Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
DEKi_1.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
302 Кб
Скачать
☆

130. Місце та роль земельного права в системі національного права України.

Земельне право є самостійною галуззю права, має свій предмет і метод регулювання. В той же час земельне право — не відособлене право, бо має цілий ряд питань, за якими стикається з іншими галузями права. Застосування норм зе­мельного права тісно пов'язується із застосуванням право­вих норм інших галузей права, а також враховуються прин­ципи цих галузей. Найбільший зв'язок земельне право має з конституційним, цивільним, адміністративним та екологіч­ним правом. Так норми конституційного права визначають основні прин­ципи всіх галузей правової системи. По відношенню до зе­мельного права такими положеннями є встановлення різно­манітності форм земельної власності, визнання права при­ватної власності на землю, права на володіння, користуван­ня І розпорядження землею, охорона права земельної влас­ності законом. В Конституції закріплені умови і порядок ко­ристування землею та іншими природними ресурсами. Зв'язок земельного права з адміністративним має місце в сфері державного управління земельним фондом, притяг­нення до адміністративної відповідальності осіб, винних у здійсненні адміністративно-правових порушень земельного законодавства. В адміністративному праві визначається сис­тема органів держави, які здійснюють управління земельним фондом, порядок і форми їх діяльності. Важливе значення для земельного права має його зв'язок з цивільним правом. Цей зв'язок визначається спільністю соці­ально-економічної природи земельних та цивільних відно­син. Правові норми земельного та цивільного права тісно переплітаються в питаннях земельних та майнових відносин, що обумовлено зв'язком права на земельну ділянку з правом на посіви, будівлі, шо знаходяться на земельній ділянці, в праві обмеженого користування чужою земельною ділянкою для проходу, проїзду, в судовому захисті земельних прав, відшкодуванні збитків, спричинених порушенням земельних відносин. Специфіка землі полягає в тому, що вона є не тільки об'єктом власності і господарського використання, а і природним об"єктом, що визначає необхідність регулю­вання відносин, пов'язаних з використання землі як у ци­вільному так і в земельному праві. Досить тісний зв'язок існує між земельним правом, з однієї сторони, і водним, гірським і лісовим правом, з другої сторо­ни. На базі спільності ознак, які властиві галузям земельного, водного, гірського, лісового права, сформувалось природно-ресурсове право як сукупність правових норм, що регулюють відносини щодо використання і охорони земель, вод, надр, лісів з метою задоволення економічних потреб суспільства і охорони навколишнього природного середовища. Взаємозв'язок земельного права з екологічним правом ви­значається положенням землі як елемента оточуючого при­родного середовища. Не будучи складовою частиною еколо­гічного права як сукупності норм, які регулюють суспільні відносини в сфері взаємодії суспільства і природи, земельне право, що має своєю задачею організацію раціонального використання і охорони землі, має норми, що встановлю­ють правила екологічної безпеки, які забезпечують охорону іемлі як частину навколишнього природного середовища.

131. Підстави, завдання, процесуальні форми участі у цивільному процесі органів прокуратури, державної влади, органів місцевого самоврядування, осіб, яким надано законом право захищати права і свободи інших осіб.

(Дивись новий ЗУ «Про прокуратуру»??????????)

