- •Поняття джерел трудового права, їх класифікація і види
- •2.Поняття, класифікація, правовий статус суб'єктів трудового права
- •3.Поняття, зміст і структура колективного договору
- •4.Право громадян на працевлаштування. Поняття, форми і організація працевлаштування. Поняття підходящої роботи.
- •5.Поняття і значення трудового договору. Сторони, зміст, форма, порядок укладення трудового договору.
- •6. Функції відповідальності у господарському праві.
- •7. Користування житлом у будинках приватного житлового фонду.
- •8. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.
- •10.Житловий фонд України.
- •9. Механізм приватизації державного житлового фонду.
- •11.Поняття і види матеріальної відповідальності сторін трудового договору.
- •12.Підстави, випадки і порядок відшкодування шкоди при покладенні на працівника повної матеріальної відповідальності.
- •13.Захист прав споживачів.
- •14.Види дисциплінарних стягнень загальної дисциплінарної відповідальності працівників і порядок їх накладення.
- •15.Загальна характеристика інституту охорони праці.
- •16. Особливості правового регулювання праці неповнолітніх.
- •17.Розгляд індивідуальних трудових спорів судом.
- •18.Страйк як крайній спосіб врегулювання колективних трудових спорів.
- •19.Поняття і види рішень господарського суду.
- •20.Охорона праці жінок.
- •21.Основні напрямки інформаційної діяльності.
- •22.Право на інформацію та право власності на інформацію.
- •23.Приватні (фізичні) особи як суб'єкт інформаційного права.
- •24. Держава та її органи як суб'єкт інформаційного права.
- •25.Право на доступ до публічної інформації.
- •26.Інформаційна безпека як об'єкт правовідносин.
- •27.Інформація з обмеженим доступом та її види.
- •28.Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.
- •29.Припинення зобов'язання.
- •30.Правові наслідки порушення зобов'язання.
- •31.Загальна характеристика зобов'язань із відшкодування шкоди: поняття, підстави виникнення, різновиди.
- •33.Поняття та умови договору.
- •34. Укладання договору.
- •35.Тілесні ушкодження: поняття, види та характеристика.
- •36.Загальні положення про купівлю-продаж.
- •37.3Агальні підстави припинення трудового договору.
- •38.Поняття, загальна характеристика та окремі види договорів зберігання.
- •39.Загальна характеристика договорів щодо надання банківських послуг
- •40.Поняття, види процесуального представництва. Повноваження процесуального представника.
- •41.Цивільна юрисдикція. Підсудність у позовному та окремому провадженні.
- •42.Загальні положення про позичку.
- •43.Господарські правовідносини, їх ознаки та види.
- •44.Витрати по цивільному провадженні, розподіл їх між учасниками процесу.
- •45.Апеляційне, касаційне провадження. Перегляд справи за нововиявленими та винятковими обставинами.
- •46.Кримінально-правова характеристика та види злочинів у сфері службової діяльності.
- •47. Поняття підприємства та його ознаки.
- •48. Поняття і значення складу злочину, його елементи.
- •49. Договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
- •50. Спадкування за законом: поняття, випадки, черги.
- •51. Докази і доказування в цивільному процесі.
- •52. Система органів управління в галузі земельних відносин та їхні повноваження.
- •53. Поняття та загальна характеристика договору найму (оренди). Особливості окремих різновидів найму (оренди).
- •54. Право власності на землю.
- •55. Поняття, завдання, принципи, джерела цивільно-процесуального права, стадії цивільного судочинства.
- •56. Договір страхування: поняття, та загальна характеристика.
- •57. Поняття, види та характеристика вбивств.
- •58. Поняття, види, елементи цивільно-правових зобов'язань.
- •59. Захист від недобросовісної конкуренції
- •60. Загальні положення про спадкування.
- •61. Поняття, зміст і структура колективного договору.
- •62. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.
- •6З. Право інтелектуальної власності на селекційні досягнення.
- •64. Інформація як об'єкт майнового права.
