46. Вплив рекреаційних навантажень

Сучасне виробництво пов’язане з великими фізичним і нервовим на вантаженням на людину. Для відновлення її сил і працездатності не обхідне, насамперед, безпосереднє спілкування з природою.

Рекреація (від лат. recreation - відновлення) - це система заходів, спрямованих на відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини, що здійснюється у вільний від роботи час у природному середовищі.

Рекреація розглядається як один з антропогенних факторів впливу на природу, зокрема на рослинність, який призводить до її зміни. Нині в країнах з високою щільністю населення інтенсивність рекреації різко зросла, відповідно, збільшився антропогенний вплив на природні біогеоценози, особливо на лісові та берегові.

Однією з основних причин зникнення деяких видів рослин та розпаду існуючих угруповань є зміна водно-фізичних властивостей ґрунту, зумовлених рекреаційними навантаженнями. Унаслідок пересування значної кількості людей відбувається порушення структури ґрунту. Він ущільнюється, збільшується його об’ємна вага на глибину від 5-10 до ЗО см. Відповідно, зменшується порозність ґрунту, проникливість для повітря, капілярна вологоємність, змінюється тепловий режим. Через зниження водопроникності опади не надходять у нижні шари, заселені коренями рослин. У лісових фітоценозах порушується структура лісової підстилки, зменшується її потужність, у подальшому знижується вміст гумусу в ґрунті. У разі нестачі вологи ущільнені ґрунти ще більше висихають. У заплавних лісах, навпаки, спостерігається заболочування. Особливо змінюються ґрунтові умови на стежках, де повністю знищується вся рослинність, пошкоджуються корені деревних порід. Під впливом рекреаційних навантажень починається деградація ґрунтів.

Деградація грунту — це поступове погіршення його властивостей унаслідок зміни умов грунтоутворення в результаті природних причин або діяльності людини, яке супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури ґрунту та зниженням родючості.

Найбільшого впливу від рекреаційних навантажень зазнають нижні горизонти рослинності — трав’янисті види, мохи та лишайники. У старих ялинових насадженнях у першу чергу пошкоджуються трав’янисті види та чагарнички, а в широколистяних лісах найперше зникають ранньовесняні види та ті, що квітнуть улітку. Незважаючи на те що лісові трави складають невелику частку в загальній фітомасі лісового фітоценозу, їх зникнення може призвести до серйозних наслідків. Так, у непорушеному листяному лісі щорічно з трав’янистими видами, що відмирають, до ґрунту повертається значна кількість мінеральних речовин, наприклад, у дубовому — близько 75% всього Калію та 33% всього Нітрогену. Зникнення трав’янистих видів призводить до порушення біогеохімічних циклів, створюються умови нестачі мінерального живлення для деревних порід. На основі вивчення процесів деградації лісових екосистем під дією рекреаційних навантажень розроблені численні узагальнюючі схеми, які відрізняються лише за глибиною вивченості явища (рис. 10.9).

Стійкість лісових та інших природних комплексів до рекреаційних навантажень залежить від багатьох природних факторів:

- крутизни схилів;

- ґрунтового покриву та ступеня його ерозії;

- складу і віку насаджень;

- вологості;

- місцезнаходження тощо.

Для лісових екосистем розроблені п’ятибальні шкали (для гірських і для рівнинних умов) визначення їх стійкості до рекреаційних навантажень, в основу якої покладені біологічні властивості деревних порід та екологічні умови їх зроста ння (табл. 10.4). Таблиці, складені таким чином, щоб усім ділянкам, що мають однаковий ступйнь стійкості, відповідало однакове екологічно допустиме навантаження. До ділянок з обмеженим рекреаційним використанням відносять сінокоси, пасовища, прогалини, що плануються для рекультивації. До ділянок з особливим режимом ведення господарства — незімкнуті лісові культури, лісонасінневі ділянки, плантації тощо.

Наслідком рекреаційних навантажень є зменшення природного відновлення всіх видів, що ростуть наданій території. У лісових фітоценозах, крім того, зменшується інтенсивність росту і відмирання частини або всіх дерев. Ці явища визначаються стадіями рекреаційної дигресії.

Рекреаційна дигресія - зміна рослинності на територіях, що зазнали виливу людини.

Ступінь дигресії природного середовища знаходиться у прямій залежності від рекреаційних навантажень, а основною її причиною є витоптування, що має безпосередній або опосередкований вплив. Стадію рекреаційної дигресії визначають залежно від ступеня порушення природного середовища

Розрізняють п’ять стадій дигресії, кожна з яких характеризується ступенем деградації рослинного угруповання та коефіцієнтом рекреації.

При останній, п’ятій, стадії відновлення існуючого фітоценозу стає неможливим.

Коефіцієнт рекреації (Кр) визначається як відношення ущільненої та витоптаної поверхні до загальної площі ділянки і відображається у частках одиниці.

На основі досліджень стійкості тих чи інших природних лісових комплексів і за ступенем їх дигресії науковці розробили таблиці можливих рекреаційних навантажень за стадіями дигресії для рівнинних і гірських лісів (табл. 10.6).

Рекреаційне навантаження — це ступінь безпосереднього впливу відпочиваючих на природні компоненти, що виражається в кількості людей або людино-днів на одиницю площі за певний проміжок часу.

Для регулювання рекреаційних навантажень розраховують рекреаційну ємкість певної ділянки, скажімо, лісової.

Рекреаційна ємкість — це загальне рекреаційне навантаження на всю ділянку, яке може призвести до певної стадії дигресії.

Саме такі розрахунки дозволяють ефективно використовувати ті чи інші фітоценози з рекреаційною метою, не призводами до їх деградації. Сучасна людина не може відмовитися від спілкування з природою, але відбуватися воно має так, щоб природні об’єкти зберігалися в максимально цілісному стані і могли бути використаними майбутніми поколіннями. Саме такі підходи лежать в основі стратегії сталого розвитку.