35. Поняття права та основні види форм

Право – це специфічна форма регулювання поведінки людей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державною владою, що виражають інтереси, потреби переважної більшості громадян, що створили державу з метою захисту її прав, свобод і власності, стабілізації суспільних відносин, встановлення цивілізованого порядку в країні, зміцненні і розвитку держави.[7]

Форма права - це форма саме права як окремого явища, і співвідноситься вона тільки зі змістом права. Її призначення - впорядкувати право, додати йому властивості державно-владного характеру.

Форми (джерела), звичайно, класифікуються на різні види. Так, форми права поділяються на дві великі групи:

- внутрішня форма права;

- зовнішня форма права.

Під внутрішньою формою права розуміють систему права, що має об’єктивний характер своєї побудови, який відображається в єдності і узгодженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплексами, галузями, підгалузями, інститутами і нормами права.

Зовнішня форма права – це спосіб об’єктивізації форми права, зовнішнього прояву, матеріальної фіксації.

Внутрішня форма права - це структура і зв'язки. До неї відносять систему права, горизонтальну і вертикальну структури співпідпорядкованості всіх її елементів. Щодо зовнішньої форми права в сучасній юридичній літературі не сформувалося єдиного розуміння, що, мабуть, пов'язано з неоднозначним трактуванням різноманітними авторами вже самого змісту права. Іноді, наприклад, думають, що поняття права виражає державна воля, а форма права – це юридичні норми. Здається, проте, що більш близькі до істини є ті вчені, що поняття права визнають не як державну волю (це - його сутність!), а як юридичні норми, і в цьому зв'язку формою називають джерела права. Правова норма це не форма права, а саме право.

а) види форм права

Після розгляду термінологічного аспекту проблеми джерел (форм) права варто звернути увагу на їхню класифікацію і видову характеристику. Як уже зазначалось є внутрішні і зовнішні форми права.

До зовнішніх форм права належать:

? правовий звичай – санкціоноване державою звичаєве правило поведінки загального характеру;

? правовий прецедент – виражене зовні рішення органу держави в конкретній справі, якому надається формальна обов’язковість при розв’язанні наступних аналогічних справ;

? нормативно-правовий договір – об’єктивоване формально обов’язкове правило поведінки загального характеру, яке встановлене за взаємною домовленістю кількох суб’єктів і забезпечується державою;

? нормативно-правовий акт – письмовий документ компетентного органу держави, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов’язкове правило поведінки загального характеру.

?36.Правовідносини: підстави виникнення та припинення

Правовідносини — це врегульовані нормами права суспільні відносини, у ході яких їхні учасники реалізують свої суб'єктивні права і виконують юридичні обов'язки.

Правовідносини мають свої характерні ознаки:

• є різновидом суспільних відносин, тобто створюються людьми в процесі їхніх взаємовідносин;

• є ідеологічними відносинами, результатом свідомої діяльності людини;

• виникають на основі норм права, тобто виступають як засіб реалізації правових норм;

• є вольовими відносинами, оскільки в них втілюється воля (інтерес) держави, з одного боку, і воля (інтерес) їх учасників — з іншого;

• мають зазвичай двосторонній характер, причому в однієї сторони є суб'єктивні права, а на іншу покладені юридичні обов'язки.

37.Обєкти, субєкти та зміст правовідносин

Суб'єкт правовідносин — це учасник правових відносин, який має суб'єктивні права та здатний виконувати юридичні обов'язки.

Суб'єктами правовідносин може бути тільки людина або об'єд­нання людей.

Види суб'єктів правовідносин:

1) індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):

громадяни даної держави;іноземні громадяни чи піддані;особи без громадянства (апатриди);особи, які мають подвійне громадянство (біпатриди).

Індивідуальні суб'єкти правовідносин діють в усіх сферах сус­пільного життя: політичній, економічній, соціальній, ідеологічній та ін. На території України усі права і обов'язки мають лише її громадя­ни, у той час як права і обов'язки інших осіб обмежені чинним зако­нодавством.

2) колективні суб'єкти (юридичні особи):державні органи підприємства, установи, організації;органи місцевого самоврядування;

посадові особи, тобто представники державної влади, які ви­конують організаторськорозпорядчі чи адміністративногос­подарські обов'язки;

громадські об'єднання (політичні партії, профспілкові органі­зації, релігійні організації тощо).

