42. Хімічний вплив рослин у фітоценозі

Алелопатія – взаємодія рослин шляхом виділення біологічно активних речовин у НС. Хімічні р-ни, що виділяються р-ми у НС, називаються екзометаболітами: -фітонциди – виділяються вищими рослинами і згубно діють на мікроорганізми; -коліни – речовини, які виділяються вищими рослинами для пригнічення розвитку інших вищих рослин. А.М.Гродзинський поділив алелопатичні р-ни на прижиттєві (активні – обумовлені життєдіяльністю рослини; пасивні – при вимиванні речовин з надземної частини рослини опадами) та посмертні (утвор. в результаті відмирання організмів або їх окремих частин). Леткі речовини, що виділяються рослинами є: фітогенні (активно/пасивно непошкодженими рослинами); фітонциди (з пошкоджених тканин, при порушенні цілісності окремих утворень; міазміни (з відмерлих аб тих, що гниють). Водорозчинні алелопатичні речовини: активні, пасивні, посмертні. Серед простих газоподібних екзометаболітів велику роль відіграє етилен. Це рослинний гормон, який викликає затримку росту, передчасне скидання листя тощо. Ефірні олії пригнічують рослини, що ростуть поряд. Тверді та рідкі екзометаболіти – це мінеральні і складні органічні сполуки, які розчиняються в опадах і впливають на інші р-ни, що ростуть у нижніх ярусах фітоценозу (Н: юглон).

43. Рослинність України та її зональність ( додатково див. Питання 3, 14,17, 49, 59)

Україна розташована в зоні помірного клімату, у межах якої на території країни розрізняють Атлантико-континентальну і Континентальну кліматичні області. Саме клімат і визначає диференціацію природних зон України'.

1) Полісся;

2) Лісостеп;

3) Степ;

4) гірський район Українських Карпат;

5) гірський район Кримських гір.

Перші три зони представляють горизонтальну, широтну зональність, яка є відображенням зміни клімату при просуванні з півночі на південь, а дві останні — вертикальну зональність. Слід зазначити, що територія України досить густо і давно заселена людьми, які в процесі своєї життєдіяльності активно експлуатували рослинні ресурси, освоювали території для вирощування сільськогосподарських культур, створення населених пунктів, підприємств, видобування корисних копалин тощо. Це призвело до зникнення або зменшення площ природної рослинності, до деякої її трансформації. На території сучасної України нараховують близько 5000 видів вищих рослин (природних і завезених), більшість з яких (97,9%) належить до покритонасінних. Більша частина флори (63,15 %) — багаторічні трав’янисті рослини, великий відсоток однорічних (21,75%) і дворічних (7,27%) рослин. Досить численними є деревні породи — 1,68%, чагарникові, чагарникові і напівчагарникові становлять 7,27%. Вважається, що таке співвідношення є типовим для помірної зони.

Флора України відрізняється певною своєрідністю флористичних комплексів, які поділяють на 14 груп. Найбільш багате видове різноманіття вищих рослин властиве степовій флороценоекологічній групі. Тут 'нараховується 850 видів. Досить численна карпатська високогірна флора — 500 видів та неморальна (широколистяних лісів) 700 видів. Значно менше видів у групі рівнинних і гірських лісів (270 видів) та кримських гірських лісів (300 видів). Флора засолених грунтів складається з більш ніж 200 видів, болотні рослини представлені 286 видами, рослини піщаних місцезростань — 150 видами, водні рослини майже 300 видами, рослини крейдяних і вапнякових відкладень 400 видами.

На основі вивчення рослинності, а також кліматичних умов, грунтів і орографії розроблено геоботанічне районування України.

Геоботанічне районування — поділ земної поверхні на порівняно однорідні і неповторні за рослинним покривом райони.

Основними одиницями районування є:

• домініон (царство) — характеризується певним складом родин рослин, у тому числі наявністю ендемічних рослин, а також певним набором типів рослинності, які виділяються на основі врахування екобіоморфологічної належності основних ценоутворювачів, угруповань, що розвиваються на плакорах;

• геоботанічна область — встановлюється на основі переважання на плакорах певного зонального типу рослинності, а також інших типів рослинності, що сукцесійно пов’язані з попередньою;

• геоботанічна провінція — встановлюється за складом плакорних формацій, тобто за видовим складом основних ценоутворювачів;

• геоботанічний округ — встановлюється на основі певного поєднання плакорних і позаплакорних типологічних одиниць, що продиктовані ґрунтовими і морфологічними умовами;

• геоботанічний район — встановлюється на основі певного поєднання таких фітоценотичних одиниць, як асоціація і група асоціацій,

Плакор плоский або слабко нахилений водороздільнмй простір. Плакори характеризуються глибоким заляганням грунтових вод, відсутністю значного змиву чи акумуляції, унаслідок чого рослинний і грунтовий покриви найповніше відповідають ландшафтам даної зони (наприклад, хвойні ліси на підзолистих грунтах у тайзі, злаково різнотравні угруповання на чорноземах у степовій зоні тощо).