У науці цивільного процесу питання про підстави участі прокурора в цивільному судочинстві вирішується по-різному. Ними називаються: здійснення законоохоронної функції, необхідність захисту прав і законних інтересів громадян, державних чи громадських інтересів та ін.1. Але мета і завдання прокурора в цивільному процесі та виконувані ним процесуальні функції, процесуальні форми і види участі, його процесуально-правове становище визначені в численних нормах права, тому правові норми й виступають правовими підставами участі прокурора в цивільному процесі. Такий висновок підтверджується ст.3 ЗУ «Про прокуратуру». В ст.З, яка має назву «Правові основи діяльності прокуратури», встановлено, що повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами. Органи прокуратури в установленому порядку в межах своєї Компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів. Отже, з цього можна зробити висновок, що правовими підставами участі прокурора в цивільному процесі будуть: Конституція України (ст.121-123), ЗУ «Про прокуратуру» (п. 6 ст. 1, ст. 19, ст.33-40 та ін.), ст.13, 121, 290, 320, 34?з й ін. ЦПК, а також норми права іншого галузевого законодавства — ст.71, 75, 76, 119 КпШС та накази Генерального прокурора України (наприклад, № 8 від ЗО жовтня 1998 р. «Про діяльність прокурорів по представництву інтересів громодян і держави у судах». Конституція України закріпила за органами прокуратури виконання функції представництва інтересів громадян або держави в суді (п. 2 ст. 121 ЦПК). Порядок забезпечення належного рівня її виконання був встановлений наказом Генерального прокурора України № 8 від 28 жовтня 1998 р. За наказом Генерального прокурора № 15 від 28 квітня 1999 р. «Про затвердження структури Генеральної прокуратури України (п. 1.2)» в складі Генеральної прокуратури України, в прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя були створені управління (відділи) по представництву інтересів громадян і держави в судах. Уся діяльність прокурора в цивільному процесі незалежно від стадій судочинства відбувається в процесуальних формах. Такими процесуальними формами є дві: 1) порушення цивільного процесу в справі — звернення до суду із заявою на захист прав і законних інтересів громадян та державних інтересів (ст. 121 ЦПК); внесення апеляційного і касаційного подання на рішення, ухвалу суду (ст.290, 320 ЦПК); подача заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами (ст. 3473 ЦПК); 2) вступ у цивільний процес по справі у будь-якій стадії для надання висновків з метою виконання покладених обов'язків (ст. 35 ЗУ «Про прокуратуру», ст. 121 ЦПК). Отже, процесуальні форми участі прокурора в цивільному процесі — це закріплена в процесуальному законі можливість впливу його діяльності на розвиток цивільного провадження — на порушення цивільної справи в суді чи вступ в уже розпочатий іншими особами цивільний процес по справі. Але питання про процесуальні форми участі прокурора в цивільному про-8 1-287 цесі в науці вирішуються також по-іншому — розглядаються в плані змісту його діяльності стосовно стадій процесу з наголосом, що різні стадії викликають різні форми участі. Так, звернення до суду першої інстанції із заявою і внесення касаційного подання на рішення суду розглядаються як дві самостійні форми, але вони характеризують не дві самостійні форми участі прокурора в цивільному процесі, а одну — порушення цивільної справи в суді, яке можливе у всіх стадіях процесу. Порушення прокурором справи в цивільному процесі в суді першої інстанції викликається необхідністю захистити права і законні інтереси громадян та державні інтереси, але ст. 121 ЦПК не визначає, коли настають такі обставини, а надає право прокуророві встановити їх у кожному конкретному випадку по будь-якій справі, підвідомчій цивільному судочинству. А це свідчить про те, що перша процесуальна форма — порушення прокурором процесу по справі — характеризується факультативністю. Винятком з цього правила є ст. 33 Закону «Про прокуратуру», що має імперативний характер і встановлює, що з метою захисту інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права, прокурор або його заступник подає чи підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином. У наказі Генерального прокурора України № 8 від 28 жовтня 1998 р. «Про діяльність прокурорів по представництву інтересів громадян і держави в судах» прокурори зобов'язуються забезпечити відшкодування шкоди, завданої державі, державним підприємствам, установам і організаціям, стягнення заборгованості перед бюджетом, Пенсійним фондом та іншими позабюджетними фондами соціальної спрямованості, а у випадках, коли втрачена можливість пред'явити позов до осіб, що заподіяли шкоду, порушувати у судах справи про стягнення збитків з посадових осіб, які не вжили невідкладних заходів щодо їх відшкодування (п. 1.3).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]