34. Порядок і терміни проведення інвентаризації. Відображення в обліку результатів інвентаризації.

Інвентаризація - метод підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку, який полягає у виявленні фактичної ная- вності і стану залишків майна підприємства шляхом їх описуван- ня, підрахунку і оцінювання та зіставлення отриманих даних з даними бухгалтерського обліку.

Метою проведення інвентаризації є приведення у відповідність облікових даних до фактичної наявності цінностей.

На початку фінансового року наказом керівника створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія. Голова - сам керівник або його представник, а члени – бухгалтер, фахівець, який знається на об’єкті перевірки, представник профспілок, якщо такий є при п-стві. Перед початком інвентаризації беруть розписку з матеріально відповідальної особи про те, що звіт про матеріальні цінності переданий до бух.відділу.

Для безпосереднього проведення інвентаризації наказом керівника створюється робоча інвентаризаційна комісія!

Бухгалтерія на дату проведення інвентаризації передає довідку про наявність матеріальних цінностей на дату проведення інвентаризації.

Обов’язковість проведення інвентаризації:

1.перед складанням річної фінансової звітності;

2.при передачі майна державного підприємства в оренду, у разі приватизації державного підприємства, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство;

3. у випадку приватизації державного підприємства

4.у випадку зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

5.у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів;

6. за приписом судово-слідчих органів

7.у разі пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;

8.у разі ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Результати інвентаризації:

1) фактичний і бухгалтерський запис збігаються;

2) фактичний залишок менше облікового — нестача;

3) фактичний залишок більше облікового — надлишок. (Він оприбутковується).

35. Оцінка.

Оцінка — це спосіб грошового вимірювання об’єктів БО у нац. валюті.

Нормативні док: Закон Укр «Про БО та фін звітність в У», Національні ПСБО, Міжн стандарти фін звітності.

Оцінка включає три елементи: 1) об'єкт або подію; 2) належну до кількісної оцінки властивість (якість, ознаку, характеристику); 3) шкалу виміру або сукупність одиниць виразу властивості. Будь-який об'єкт або подія мають декілька властивостей, які можна виміряти. Мета оцінки — формулювання основного завдання, яке слід вирішити в результаті оцінки. Формулювання мети оцінки передб: а) повне і правильне найменування об'єкта оцінки; б) вид активів, які оцінюються; в) вид майнових прав, які оцін.; г) дату оцінки.

Оцінка ГЗ(госп.засоби) та їх джерел (капіталу та зобов'язань) є відправним моментом БО і реальною основою його побудови. Ціна як грошове вираження вартості є базовою категорією при оцінці активів і господарських операцій. Будь-яка ціна складається з таких елементів: собівартості реалізації; накладних витрат; прибутку; податків; торговельних націнок (знижок). Основою формування ціни виробника продукції є собівартість виробництва продукції. Визначення собівартості є прерогативою управлінського обліку.

В основу оцінки ГЗ покладено оптові, роздрібні, середньозважені, розрахункові, облікові та інші ціни. Найбільш поширеними є оптові та роздрібні ціни. 

Теорія бухгалтерського обліку ставить до оцінки основні вимоги: реальність (адекватність), єдність та цілеспрямованість оцінки.

Існують такі грошові оцінки: -Економічні використовують, визначаючи цінність майна при його реалізації чи придбанні. -Юридичні можуть бути обмежені двома групами оцінок, які випливають з укладених угод (договорів), обумовлених необхідністю відшкодування заподіяної шкоди. -Статистичні характеризують сукупність об'єктів за деякими середніми величинами; використовуються в макроекономічному обліку й аналізі.

-Експертні проводять, як правило, фахівці; це самостійний вид оцінки в бухгалтерському обліку, не позбавлений, як відомо, суб'єктивізму.

-Страхові  розраховують індивідуально для кожного страхового об'єкта; остаточно встановлюються після перевірки страховою організацією даних, наданих їй страхувальником.

Оцінка найважливіших видів активів на дату балансу:

• основні засоби та нематеріальні активи, інвестиц нерухомість відображають у двох оцінках – за первісною вартістю (фактичною собівартістю) та залишковою вартістю;

• виробничі запаси: якщо придб за грош кошти – перв варт; виготовл власн силами – виробнича с/б; інші шляхи – справедл вартість

• дебіторську заборгованість за продукцію відображають у двох оцінках: за первісною вартістю і поточною чистою вартістю.