до використання засвоюваних територій на основі комплексної оцінки стану довкілля.

Комплексна оцінка стану навколишнього середовища конкретної території базується на дослідженні груп чинників, що характеризують санітарно-гігієнічні й екологічні умови, з урахуванням їхньої значущості для різноманітних видів народногосподарського використання території та передбачуваних шляхів її містобудівного засвоєння.

Результат комплексної оцінки – карта містобудівного екологічного зонування території міста і виявлення проблемних екологічних ситуацій, що виникають в тій чи іншій його частині. Проблемна екологічна ситуація – це такий локальний стан навколишнього середовища чи окремих його компонентів, який відрізняється від нормативних показників у гірший бік.

Таким чином, під комплексною оцінкою стану навколишнього середовища на території міста розуміється інтегральна оцінка поодиноких оцінок, порівняльна планувальна оцінка окремих ділянок всієї території міста за комплексом природних і антропогенних чинників, що сприяють основним видам господарської діяльності [7].

Однією з основних завдань аналізу є вибір і обґрунтування інтегральних показників, тобто екологічно (або санітарно-гігієнічно) узагальнених показників стану навколишнього міського середовища. Питання про них у науці постало вже давно, проте задовільного рішення поки що немає.

У даний час при переході від аналізу впливу окремих чинників (пофакторного аналізу) до аналізу їхнього сумарного впливу (комплексної оцінки) з метою співставлення окремих характеристик впливу використовується метод бальної оцінки. Бали визначаються методом експертної оцінки (несприятливі фактори одержують оцінку зі знаком мінус, сприятливі – зі знаком плюс). У результаті складання балів дістається кількісна оцінка стану навколишнього середовища за всією сукупністю розглядуваних факторів.

Враховуючи чітко означений територіальний аспект проблеми охорони навколишнього міського середовища, при його комплексній оцінці використовується графоаналітичний метод послідовного накладання схем аналізу кожного фактору. У результаті одержуємо карту-схему комплексної оцінки стану навколишнього середовища конкретної території.

При накладанні пофакторних карт обробка даних може виконуватися на комп’ютері по квадратній сітці (600*600м або ін.). Проте при цьому слід враховувати принцип цільового районування (планувальні райони, інші планувально-структурні одиниці) з використанням квадратної сітки.

Графоаналітичний метод при якісній оцінці стану навколишнього середовища обумовлює побудову неформалізованих графічних моделей, що відображають результати аналізу оцінки компонентів міського середовища за двома напрямами:

• деградаційні зрушення, що визначають негативні зміни середовища під впливом ряду факторів;

• якісна цінність території (позитивна характеристика).

Аналіз стану навколишнього середовища за першим напрямом враховує оцінку фізичних факторів, пріоритетних для кожного досліджуваного міста.

Аналіз за другим напрямом враховує визначення цінності території за ландшафтними, архітектурно-планувальними, функціонально-структурними, композиційними й іншими якостями.

Провідний критерій оцінки стану навколишнього середовища – дотримання фізичного комфорту для життя людини, який оцінюється ступенем відхилення фактичних умов від нормативних показників (гранично допустимих рівнів), що характеризують комфорт за кожним окремим компонентом. Усунення різнохарактерності, неможливості порівняти результати, виражені в натуральних одиницях (забруднення повітряного та водного басейнів – в перевищенні ГДК, шум – в дБА, електромагнітний фон – в В/м тощо), забезпечується при розрахунках комплексних навантажень на довкілля за укрупненими показниками.

Для максимальної формалізації різноякісних показників може використовуватися оціночна шкала зі значеннями: «незначні відхилення – середні – максимальні» (для оцінки за деградаційними зрушеннями) та «цінні – дуже цінні – винятково цінні» (для ціннісної диференціації території). З метою визначення ступеня впливу окремих чинників на довкілля використовується балова оцінка (оцінка у вагових одиницях).

Для розрахунку інтегрального показника при оцінці стану навколишнього середовища можуть використовуватися коефіцієнти ранжування, що встановлюються за методом експертної оцінки, які помножуються на відповідні числові значення параметрів кожного фактору. Всі одержані дані підсумовуються.

У результаті комплексної оцінки за двома напрямами встановлюється характер і масштаби протиріч (конфліктів) при існуючому функціональному використанні міської території та визначаються шляхи її містобудівних перетворень.

Результат комплексної оцінки може бути базою для розробки вимог щодо поліпшення мікрокліматичних і санітарно-гігієнічних умов. Карта-схема комплексної оцінки стану навколишнього середовища може бути також основою для розробки схем планувальних обмежень, природоохоронних заходів, функціонального зонування території при її засвоєнні під нове будівництво.

Комплексний підхід до оцінки сучасного та прогнозного стану довкілля має враховувати також аналіз природного середовища, його розвиток, оцінку ступеня можливої деградації природних комплексів, збереження матеріально-технічних об’єктів (пам’ятки архітектури, цінна історична забудова тощо). В останні роки робляться спроби перейти до вартісного вимірювання негативних наслідків несприятливого стану довкілля.