41.Реалізація норм права:поняття,форми

Реалізація права— втілення правових норм принципів у правомір­ній поведінці суб'єктів права, у їх практичній діяльності. Її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.

Реалізувати нормативні приписи, що містяться в законах та інших нормативно-правових актах, означає втілити в життя (у суспільні від­носини, поведінку громадян) волю законодавця й інших суб'єктів правотворчості, спрямовану на встановлення правопорядку. Без реалі­зації в різних формах (безпосередніх і опосередкованих) право втрачає свій соціальний зміст і призначення. Ш. Монтеск'є писав: «Коли я вирушаю в яку-небудь країну, я перевіряю не те, чи гарні там зако­ни, а те, як вони здійснюються, оскільки гарні закони зустрічаються скрізь».

Реалізувати правові норми поза правовідносинами можна удвох формах:

1) активна— реалізація загальних правових норм, якими користу­ються суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам відпові­дають обов'язки всіх інших суб'єктів не чинити дій, які б могли пе­решкодити їх здійсненню (участь у мітингах і демонстраціях та інші конституційні права);

2) пасивна— реалізація норм, що містять заборони, через утриман­ня суб'єкта від дій, за які встановлюється юридична відповідальність. Вона полягає в додержанні обов'язків, непорушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки з нормами права, що встановлюють юри­дичну відповідальність.

Форми реалізація права за кількістю суб'єктів:

— індивідуальна (особиста участь у виборах);

— колективна (місцевий референдум може бути проведений за ви­могою не менше полонини народних депутатів від загальної кількості місцевої ради).

Форми реалізації права за складністю і характером дій суб'єкта:

проста, безпосередня (без участі держави) складна, опосередкована (за участю держави)

додержання, виконання, використання застосування

Форми безпосередньої реалізації права:

Додержання(заборон)- стримування від дій, заборонених юридичними нор­мами, суворе додержання встановлених заборон (напри­клад, дотримання швидкості руху автомобіляв місті — 60 км на годину). Передбачає пасивну поведінку суб 'єкта — незалежно від його власного бажання.

Виконання(обов’язків) – вчинення активних дій, що наказуються нормами права в інтересах правомочної сторони, виконання обов’язків

наприклад, своєчасне заповнення і подання в податкову адміністрацію декларації про доходи). Передбачає активну поведінку cvб'єкта - незалежно від його власного бажання.

Використання(прав) - використання можливостей, наданихправовими нормами, здійсненнясуб'єктивних прав для задоволен­ня власного інтересу (наприклад, використання права на вищу освіту). Передбачає як активну, так і пасивну поведінку.

42.Дисципліна: поняття, види

Дисципліна – це обов'язковий порядок поведінки, що відповідає нормам права та моралі або вимогам системи освіти, її конкретних організацій.

Дисципліна пов'язана з діяльністю (поведінкою) особи. В ній відбиваються:

1) вимоги суспільства до індивідів і колективів;

2) соціальна оцінка поведінки людини з погляду її відповідності інтересам суспільства, законності, правовій культурі.

Види дисципліни:

? державна — виконання державними службовцями вимог, що ставляться державою;

? трудова — обов'язкове додержання учасниками трудового процесу встановленого розпорядку;

? військова — додержання військовослужбовцями правил, встановлених законами, військовими статутами, наказами;

? договірна — додержання суб'єктами права договірних зобов'язань;

? фінансова — додержання суб'єктами права бюджетних, податкових та інших фінансових розпоряджень;

? технологічна — додержання технологічних розпоряджень у процесі виробничої діяльності та ін.

Державна дисципліна — це режим панування закону у взаємовідносинах органів держави, посадових осіб, інших уповноважених суб'єктів, який ґрунтується на вимогах до кожного суб'єкта виконувати свої обов'язки, не перевищувати своїх повноважень, не посягати на права, не зачіпати інтересів інших суб'єктів, проявляти ініціативу і відповідальність у дорученій справі.

Трудова дисципліна — показник як ставлення громадянина до виконання службових обов'язків, так і роботи кожної з державних структур. У чинному трудовому законодавстві передбачені загальні вимоги дисципліни, пов'язаної з виконанням правил внутрішнього трудового розпорядку: своєчасно приходити на роботу, додержуватися встановленої тривалості робочого дня, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації та ін.

Фінансова дисципліна – стан дотримання на підконтрольних об'єктах визначених законодавством та нормативно-правовими актами фінансово-правових норм.

