109. Підстави і порядок арешту майна.

2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. 3. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. 4. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. 5. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

110. Підготовка та проведення прилюдних торгів із реалізації нерухомого майна.

Прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір.

1.3. Реалізація нерухомого майна, на яке звернено стягнення, проводиться за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то реалізація майна проводиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу абомісцезнаходженням майна.

У разі реалізації майна за його місцезнаходженням і якщо таке майно перебуває за межами населеного пункту, його реалізація проводиться у найближчому населеному пункті або районному центрі. 1.4. Організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог ЗУ "Про іпотеку"

111. Етичні проблеми виконавчого провадження.

Даний пункт ст. 3 ЗУ "Про виконавче провадження" містить тільки два документа, які виносить державний виконавець і які підлягають виконанню державною виконавчою службою. Це неправильно, оскільки крім постанов про виконавчий збір та накладення штрафу існують ще такі документи, як постанова державного виконавця про стягнення витрат на виконання та постанова про винагороду державному виконавцю, яку виносить начальник відділу державної виконавчої служби. Без сумніву ці обидві постанови підлягають виконанню, а отже повинні бути віднесенні до виконавчих документів на рівні закону

3. Реалізація майна через "Укрспецюст".

Зараз серйозні зміни пропонується внести до порядку реалізації майна, на яке звернено стягнення. Реалізація арештованого майна відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження" здійснювалася державним виконавцем шляхом його продажу через спеціалізовані організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на публічних торгах чи аукціонах. Проте, мотивуючи відсутністю законодавчої бази, зокрема, ЗУ "Про порядок проведення публічних торгів" і ЗУ "Про здійснення операцій з нерухомим майном", Міністерство юстиції в односторонньому порядку значно звузило діючу норму і наділило правом реалізовувати арештоване майно Спеціалізоване державне підприємство Міністерства юстиції "Укрспецюст", створене на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 р. За останній час у засобах масової інформації з'явилося немало матеріалів про дещо сумнівну законність даної монополії. В Міністерстві юстиції цей факт також усвідомлюють. Проте, замість того, щоб скасувати цю сумнівну практику, в проекті з'являється нова редакція ст. 61 Закону, яка стверджує, що реалізація арештованого майна, за певними винятками, здійснюється спеціалізованою організацією Міністерства юстиції на підставі угоди між цією організацією і виконавчою службою. У підсумку, на рівні закону легітимізується створення надприбуткової (за данними спеціалістів, "Укрспецюст" залишає у себе 15 % вартості реалізованого майна) і абсолютно неконтрольованій державою організації.

Крім того, існуючий порядок реалізації арештованого майна дає велике поле для зловживань посадових осіб державної виконавчої служби. Ось лише один приклад: прокуратура Дніпропетровського району порушила кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем заступником начальника відділу Дніпропетровського районного управління юстиції, начальником відділу Державної виконавчої служби Романом Д. Встановлено, що він реалізовував через обласну аграрну біржу арештовану техніку. Причому без проведення торгів і, звичайно, за низькими цінами, за що отримував "навар" в конверті. Сума незаконної винагороди склала близько 40 тисяч гривень, азбитки сільгосппідприємств, чию техніку спускали з молотка за безцінь, - 180 тисяч гривень. Я думаю, це не поодинокий випадок.

4. Помилки при виконанні-проблеми відшкодування.

Кожен з нас, як у житті, так і при виконанні трудових обов'язків не застрахований від помилок. Не є винятком і державні виконавці. На жаль, практиці відомі випадки, коли при здійсненні своїх повноважень державний виконавець помилявся. Не слід забувати, що робота виконавця пов'язана у більшості випадків з майновими (грошовими) втратами особи, і, якщо остання несе ці втрати помилково, з вини виконавця, то, погодьтеся, дана ситуація є досить неприємною для обидвох. Правомірно постає така задача: раз особа зазнала матеріальних збитків внаслідок помилки державного виконавця при виконанні рішення, ці збитки повинні бути відшкодовані. Але яким чином і за чий рахунок? Напрошується відповідь - державний виконавець повинен усе відшкодувати. Тим паче, що у ЗУ "Про державну виконавчу службу" сказано, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним або юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню. Але, як правило, мова йде про значні суми, відшкодувати які виконавець самостійно не може.

Сьогодні спеціалісти пропонують вирішити цю проблему шляхом об'єднання державних виконавців у асоціації. Створення таких організацій дало б змогу вирішити кілька проблем: по-перше, їх діяльність спрямовувалася б на захист прав та інтересів державних виконавців; подруге, асоціації б матеріально підтримували і заохочували своїх членів і, по-третє, асоціація брала б на себе обов'язок відшкодування шкоди, яку заподіяв виконавець - член організації внаслідок помилки. Адже не слід забувати, що головним обов'язком державного виконавця є недопущення у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб. І мова тут йде не лише про права стягувача, а й про права боржника.

Звичайно з цим можна не погодитися, адже написати легше, ніж втілити цю ідею у життя. Але ми маємо приклад країн Європи, де такі організації діють давно і відшкодування шкоди, заподіяної виконавцем, здійснюється за їх кошти. Таким чином, не порушуються права осіб, які зазнали збитків (адже вони їм відшкодовуються) і виконавець залишається захищеним від матеріальних втрат.