- •65. Конституційне право на звернення до органів державної влади як інституція в захисті інформаційних відносин.
- •66. Забезпечення виконання зобовязання.
- •67.Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
- •68.Право інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.
- •69.Виконання зобов'язання.
- •70.Поняття зобов'язання, загальна характеристика
- •71.Практика врегулювання спорів на стадіях судового процесу шляхом укладення мирової угоди.
- •72.Розгляд справи у господарському суді.
- •73.Поняття, характеристика та види злочинів проти власності
- •74.Поняття, ознаки та класифікація злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
- •75.Тілесні ушкодження: поняття, види та характеристика.
- •76.Права та обов'язки власників і наймачів житлового приміщення.
- •77.Поняття і види стадій вчинення злочину, критерії і значення їх виділення.
- •78.Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння.
- •79.Структура державної виконавчої служби.
- •80. Договір найму житлового приміщення.
- •81.0Бєднання співвласників багатоквартирного будинку.
- •82.Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. (питання 81)
- •83.Поняття, ознаки та форми співучасті у кримінальному злочині.
- •84.Поняття зобов'язального права та його система.
- •85. Поняття і ознаки злочину. Класифікація злочинів.
- •86.Поняття і види злочинів у сфері господарської діяльності.
- •87.Характеристика та види злочинів проти волі, честі та гідності людини.
- •89.Кримінально-правова характеристика та види злочинів у сфері службової діяльності.
- •90.Склад злочину, його елементи.
- •91.Види множинності злочинів, критерії і значення їх виділення.
- •92. Звільнення від кримінального покарання та його види.
- •93. Джерела правового регулювання зед України.
- •94.Поняття суб'єкта зед України.
- •95. Діяльність гатт/вто, її завдання і функції.
- •96.Методи регулювання зед.
- •97.Національні особливості ділових партнерів при укладенні міжнародних угод.
- •98.Органи державного регулювання зед в Україні.
- •99.Феномен єс як державного утворення.
- •100.Судова система єс.
- •101. Процедура прийняття рішень Європарламентом.
- •102. Правове регулювання єдиного ринку єс.
- •103. Гармонізація права України та права єс.
- •104. Правові основи зовнішньої політики Європейського Союзу.
- •105. Поняття і значення інституту примусового виконання рішень у державі.
- •106. Поняття, підстави, правові наслідки та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •107. Посадовий контроль діяльності державного виконавця.
- •108. Компетенція виконавчої групи. Розподіл обов'язків членів виконавчої групи.
- •109. Підстави і порядок арешту майна.
- •110. Підготовка та проведення прилюдних торгів із реалізації нерухомого майна.
- •111. Етичні проблеми виконавчого провадження.
- •112. Поняття, зміст та сутність інформаційного права.
- •113. Поняття цивільно-правової відповідальності.
- •114. Авторське право і суміжні права - поняття та загальна характеристика.
- •115. Поняття і ознаки злочину. Класифікація злочинів.
- •116. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття.
- •117. Правове становище позивача у господарському процесі.
- •118. Правове становище відповідача у господарському процесі.
- •119. Право інтелектуальної власності на компонування (топографії) інтегральних мікросхем.
- •120. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію.
- •121. Поняття і значення трудового договору. Сторони, зміст, форма, порядок укладення трудового договору.
- •122. Поняття міжнародного цивільного процесу та питання, які до нього відносяться.
- •123. Принципи міжнародного цивільного процесу.
- •124. Внутрішнє законодавство України та іноземних держав як джерело міжнародного цивільного процесу.
- •125. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу.
- •126. Поняття підсудності у міжнародному цивільному процесі.
- •127. Способи визначення міжнародної підсудності за законодавством різних держав.( питання 126)
- •128. Поняття, визнання і виконання іноземних судових рішень.
- •129. Підстави для відмови у визнанні та виконанні іноземних судових рішень.
- •130. Місце та роль земельного права в системі національного права України.
- •132. Захист прав на землю.
