70.Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 кк України)

Основним безпосереднім об’єктом злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим об’єктом - психічна недоторканність працівників правоохоронних органів або їх близьких родичів, їх здоров’я.

Потерпілими від цього злочину можуть бути: 1) працівник правоохоронного органу; 2) його близькі родичі.

Об’єктивна сторона злочину може бути виражена у: 1) погрозі (ч. 1 ст. 345); 2) заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень - легких, середньої тяжкості (ч. 2 ст. 345) або тяжких (ч. З ст. 345).

Відповідальність за ч. 1 ст. 345 КК настає коли мала місце погроза  вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна. Під погрозою насильством слід розуміти погрозу заподіяння потерпілому побоїв, тілесних ушкоджень, інших насильницьких дій.

Обов’язковою ознакою погрози у складі цього злочину є те, що вона вчиняється у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов’язків.

Злочин вважається закінченим з моменту висловлення погрози (ч.1 ст. 345), заподіяння побоїв чи тілесних ушкоджень (частини 2 або 3 ст. 345).

Суб’єктом цього злочину у вигляді погрози, заподіяння побоїв або легких тілесних ушкоджень може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а у вигляді заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень - 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його організованою групою.

71.Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ст. 347 кк України)

Основним безпосереднім об’єктом злочину є авторитет органів державної влади. Обов’язковим додатковим його об’єктом виступає право приватної власності, а факультативним може виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя або здоров’я людини.

Предметом злочину є рухоме або нерухоме майно, яке належить працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам (є їхньою власністю або перебуває в їх володінні). Однак сам факт належності майна зазначеним особам не є достатньою підставою для кваліфікації його знищення чи пошкодження за ст. 347. Для цього необхідно встановити наявність зв’язку між такими діями і виконанням працівником правоохоронного органу службових обов’язків. При цьому для кваліфікації діяння за ст. 347 не має значення, коли саме було здійснено знищення чи пошкодження майна - до чи після виконання працівником правоохоронного органу вказаних обов’язків.

Потерпілими від злочину можуть бути працівник правоохоронного органу або його близькі родичі.

Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями, наслідками у вигляді знищення чи пошкодження майна та причинним зв’язком між вказаними діями і наслідками.

На відміну від загального складу умисного знищення або пошкодження майна, відповідальність за яке передбачена ст. 194, заподіяння шкоди у великих розмірах не є обов’язковою ознакою складу умисного знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу. Таким чином, формально будь-яке знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу підлягає кваліфікації за ст. 347. Водночас слід зазначити,що знищення малоцінного майна або незначне пошкодження майна такого працівника без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 347, через малозначність не становить суспільної небезпеки (ч. 2 ст. 11) і не є злочином.

Вирішуючи питання, чи є злочином умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, потрібно враховувати не тільки вартість і розмір майна в натуральному вигляді (вага, обсяг,кількість),а й значення знищеного чи пошкодженого майна для потерпілого.

Злочин вважається закінченим з моменту доведення майна до повної непридатності для використання за цільовим призначенням (при знищенні) або погіршення його якості, зменшення цінності або приведення на деякий час у стан, непридатний для використання за цільовим призначенням (при пошкодженні).

Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 347, є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а злочину, передбаченого ч. 2 ст. 347,- 14 років.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Умислом винного охоплюється усвідомлення ним факту: 1) належності знищуваного чи пошкоджуваного ним майна працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам; 2) зв’язку між вчинюваними ним діями та виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов’язків.

Мотивом цього злочину зазвичай є помста за виконання працівником правоохоронного органу своїх службових обов’язків. Мета цього злочину може бути різною. Якщо винний шляхом умисного знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу прагнув вплинути на нього з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень, вчинене слід визнавати сукупністю злочинів і кваліфікувати за статтями 347 і 343.

Кваліфікуючі ознаки: 1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; 2) спричинення ним загибелі людей чи інших тяжких наслідків. Під загибеллю людей розуміється смерть двох чи більше осіб, а під іншими тяжкими наслідками, зокрема, смерть однієї людини, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, заподіяння майнової шкоди у великих або особливо великих розмірах. Інші тяжкі наслідки - поняття оціночне і його визначення є питанням по факту.⁶