Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
DEKi_1.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
302 Кб
Скачать
☆

112. Поняття, зміст та сутність інформаційного права.

Взаємозв'язок інформатики та права в інформаційному суспільстві виявляється у кількох аспектах. По-перше — як наук. Інформатика відпрацьовує методи дослідження, які після відповідної адаптації дають можливість вирішувати проблеми правової науки. Серед таких методів — методи формування гіперсистем, агрегації, комп'ютерного моделювання, алгоритмізації тощо. По-друге — як галузей суспільної діяльності. Право визначає межі дозволеної поведінки, правопорушення і відповідальності у сфері інформаційних відносин. Право може забороняти, стримувати або стимулювати інформаційні відносини, розвиток їх, тенденції тощо. На межі інформатики та права виникло таке соціальне явище, як інформаційне право. Категорія "інформаційне право" може розглядатися в кількох аспектах:

- як галузь суспільних відносин;

- як інституція в юридичній науці;

- як навчальна дисципліна.

Як галузь суспільних відносин інформаційне право може розглядатися у двох змістах:

б'єктивному і суб'єктивному.

В об'єктивному змісті інформаційне право — це врегульований нормативними актами комплекс суспільних відносин, об'єктом яких є інформація.

У суб'єктивному змісті інформаційне право — це комплекс прав і обов'язків суб'єктів суспільних відносин щодо інформації.

Як інституція в юридичній науці інформаційне право — це відносно автономна інституція правової науки щодо дослідження проблем суспільних відносин, об'єктом яких є інформація. Як навчальна дисципліна інформаційне право — це комплекс знань, що подаються для вивчення теорії і практики регулювання суспільних відносин, об'єктом яких є інформація.

113. Поняття цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність є одним із видів юридич­ної відповідальності. На неї поширюються загальні положення про юридичну відповідальність, але вона має й такі особливості, що змушують розглядати її як самостійну правову категорію.

Спільним для всіх видів юридичної відповідальності є те, що до порушника чужих прав застосовуються санкції. Але зміст санкцій, порядок і мета їх застосування мають свою специфіку для кожного виду юридичної відповідальності.

Під санкцією розуміється передбачений нормами права пере­лік заходів впливу, що можуть бути застосовані компетентними державними органами до правопорушника.

Класифікація санкцій у правовій науці відбувається за різни­ми ознаками. На нашу думку, найдоцільнішим є поділ санкцій на види за галузевими ознаками. А саме, необхідно виділити санкції, що застосовуються галузями приватного і публічного права.

Характерними для більшості санкцій приватного права є їх правопоновлюючий, компенсаційний характер. Публічно-пра­вові санкції, як правило, виконують штрафні, каральні фун­кції. Хоча це дещо умовний поділ, але він відповідає системі й особливостям правового регулювання суспільних відносин галу­зями приватного і публічного права.

Цивільно-правова санкція може застосовуватись як до поруш­ників зобов´язань, так і до порушників інших прав. Наприклад, у разі виконання сторонами правочину, укладеного в результаті насильства, сторона, що вдалася до насильства, зобов´язана від­шкодувати потерпілому збитки у подвійному розмірі та мораль­ну шкоду, що завдані у зв´язку з вчиненням цього правочину (ч. 2 ст. 231 ЦК).

У цивільному праві мають місце також санкції, застосуван­ня яких можливе і без правопорушення з боку особи, до якої вони можуть бути застосовані. Так, у випадках стихійного лиха, аварії, епідемії та інших надзвичайних обставин, з метою сус­пільної необхідності майно може бути примусово викуплено у власника (реквізиція). Більшість правопоновлюючих санкцій законодавець відно­сить до способів захисту прав та інтересів особи. Згідно зі ст. 16 ЦК такими способами можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; від­новлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов´язку особи в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи залагодження матеріальної шкоди; відшкодування мо­ральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим та органу місцевого самоврядування. Закон не дає повного переліку таких заходів. Суд може захисти­ти права чи інтереси також іншим способом.

Як видно, зазначені в законі способи захисту прав та інтересів особи є неоднорідними. Вони можуть бути поділені на дві групи: способи захисту і способи відповідальності.

До способів захисту слід віднести такі засоби, застосування яких, як правило, не тягне для боржника додаткових негатив­них наслідків майнового характеру, а лише поновлює поруше­ний майновий стан кредитора. Такими способами є: визнання права; визнання правочину недійсним при застосуванні двосто­ронньої реституції; припинення дії, що порушує право; віднов­лення становища, яке існувало до порушення - зміна чи припи­нення правовідношення та деякі інші.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]