- •133. Довічне утримання (догляд).
- •134. Обмеження прав на землю.
- •135. Відшкодування збитків, заподіяних порушенням земельного законодавства.
- •136. Види суб'єктів господарського права.
- •137. Поняття та загальна характеристика недоговірних зобов'язань.
- •138. Цивільні процесуальні правовідносини: поняття, підстави виникнення, суб'єкти та об'єкти.
130. Місце та роль земельного права в системі національного права України.
Земельне право є самостійною галуззю права, має свій предмет і метод регулювання. В той же час земельне право — не відособлене право, бо має цілий ряд питань, за якими стикається з іншими галузями права. Застосування норм земельного права тісно пов'язується із застосуванням правових норм інших галузей права, а також враховуються принципи цих галузей. Найбільший зв'язок земельне право має з конституційним, цивільним, адміністративним та екологічним правом. Так норми конституційного права визначають основні принципи всіх галузей правової системи. По відношенню до земельного права такими положеннями є встановлення різноманітності форм земельної власності, визнання права приватної власності на землю, права на володіння, користування І розпорядження землею, охорона права земельної власності законом. В Конституції закріплені умови і порядок користування землею та іншими природними ресурсами. Зв'язок земельного права з адміністративним має місце в сфері державного управління земельним фондом, притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у здійсненні адміністративно-правових порушень земельного законодавства. В адміністративному праві визначається система органів держави, які здійснюють управління земельним фондом, порядок і форми їх діяльності. Важливе значення для земельного права має його зв'язок з цивільним правом. Цей зв'язок визначається спільністю соціально-економічної природи земельних та цивільних відносин. Правові норми земельного та цивільного права тісно переплітаються в питаннях земельних та майнових відносин, що обумовлено зв'язком права на земельну ділянку з правом на посіви, будівлі, шо знаходяться на земельній ділянці, в праві обмеженого користування чужою земельною ділянкою для проходу, проїзду, в судовому захисті земельних прав, відшкодуванні збитків, спричинених порушенням земельних відносин. Специфіка землі полягає в тому, що вона є не тільки об'єктом власності і господарського використання, а і природним об"єктом, що визначає необхідність регулювання відносин, пов'язаних з використання землі як у цивільному так і в земельному праві. Досить тісний зв'язок існує між земельним правом, з однієї сторони, і водним, гірським і лісовим правом, з другої сторони. На базі спільності ознак, які властиві галузям земельного, водного, гірського, лісового права, сформувалось природно-ресурсове право як сукупність правових норм, що регулюють відносини щодо використання і охорони земель, вод, надр, лісів з метою задоволення економічних потреб суспільства і охорони навколишнього природного середовища. Взаємозв'язок земельного права з екологічним правом визначається положенням землі як елемента оточуючого природного середовища. Не будучи складовою частиною екологічного права як сукупності норм, які регулюють суспільні відносини в сфері взаємодії суспільства і природи, земельне право, що має своєю задачею організацію раціонального використання і охорони землі, має норми, що встановлюють правила екологічної безпеки, які забезпечують охорону іемлі як частину навколишнього природного середовища.
131. Підстави, завдання, процесуальні форми участі у цивільному процесі органів прокуратури, державної влади, органів місцевого самоврядування, осіб, яким надано законом право захищати права і свободи інших осіб.
(Дивись новий ЗУ «Про прокуратуру»??????????)