3) соціальні спільності:народ;нація;населення адміністративнотериторіальної одиниці;трудові колективи та ін.

Об'єкти правовідносин — це певні матеріальні, духовні та інші соціальні блага з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються правовідносини.

Розрізняють такі види об'єктів правовідносин:

1) матеріальні блага — це предмети матеріального світу (природ­ні ресурси, земля, надра, ліс тощо), речі (засоби виробництва, предмети споживання) та цінності (цінні папери, гроші тощо);

2) духовні блага — це результати творчої, інтелектуальної діяль­ності людини (твори літератури, мистецтва, музики, винаходи, наукові відкриття, комп'ютерні програми тощо);

3) послуги виробничого і невиробничого характеру — це ре­зультати певної поведінки, внаслідок якої виникають права і обов'язки суб'єктів правовідносин. Вони мають місце у сфері управління, побутового обслуговування, господарської, культу­рної, освітянської та інших сферах діяльності людини (договір на перевезення вантажу, підряд на будівництво будинку, вико­нання пісень на святковому концерті тощо);

4) особисті немайнові блага — це життя, здоров'я, безпека, честь, гідність, свобода особи, недоторканість житла та інші права і свободи людини (наприклад, між студентом і адміністрацією вищого навчального закладу виникають правовідносини, так об'єктом цих правовідносин буде не отримання диплому, а отримання відповідного рівня освіти).

Зміст правовідносин — це передбачена нормами права суку­пність суб'єктивних прав та юридичних обов'язків суб'єктів пра­вовідносин.

Розрізняють юридичний і фактичний зміст правовідносин.

Юридичний зміст правовідносин — це передбачені нормами права реальна можливість суб'єктів правовідносин щодо здійс­нення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

Фактичний зміст правовідносин — це фактична поведінка суб'єктів правовідносин, у межах якої реалізуються їхні суб'єк­тивні права та юридичні обов'язки.

Юридичний і фактичний зміст нетотожні. Перший — значно ширший другого і містить невизначену кількість можливостей. На­приклад, особа, що має повну загальну середню освіту, має право вступу до будьякого вищого навчального закладу, тобто перед нею великий вибір можливостей, які складають зміст її суб'єктивного пра­ва (юридичний зміст). Проте реально вона може поступити на навчан­ня в один або два вищі навчальні заклади за умови успішного скла­дання вступних іспитів і тим самим реалізувати один із варіантів свого суб'єктивного права (фактичний зміст).

Таким чином, юридичний зміст правовідносин визначає те, як правовідносини повинні відбуватися, а фактичний зміст правовідно­син показує те, як вони відбулися у реальній дійсності.

Правове регулювання здійснюється головним чином через ме­ханізм суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

38а.Юридичні факти та їх класифікація

Юридичний факт — передбачена нормами пра­ва конкретна соціальна обставина (подія, дія, стан), що є підставою для настання певних юридичних наслідків. Здебільшого — це виник­нення, зміна чи припинення правовідносин. При наявності норм пра­ва без юридичного факту правовідносини неможливі. Проте юридичні факти можуть спричиняти юридичні наслідки, що не втілюються в правовідносинах. Тому не слід «прив'язувати» юридичні факти лише до правовідносин.

Ознаки юридичних фактів:

1) є фрагментом дійсності, фактичною обставиною (подією, дією, станом) — вказівка на нього міститься в гіпотезі норми права;

2) є юридичною обставиною — викликає настання юридичних нас­лідків, породжуваних правовою нормою. Наприклад, юридичні нас­лідки — виникнення, зміна чи припинення правовідносин (суб'єк­тивних прав і юридичних обов'язків).

Отже, для настання юридичною факту важливі дві обставини: фактич­на і юридична. Наприклад, для вступу особи в спадкоємні правовідно­сини недостатньо норми права, що регулює порядок спадкування. Для цього необхідно мати фактичну обставину — відкриття спадщини для конкретної особи (смерть чоловіка), і юридичну обставину — подання заяви даної особи (дружини) нотаріусу про прийняття спадщини за місцем її відкриття та ін.

