35.Тілесні ушкодження: поняття, види та характеристика.

Тілесне ушкодження (ТУ) - це протиправне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що виражається в порушенні анатомічної цілості або фізичної функції органів і тканин тіла людини. Види: умисне тяжке ТУ (ст.121), умисне середньої тяжкості ТУ (ст.122), умисне легке ТУ (ст.125). Об'єктом ТУ є здоров'я людини. Додатковий об’єкт – честь, гідність та ін. З об'єктивної сторони ТУ може бути заподіяне дією або бездіяльністю винного. Склад ТУ вважається закінченим з моменту настання злочинного наслідку у вигляді шкоди здоров'ю людині. При цьому необхідно встановити причинний зв'язок між діянням винного і шкідливими наслідками для здоров'я потерпілого, які настали. Для відповідальності за ТУ необхідно, щоб заподіяння шкоди було протиправним. Заподіяння такої шкоди за обставин, що виключають протиправність діяння, не може тягти відповідальність. Суб'єктивна сторона тілесних ушкоджень може виражатися в умисній і необережній вині. Якщо умисел винного був спрямований на заподіяння невизна-ченої шкоди здоров'ю, відповідальність настає за фактично заподіяне ТУ. Суб'єктом злочинів, передбачених ст.121, 122, 125 може бути особа, яка досягла 14-ти років. За інші тілесні ушкодження відповідальність настає з 16-ти років. За ступенем тяжкості ТУ в КК розподіляються на тяжкі, середньої тяжкості і легкі. Тяжке ТУ - ТУ, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя. Середньої тяжкості ТУ - яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, властивих тяжкому ТУ, але спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менше як на одну третину. Тривалий розлад здоров'я виявляється в порушенні функцій будь-якого органу. Легке ТУ - яке не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності (ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як 6 днів).

36.Загальні положення про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК).

Мета договору: перенесення права власності на річ, яка є товаром, покупцеві.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний або реальний та відплатний.

Сторонами договору є продавець і покупець.

Істотною умовою договору є умова про предмет, яким може бути: 1) товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому; 2) майнові права (наприклад зафіксовані у цінних паперах); 3) право вимоги, яке не має особистого характеру (застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом).

До істотних умов цього договору традиційно відносять умову про ціну. Однак ціна не є істотною умовою, оскільки, якщо її не встановлено в договорі, то визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари на момент укладення договору.

Форма договору: усна (в тому числі шляхом вчинення конклюдентних дій) або письмова.

Зміст договору становлять права та обов'язки сторін. При цьому відповідному обов'язку продавця кореспондує відповідне право покупця і навпаки.

Основним обов'язком продавця є обов'язок передати товар (з його приналежностями та документами) покупцеві.

ЦК передбачає такі види договору купівлі-продажу: • роздрібна купівля-продаж; • поставка; • контрактація сільськогосподарської продукції; • постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу; • міна (бартер).

До різновидів договору купівлі-продажу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.