67.Поняття, загальна характеристика та види злочинів у сфері охо­рони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, за­безпечення призову та мобілізації

Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і те­риторіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інфор­маційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою усього Українського народу. Розділом XIV Особливої частини Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації (статті 328-337). Це суспільно небезпечні та протиправні посягання на суспільні відноси­ни, що покликані охороняти державну таємницю, зберігати недоторкан­ність державних кордонів, забезпечувати призов і мобілізацію.

Виходячи із особливостей родового об'єкта, злочини, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, які передбачені розділом XIV Особливої частини КК, можна поділити на три види (групи).

1. Злочини, що посягають на відносини у сфері охорони держав­ної таємниці чи конфіденційної інформації, що є власністю України.

- розголошення державної таємниці (ст. 328);

- втрата документів, які містять державну таємницю (ст. 329);

- передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка знаходиться у володінні держави (ст. 330 КК).

2.Злочини, які посягають на недоторканність державного кордону України та безпеку міжнародних польотів.:

• незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 );

• порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю (ст. 333);

• порушення правил міжнародних польотів (ст. 334 ).

3.Злочини, які порушують порядок комплектування Збройних Сил України (порядок забезпечення призову та мобілізації):

• ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 );

• ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336 );

• ухи­лення від військового обліку або спеціальних зборів (ст. 337).

68.Розголошення державної таємниці (ст. 328 кк України)

Безпосередній об'єкт - суспільні відносини у сфері охорони державної таємниці отриманої в різних сферах діяльності держави, що можна охаракте­ризувати як відносини інформаційної безпеки. При посяганні на цей об'єкт може заподіюватися шкода військовому, економічному, науко­вому потенціалу держави. Тому зберігання державної таємниці - одна з гарантій незалежності України, її недоторканності та національної безпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 предметом цього злочину є відомості, що становлять дер­жавну таємницю, вичерпний перелік яких дано у Законі України «Про державну таємницю» (у редакції від 21 вересня 1999 р.). У статті 1 цього Закону державна таємниця визначається як вид таємної інфор­мації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і тех­ніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною та­ємницею і підлягають охороні державою.

Об 'єктивна сторона злочину виявляється в розголошенні відо­мостей, що становлять державну таємницю. Діяння може виражатися як у дії, так і в бездіяльності, які призводять до того, що відомості стають надбанням сторонніх осіб. Злочин вважається закінченим з моменту розголошення відомостей, коли вони стали відомі хоча б одній сторонній особі.

Суб'єктивна сторона цього злочину - це будь-яка форма вини: як умисел (прямий і непрямий), так і необережність (самовпевненість і недбалість). Обов'язковою ознакою вини є усвідомлення суб'єктом того, що відомості, які розголошуються, становлять державну таємни­цю, і що вони доводяться до відома сторонніх осіб. Так, умисним буде розголошення відомостей, якщо суб'єкт бажав похвалитися про на­явність у нього інформації про державну таємницю. Недбалість має місце, наприклад, у випадку, коли особа, приймаючи відвідувачів, не ховає зі столу документ, який містить державну таємницю, що дає можливість прочитати його стороннім особам. Мотиви розголошення можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Втім при вчи­ненні цього злочину розголошення відомостей, що становлять держав­ну таємницю, не повинно мати ознак державної зради або шпигунства (статті 111 та 114 КК), тобто не повинно бути умисно спрямоване на спричинення шкоди основам національної безпеки України.

Суб'єкт цього злочину спеціальний - це особа, якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Це може бути як служ­бова особа, поняття якої наведено в примітці до ст. 364 КК, так і інша особа, пов'язана по службі з такими відомостями (секретар, шифру­вальник тощо). Для цих осіб Закон України «Про державну таємницю» передбачає спеціальний порядок допуску до державної таємниці і пев­ні обов'язки її охорони. Військовослужбовець за розголошення відо­мостей військового характеру, що становлять державну таємницю, відповідає за ст. 422 КК.

Кваліфікуюча ознака: спричинення тяжких наслідків. Закон не розкриває поняття тяжких наслідків, їх зміст визначається, виходячи з конкретних матеріалів справи. Це випадки, коли відомості, наприклад, стали відомі іноземній розвідці чи її представникам або коли розголошені відомості за своїм змістом є особливо важливими (наприклад, особливо важливі дані про новітні розробки в галузі оборони).