72. Облік доходів і витрат майбутніх періодів.

Принцип нарахування відповідності доходів і витрат передбачає для визначення фінансового результату звітного періоду порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. У П(С)БО 16 "Витрати" зазначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах, передбачено використовувати активний рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів". До витрат, облік яких ведуть на рахунку 39, відносять витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплату страхового поліса; оплату торгового патенту; сплачені наперед рекламні послуги; витрати, пов'язані з випуском облігацій; передплату на газети, журнали, періодичні та довідкові видання. Наприклад, нараховану суму амортизації на риболовний катер під час його відстою можна відобразити як витрати майбутніх періодів - дебет рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", кредит рахунку 13 "Знос (амортизація) основних засобів". У той період, коли риболовний катер буде використовуватися, нараховану амортизацію списують на витрати - дебет рахунку 23 "Виробництво" кредит рахунку 39. Витрати на поліпшення природних сіножатей та створення культурних пасовищ (дискування, підсів трав, вартість насіння тощо) розглядаються як витрати майбутніх періодів і розподіляються протягом періоду, тривалість якого, як правило, 4-9 років (строк сівозміни), що залежить від очікуваного порядку використання площ і затверджується наказом про облікову політику підприємства.

За дебетом рахунку 39 відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду.

Рахунок 39 може мати залишок лише за дебетом. Сума залишку за рахунком 39 показує величину витрат майбутніх періодів, які не розподілено.

Аналітичний облік витрат майбутніх періодів ведеться за їх видами.

Розподіляти витрати майбутніх періодів можна двома способами:

1) рівномірним;

2) за кошторисними ставками (або коефіцієнтами).

73. Облік транспортно-заготівельних витрат

Пункт 9 П(С)БО 9 «Запаси» передбачає два методи розподілу транспортно-заготівельних витрат (далі — ТЗВ) на собівартість придбаних запасів:

1) прямого підрахунку;

2) середнього відсотка.

Згідно з першим методом, ТЗВ, пов’язані з придбанням запасів, включають до первісної вартості кожної одиниці придбаних запасів. Однак його доцільно застосовувати, коли можна точно визначити витрати, пов’язані з транспортуванням тих чи інших одиниць запасів у вартісному чи натуральному вираженні.

За другим методом ТЗВ обліковують на окремому субрахунку обліку запасів. Його застосовують, якщо витрати, пов’язані з придбанням та доставкою запасів, неможливо пов’язати з конкретними одиницями запасів.

Окремий субрахунок для обліку ТЗВ другим методом Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, не передбачено. Однак на практиці значна кількість підприємств відкриває окремий субрахунок до основного рахунку обліку запасів — 20/ТЗВ «Транспортно-заготівельні витрати».

Метод середнього відсотка передбачає розрахунок середнього відсотка ТЗВ за звітний місяць діленням суми ТЗВ на початок звітного місяця й ТЗВ, що виникли за звітний місяць, на суму вартості запасів на початок місяця та запасів, що надійшли за звітний місяць (п. 9 П(С)БО 9).

Тобто формула розподілу має такий вигляд:

 

Сер. % ТЗВ = ТЗВпоч + ТЗВміс / Зпоч + Зміс

 

Суму ТЗВ щомісячно розподіляють між сумою залишку виробничих запасів станом на кінець звітного місяця та сумою виробничих запасів, що вибули (використані у виробництві, реалізовані, безоплатно передані тощо) у звітному місяці. Сума ТЗВ, яку відносять до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули.

Розподілену частку ТЗВ, яку відносять до вартості запасів, що вибули, списують у дебет тих рахунків, на які списано вартість запасів за обліковими цінами.