Функції юридичних фактів:

— залучення суб'єкта права до правовідносин;

— породження правосуб'єктності, її набуття або виникнення (на­приклад, з народженням дитини виникає громадянство; для створення підприємства необхідна реєстрація).

Види юридичних фактів за юридичними наслідками:

- правоутворюючі — юридичні факти, з якими норми права пов'язу­ють виникнення правовідносин (наказ ректора про зарахування абіту­рієнта К. до вищого навчального закладу);

- правозмінюючі — юридичні факти, з якими норми права пов'язу­ють зміну правовідносин (наказ ректора про переведення студента К. з денної на заочну форму навчання);

- правоприпиняючі — юридичні факти, з якими норми права пов'я­зують припинення правовідносин (наказ ректора про видачу студен­ту К. диплома про закінчення вищого закладу освіти).

Види юридичних фактів за вольовою ознакою:

-Дія (англ. action/act) — вольова поведінка суб'єктів права, з якою пов'язані виникнення, зміна та припинення правовідносин (угода, по­станова слідчого, рішення суду).

Дії за відповідністю чи невідповідністю праву:

1) правомірні (англ. legitimate/legal)— відповідають вимогам норм права (наприклад, договір)

• правомірні акти (англ. legitimate acts) — дії, що пов'язані з вступом особи в конкретні правовідносини з наміром досягти певного юриди­чного наслідку (звернення громадянина з заявою в державний орган про прописку)

• юридичні вчинки(англ. juridical actions) — дії, що не пов 'язані з вступом особи в конкретні правовідносини і незалежно від її наміру спричиня­ють юридичні наслідки (фіктивнийшлюб породжує, у разі народження дітей, усі юридичні обов'язки, пов'язані з їх утриманням і вихованням)

2) неправомірні (англ. illegitimate) —- не відповідають вимогам норм права (наприклад, правопорушення)

• злочини(англ. crimes) — суспільно небезпечні винні діяння (дії чи безді­яльності), що спричиняють за чинним законодавст­вом кримінальну відповідальність; мають вищий ступінь небезпечності

• проступки(англ. delicts) — суспільно шкідливі протиправні вчинки (дії чи бездіяльності), що спричиняють за чинним законо­давством усі види відповідальності,окрім кримі­нальної

-Подія(лат. eventus; англ. event) — юридичні факти, що виникають, змінюються і припиняються поза волею людей — внаслідок не­здоланної сили (повінь, землетрус, народження людини, смерть люди­ни, закінчення строків).

Події за характером їх дії:

*одноразової дії— життєві обставини, з якими норми права пов'я­зують юридичні наслідки лише в конкретному випадку (пожежа, смерть, народження);

*безупинної дії,тобто факту-стану— життєві обставини, що існують тривалий час, постійно чи періодично породжуючи юридичні наслідки (нагромадження виробничого стажу).

Події за ступенем невизначеності волі суб'єктів:

Абсолютні — не залежать від будь-якої волі (землетрус, повінь, ураган, сніжна ла­винатощо)

Відносні— об'єктивно пов'язані з чиєюсь волею, виявлення якої слугує причи­ною настання подій (наприклад, пожежа будинку в результаті підпалу є подією, що не залежить від волі і дій учасників правовідносин — влас­ника будинку і страхової установи, проте об'єктивно пожежа наступила в результаті дії — правопорушення і спричинила зміну правовідносин)

-Стан— складні юридичні факти, що характеризуються відносною стабільністю; тривалістю впливу на правовідносини; входженням (ра­зом з іншими фактами) у фактичний склад різних правовідносин; кіль­каразовим настанням правових наслідків; реєстрацією в державних органах (перебування на військовій службі, у шлюбі, у спорідненні, у розшуку, на посаді, у безвісній відсутності, у недієздатності, член­ство в громадській організації, стан громадянства та ін.). Використання стану об'єктивно необхідно в трудовому, сімейному, кримінально­му праві та ін.

Види юридичних фактів за складом:

-прості— обставина, що має просту будову і виражається в простих характеристиках, (наприклад, припинення повноважень суддіКонсти­туційного Суду в зв'язку з закінченням строку призначення);

-складні— обставина, що має складну будову і розмаїтість характе­ристик, але залишається одним фактом (наприклад, правопорушення як факт передбачає чотири елементи: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сто­рона, об'єктивна сторона).