У науці цивільного процесу питання про підстави участі прокурора в цивільному судочинстві вирішується по-різному. Ними називаються: здійснення законоохоронної функції, необхідність захисту прав і законних інтересів громадян, державних чи громадських інтересів та ін.1. Але мета і завдання прокурора в цивільному процесі та виконувані ним процесуальні функції, процесуальні форми і види участі, його процесуально-правове становище визначені в численних нормах права, тому правові норми й виступають правовими підставами участі прокурора в цивільному процесі. Такий висновок підтверджується ст.3 ЗУ «Про прокуратуру». В ст.З, яка має назву «Правові основи діяльності прокуратури», встановлено, що повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами. Органи прокуратури в установленому порядку в межах своєї Компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів. Отже, з цього можна зробити висновок, що правовими підставами участі прокурора в цивільному процесі будуть: Конституція України (ст.121-123), ЗУ «Про прокуратуру» (п. 6 ст. 1, ст. 19, ст.33-40 та ін.), ст.13, 121, 290, 320, 34?з й ін. ЦПК, а також норми права іншого галузевого законодавства — ст.71, 75, 76, 119 КпШС та накази Генерального прокурора України (наприклад, № 8 від ЗО жовтня 1998 р. «Про діяльність прокурорів по представництву інтересів громодян і держави у судах». Конституція України закріпила за органами прокуратури виконання функції представництва інтересів громадян або держави в суді (п. 2 ст. 121 ЦПК). Порядок забезпечення належного рівня її виконання був встановлений наказом Генерального прокурора України № 8 від 28 жовтня 1998 р. За наказом Генерального прокурора № 15 від 28 квітня 1999 р. «Про затвердження структури Генеральної прокуратури України (п. 1.2)» в складі Генеральної прокуратури України, в прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя були створені управління (відділи) по представництву інтересів громадян і держави в судах. Уся діяльність прокурора в цивільному процесі незалежно від стадій судочинства відбувається в процесуальних формах. Такими процесуальними формами є дві: 1) порушення цивільного процесу в справі — звернення до суду із заявою на захист прав і законних інтересів громадян та державних інтересів (ст. 121 ЦПК); внесення апеляційного і касаційного подання на рішення, ухвалу суду (ст.290, 320 ЦПК); подача заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами (ст. 3473 ЦПК); 2) вступ у цивільний процес по справі у будь-якій стадії для надання висновків з метою виконання покладених обов'язків (ст. 35 ЗУ «Про прокуратуру», ст. 121 ЦПК). Отже, процесуальні форми участі прокурора в цивільному процесі — це закріплена в процесуальному законі можливість впливу його діяльності на розвиток цивільного провадження — на порушення цивільної справи в суді чи вступ в уже розпочатий іншими особами цивільний процес по справі. Але питання про процесуальні форми участі прокурора в цивільному про-8 1-287 цесі в науці вирішуються також по-іншому — розглядаються в плані змісту його діяльності стосовно стадій процесу з наголосом, що різні стадії викликають різні форми участі. Так, звернення до суду першої інстанції із заявою і внесення касаційного подання на рішення суду розглядаються як дві самостійні форми, але вони характеризують не дві самостійні форми участі прокурора в цивільному процесі, а одну — порушення цивільної справи в суді, яке можливе у всіх стадіях процесу. Порушення прокурором справи в цивільному процесі в суді першої інстанції викликається необхідністю захистити права і законні інтереси громадян та державні інтереси, але ст. 121 ЦПК не визначає, коли настають такі обставини, а надає право прокуророві встановити їх у кожному конкретному випадку по будь-якій справі, підвідомчій цивільному судочинству. А це свідчить про те, що перша процесуальна форма — порушення прокурором процесу по справі — характеризується факультативністю. Винятком з цього правила є ст. 33 Закону «Про прокуратуру», що має імперативний характер і встановлює, що з метою захисту інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права, прокурор або його заступник подає чи підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином. У наказі Генерального прокурора України № 8 від 28 жовтня 1998 р. «Про діяльність прокурорів по представництву інтересів громадян і держави в судах» прокурори зобов'язуються забезпечити відшкодування шкоди, завданої державі, державним підприємствам, установам і організаціям, стягнення заборгованості перед бюджетом, Пенсійним фондом та іншими позабюджетними фондами соціальної спрямованості, а у випадках, коли втрачена можливість пред'явити позов до осіб, що заподіяли шкоду, порушувати у судах справи про стягнення збитків з посадових осіб, які не вжили невідкладних заходів щодо їх відшкодування (п. 1.3).
