46.Кримінально-правова характеристика та види злочинів у сфері службової діяльності.

Злочини у сфері службової діяльності - - це суспільно небезпечне протиправне діяння, що посягають на встановлений законом порядок здійснення службовою особою, органами державної влади, місцевого самоврядування їх апарату, обєднання громадян, підприємства, установи і організації незалежно від форми власност, своїх повноважень через що заподіюється істотна шкода охоронених законом прав, чи інтересів фізичних чи юридичних осіб, державного або громадських інтересів. Родовий об’єкт – порядок здійснення службовими особами своїх повноважень. Безпосередній об’єкт – нормальна службова діяльність. Додатковий факультативний об’єкт – здоровя, гідність, права та свободи людини, власність та ін. блага. Предм ет – ст.366, 368, 370. Обєктивна сторона – в основі спільні риси: використання владних чи службових повноважень або службового становища в супереч інтересів служби (всі злочини крім давання хабара); ст.364 та 367 – дія чи бездіяльність, всі інші злочини активні дії. Злочин з формальним складом – ст. 366, 368-370.ст.364, 365, 367 - настання наслідків істотної шкоди. Субєкт – службова особа (ст. 364, 368, 370)., ст.369 – особа з 16 р. Службова особа – спеціальний суб’єкт – громадяни України та іноземці. Субєктивна сторона – умисел та необережність. Мотив – ст.364 та 368 – корисливий або особистий інтерес.

47. Поняття підприємства та його ознаки.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.

Господарський кодекс визначає підприємство самостійним суб'єктом господарювання, якому притаманні такі риси:     - належність до основної ланки економіки;    - безпосереднє здійснення виробничої, науково-дослідницької і комерційної діяльності та іншої господарської діяльності - як комерційної (підприємницької), так і некомерційної;    - можливість функціонування на будь-якій формі власності: державній (державні та казенні підприємства), комунальній (комунальні підприємства), колективній (підприємства у формі виробничих кооперативів, господарських товариств, колективних підприємств), приватній (приватні підприємства);    - установчий документ - зазвичай статут, якщо інше не встановлено законом ;    - функціонування на базі відокремленого майна, що знаходить вираз у наявності самостійного балансу та рахунку в банку;    - наявність господарської правосуб'єктності, в тому числі статусу юридичної особи з одночасною забороною мати у своєму складі інших юридичних осіб; підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів , функціональних структурних підрозділів апарату управління, а також мати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи;    - індивідуалізація підприємства як самостійного суб'єкта господарювання забезпечується наявністю у нього власного найменування (фірмової назви), що відображається в його вихідних документах, печатці; як платник податку підприємство повинно мати ідентифікаційний код;    - порядок управління підприємством залежить від типу підприємства - унітарного (управління здійснюється одноособовим керівником, що призначається власником майна підприємства) чи корпоративного типу (управління здійснюється за допомогою створених учасниками органів: збори учасників, виконавчий та контрольний органи).