Службова дисципліна - дотримання службовими і посадовими особами Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Військова дисципліна — це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та (чи) іншим законодавством країни[75].

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності своєї країни, на їх вірності Військовій присязі.

Партійна дисципліна – це відповідність поведінки учасників політичної партії вимогам її установчих документів, статутів, правил та ін..

43.Правопорушення: поняття, ознаки,склад

Правопорушення - це протиправне, винне, соціально шкідливе діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, що зумовлює юридично визначені негативні наслідки для правопорушника.

Ознаки правопорушень:

1) за своїм соціальним значенням протиправна поведінка (правопорушення) соціально шкідлива, тобто спричиняє чи може спричинити шкоду нормальним суспільним відносинам, правам, свободам, законним інтересам суб'єктів. Ця шкода може бути різною залежно від наслідків протиправного діяння, його соціальної оцінки (матеріальною і моральною, значною і незначною);

2) за психологічними ознаками правопорушення як вчинок завжди має свідомо-вольовий характер, тобто здійснюється під контролем волі і свідомості суб'єкта. Правопорушенням є лише те діяння, яке вчиняється як результат прояву усвідомленої волі особи і вчинене з її вини (душевнохворий не усвідомлює наслідків);

3) юридична ознака правопорушення полягає в його протиправності. Поведінка суперечить приписам правових норм. Держава в законі фіксує ознаки правопорушення. Критерієм правомірності дій має бути право як втілення справедливості, тому саме з позицій гарантованих конституцією прав і свобод людини повинні розцінюватися державою ознаки протиправності діянь.

4) з погляду юридичних наслідків правопорушення як юридичний факт породжує охоронні правовідносини, в межах яких реалізуються заходи відповідальності за вчинене правопорушення. Для суб'єкта правопорушення юридичні наслідки завжди будуть негативними (втрата благ);

5) зовнішня (об'єктивна) характеристика правопорушення полягає в тому, що воно завжди є діянням суб 'єкта (дія чи бездіяльність), яке з юридичного погляду виражається: 1) у невиконанні суб'єктом своїх обов'язків, що випливають з договору чи закону; 2) у недотриманні заборон, установлених правовими нормами; 3) у зловживанні суб'єкта своїми правами, створенні будь-яких перепон для використання своїх прав іншими суб'єктами (наприклад, правомочностей власника стосовно володіння, користування, розпорядження своїм майном) тощо.

6) контролюючі можливості держави полягають у тому, що вона може притягнути до юридичної відповідальності за правопорушення з метою поновлення порушених прав суб'єктів з наступним покаранням правопорушника. Слід враховувати, що правопорушення можливе лише тоді, коли воно вчинене деліктоздатним суб'єктом, тобто суб'єктом, здатним згідно із законом самостійно нести юридичну відповідальність за власні винні протиправні діяння.

Елементи складу правопорушення:

1)Об'єкт правопорушення - це ті суспільні відносини та цінності, які охороняються правом і на які дане правопорушення посягає. Це обов'язково суспільні відносини, які охороняються правом, а не конкретні речі. Наприклад: крадіжка особистого майна громадянина - автомобіля. Об'єктом цього правопорушення є відносини, пов'язані зі здійсненням права на власність громадянина на автомобіль, а сам автомобіль розглядається як предмет правопорушення. Безпосередніми об'єктами є честь, гідність, здоров'я людини та ін.

2)Суб'єкт правопорушення - це особа, яка вчинила правопорушення.

Необхідною умовою визнання особи суб'єктом правопорушення є наявність у неї деліктоздатності, тобто закріпленої у законі здатності нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення. Так, повністю неделіктоздатними є душевнохворі особи, частково - неповнолітні та ін. Рівень деліктоздатності залежить від віку особи, стану її фізичного та психічного здоров'я, посади та інших обставин. Наприклад, суб'єктом злочину згідно зі ст. 22 КК визнається фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до кримінального законодавства може наставати кримінальна відповідальність.

3)Об'єктивна сторона правопорушення - це зовнішнє вираження протиправного діяння, те, як воно виявилося у реальній дійсності. Об'єктивно правопорушення може здійснюватися як в активній поведінці суб'єкта Елементи об'єктивної сторони правопорушення: місце, час, спосіб вчинення, оточення, а також причинний зв'язок між вчиненим діянням і шкідливими наслідками - результатом цього діяння (їх настання або загроза настання).

