45.Шахрайство (ст. 190 кк України)

Родовим об'єктом є суспільні відносини власності.

Предметом шахрайства є не тільки майно, а й право на майно.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман - це повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені, з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатися Н усній, письмовій формі, у використанні підроблених документів.

зловживання довірою — це вид обману, що полягає у використан­ні винним довірливих відносин з власником або іншою особою, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах.

Особливості шахрайства полягають у тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно. Тому обман або зловживання довірою за часом передують передачі майна або права на майно і викликають у потерпілого усвідом­лення правомірності такої передачі.

Закінченим шахрайство вважається з моменту заволодіння майном або придбання права на майно. Обман, що не привів до заволодіння майном, визнається незакінченим шахрайством.

Суб'єктивна сторона: передбачає прямий умисел. Мотив переважно корисливий.

Суб'єкт злочину загальний, фізична осудна особа яка досягла 16 років.

Кваліфікуючі ознаки за частиною 2 ст. 190 КК :

- шахрайство, вчинене повторно;

- або за попередньою змовою групою осіб;

- або таке, що завдало значної шкоди потерпілому;

За ч. 3 ст. 190 КК :

• шахрайство, вчине­не у великих розмірах;

• або шляхом незаконних операцій з використан­ням електронно-обчислювальної техніки;

За ч. 4 ст. 190 КК :

• шахрайство вчинене в особли­во великих розмірах;

• або організованою групою.

Однією із специфічних кваліфікуючих ознак шахрайства є спосіб обману шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. Небезпечність такого шахрайства полягає у тому, що ця техніка значно полегшує вчинення шахрайства, дозволяє заволодівати значними коштами, завдаючи непоправної шко­ди власникам.

46.Поняття, загальна характеристика та види злочинів у сфері господарської діяльності

Злочини у сфері господарської діяльності визначені у розділі VII Особливої частини Кримінального Кодексу України (статті 199 - 233).

Злочини у сфері господарської діяльності - це суспільно небез­печні та протиправні діяння, що посягають на систему господарювання, заподіюючи шкоду суспільним відносинам, які складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і послуг

Переважна кількість злочинів у сфері господарської діяльності мають свій предмет. Предметами розглядуваних злочинів можуть бути: державні цінні папери, білети державної лотереї (ст. 199); документи на переказ грошових коштів, платіжні картки, інші засоби доступу до банківських рахунків (ст. 200); алкогольні напої, тютюнові вироби, інші підакцизні товари (ст. 204); бюджетні кошти (ст. 210); податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять до системи оподаткування та введені в установленому законом порядку (ст. 212); державне пробірне клеймо (ст. 217) тощо.

Залежно від безпосереднього об'єкта злочини у сфері господарської діяльності можна поділити на наступні групи:

1. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України (статті 199,200,201, 210,211, 212,212-1, 204 і 216 КК);

• Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст.199);

• Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200);

• Контрабанда (ст. 201);

• Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ст. 210);

• Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону (ст. 211);

• Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (ст. 212);

• Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (ст. 212-1).

• Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204).

• Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216).

2. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності суб'єктів господарювання (статті 203-1, 205, 206, 209, 209-1, 213, 229, 231 і 232 КК);

• Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва (ст.203-1);

• Фіктивне підприємництво (ст. 205);

• Протидія законній господарській діяльності (ст.206);

• Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209);

• Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (ст. 209-1);

• Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213);

• Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару (ст. 229);

• Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю (ст. 231);

• Розголошення комерційної або банківської таємниці (ст. 232);

2. Злочини у сфері банкрутства (ст. 219 );

• Доведення до банкрутства (ст. 219 );

3. Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів (статті 222, 222-1, 223-1, 223-2, 224, 232-1, 232-2 );

• Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222);

• Маніпулювання на фондовому ринку (ст. 222-1)

• Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів (ст. 223-1);

• Порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів (ст. 223-2);

• Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів

(Ст. 224);

• Незаконне використання інсайдерської інформації (ст. 232-1);

• Приховування інформації про діяльність емітента (ст. 232-2);

4. Злочини у сфері обслуговування споживачів і захисту їх прав (ст. 227);

• Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції (ст. 227);

5. Злочини у сфері приватизації державного і комунального майна (ст. 233 КК).

• Незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233).

47.Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, переси­лання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК України)

Безпосередній об'єкт злочину кредитно-фінансова система України.

Предмет злочину - підроблені національна валюта України у ви­гляді банкнот чи металевої монети, іноземна валюта, державні цінні папери, білети державної лотереї. Не визнаються предметом цього злочину грошові знаки та цінні папери, що були вилучені з обігу і ма­ють лише колекційну цінність.

Об'єктивна сторона злочину може виражатися у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну з метою збуту, або збут зазначених предметів.

Суб 'єктивна сторона злочину - прямий умисел, поєднаний з ме­тою збуту вищевказаних предметів.

Суб 'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Кваліфікуючі ознаки: повторно; або за попередньою змовою групою осіб; чи у великому розмірі (ч.2 ст. 199); дії передбачені частиною першою або другою вчинені організованою групою ; чи у особливо великому розмірі (ч. 3).

У примітці визначено, що дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.