4)Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішнє, психологічне ставлення суб'єкта до вчиненого протиправного діяння та його наслідків.

44.Юридична відповідальність,поняття,принципи,функції

Юридична (ретроспективна) відповідальність — це юридичний обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які належали йому до факту правопорушення.

Принципами юридичної відповідальності є:

1. Принцип законності, який полягає в тому, що:

• юридична відповідальність настає за ті діяння, які передбачені законом, застосовується у суворому дотриманні визначеного законом порядку;

• юридична відповідальність настає лише перед передбаченими законом компетентними органами;

• юридична відповідальність передбачає конституційність закону, що встановлює міру відповідальності;

• незнання законів не звільняє від відповідальності (ст. 68 К.У.).

2. Принцип доцільності, що полягає у відповідності обраної міри впливу на правопорушника цілям юридичної відповідальності. Цей принцип вимагає:

• індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від тяжкості правопорушення та властивостей правопорушника;

• пом'якшення та навіть відмови від застосування мір відповідальності за наявності можливості досягти її мети іншими шляхами.

3. Принцип невідворотності, що полягає в:

• неминучості настання відповідальності правопорушника;

• оперативності вжиття заходів відповідальності за скоєне правопорушення;

• професіоналізмі та сумлінній діяльності правоохоронних органів;

• ефективності заходів, які застосовуються до правопорушника.

4. Принцип своєчасності, що означає:

• можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягом часу, не дуже віддаленого від факту правопорушення.

5. Принцип справедливості, що виявляється в тому, що:

• за протиправний вчинок відповідає той, хто його здійснив;

• кримінальне покарання не встановлюється за проступки;

• при визначенні мір покарання та стягнень не повинна принижуватися людська гідність;

• не має зворотної сили закон, що встановлює чи посилює відповідальність;

• встановлюється тільки одне покарання за одне правопорушення (ст. 61 К. У.).

Функції юридичної відповідальності - це основні напрями дії юридичної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, правосвідомість і правову культуру, в яких розкриваються її сутність, соціальне призначення та через які досягаються цілі юридичної відповідальності.

Види основних функцій:

- регулятивна - напрям дії юридичної відповідальності на суб'єктів суспільних відносин, що полягає в спонуканні останніх дотримуватися норм права і виражається в їх правомірній поведінці. Способами здійснення регулятивної функції юридичної відповідальності с закріплення в нормах права зразків правомірної поведінки шляхом встановлення заборон, дозволів, заохочень тощо;

- превентивна - напрям дії юридичної відповідальності на індивідуальну та суспільну свідомість, що полягає в недопущенні, попередженні розвитку протиправного варіанта поведінки, витісненні, протидії антисоціальній поведінці. Способами здійснення превентивної функції є застосування осуду та покарання. Превентивна функція залежно від видів суспільних відносин і суб'єктів, на яких вона діє, поділяється на підфункції загальної превенції (стосовно всіх суб'єктів права) та приватної (спеціальної) превенції (щодо конкретного правопорушника);

- каральна (штрафна) - напрям дії юридичної відповідальності на суб'єктів правопорушень, що полягає в осуді, позбавленнях (втратах) особистого, майнового та організаційного характеру. Каральна функція спрямована на припинення або зміну правовідносин і встановлення між суб'єктами права конкретного правового зв'язку необхідного для реалізації юридичної відповідальності (правовідносин юридичної відповідальності). Способами здійснення каральної функції юридичної відповідальності є осуд, обмеження майнової сфери, позбавлення суб'єктивних прав, ліквідація колективного суб'єкта правовідносин тощо;

- відновлювальна- напрям дії юридичної відповідальності на свідомість і поведінку людей, спрямований на приведення правового статусу суб'єктів правовідносин у попередній нормальний стан, на поновлення порушених суб'єктивних прав і свобод однієї зі сторін правовідносин. Способами здійснення відновлювальної функції є відшкодування завданої шкоди, осуд правопорушника та ін.;

- виховна - напрям дії юридичної відповідальності на індивідуальну та суспільну свідомість, внутрішній світ суб'єктів права з метою виховання, ознайомлення з відповідними цінностями, формування правосвідомості, правової культури, мотивації правомірної поведінки, зменшення проявів правового нігілізму, антисоціальної поведінки. Способами здійснення цієї функції юридичної відповідальності є встановлення обов'язків, покарання, осуд, заохочення, правове інформування громадян, відшкодування завданої шкоди.