51. Рахунки, на яких ведеться облік дебіторської заборгованості.

Основним первинним док, що викор-ся для обліку дебіторської заборгованості - є накладна, реквізитами якої є: одиниця виміру, найменування продукції, ціна, кількість та сума. На даному док. повинно бути чотири підписи: керівник, головний бухгалтер, хто відпустив і хто прийняв. Підприємство заповнює накладні згідно вимог чинного законодавства.

Безпосередньо зі складу відпуск готової продукції оформляють на основі товарно-транспортної накладної, де зазначається: назва замовника, його адрес, вид транспортного засобу, найменування продукції, ціна, кількість, сума та прізвище особи, хто буде здійснювати перевезення.

У такому первинному документі, як рахунок-фактура зазначається опис продукції, її вартість та дата оплати. Оригінал надсилається покупцю і має декілька дублікатів. Підписує рахунок директор та головний бухгалтер.

Для обліку дебіторської заборгованості використовуються приймально-здавальні акти із зазначенням номера накладної, дати оформлення, номера та дати договору, назви і реквізитів замовника, одиниць виміру, кількості, оптової ціни та вартості продукції.

Договір про реалізацію продукції, надання послуг або виконання робіт укладається між 2 стор. і скл. із таких розділів, як предмет договору, права та обов'язки сторін, строк вик. договору, умови та порядок розрах., відповідальність сторін, додаткові ум., юридичні адреси та реквізити сторін.

Податкова накладна - документ, який підписується особою, хто його склав і в якому повинні бути заповнені всі реквізити, а саме назви покупця та продавця, їхні індивід. податкові номери, дата відвантаження товарів, назва товару, од виміру, кількість, ціна продажу, порядковий номер накладної.

ДЗ погашається такими док.: виписками банку, прибутковими касовими ордерами, платіжними доруч. На підприємствах реалізацію готової продукції (товарів) зі складу покупцям, виконаних робіт, наданих послуг проводять на основі таких первинних документів:

o накладних; o розпоряджень відділу збуту; o приймально-здавальних актів; o замовлень на роботи тимчасового або разового характеру. Основним первинним документом є накладна.

Для забезпечення оплати підприємством-покупцем бажаних цінностей на його адресу від постачальника виставляється "Рахунок-фактура", в якому вказується кількість, ціна і загальна сума щодо їх оплати. В свою чергу перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника здійснюється за допомогою документа "Платіжне доручення". Підтвердженням здійснення оплати постачальнику є виписка банку за розрахунковому рахунком підприємства.

Для отр. у постач-ка придбаних цінностей самовивозом, представнику п-ва-покупця повинна бути видана "Довіреність на одерж. цінностей".

52. Порядок встановлення ліміту готівки в касі підприємства.

Лімітування залишку готівки в касі означає, що підприємства можуть зберігати у своїй касі готівку на кінець кожного робочого дня лише в межах встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Ліміт залишку готівки в касі встановлюється підприємствам, як правило, комерційними банками за місцем відкриття основного поточного рахунка протягом першого кварталу.

У разі обґрунтованого звернення протягом року клієнта щодо перегляду ліміту сума ліміту каси може бути уточнена, змінена з ініціативи банку.

Ліміт встановлюється з урахуванням:

- режиму і специфіки роботи п-ва; - віддаленістю п-ва від установи банку;

- розміру касових оборотів; - встановлених банком строків і порядку здавання касової виручки в касу банку; - графіка заїзду інкасаторів.

Ліміти залишку готівки в касах визначаються так:

1. Для підприємств торгівлі і сфери обслуговування населення, які мають постійну грошову виручку із строками здавання її в банк щоденно наступного робочого дня (при наявності вечірньої каси та інкасації), - в розмірах, що необхідні для забезпечення нормальної роботи зранку наступного дня.

2. Для підприємств торгівлі і сфери побутового обслуговування населення, які мають постійну грошову виручку із строками здавання її в банк наступного дня (у разі відсутності вечірньої каси та інкасації), - в межах середньоденної виручки.

3. Для інших підприємств, що мають регулярні касові надходження із строками здавання їх в банк не рідше одного разу на п'ять днів, -у розмірах, що залежать від встановлених строків здавання готівкових надходжень у банк і їх одноденної суми.

4. Для підприємств, касові надходження яких мають випадковий характер, - у межах фактичних середньоденних витрат готівки на господарські цілі, крім витрат на заробітну плату, допомоги за тимчасовою непрацездатністю, премії, стипендії.

Ліміти залишків готівки в касах встановлюються п-вам за двома варіантами:

- виходячи із середньоденних находжень у каси підприємств;

- виходячи із середньоденних витрат на поточні потреби підприємства.

Торговельним та іншим підприємствам усіх форм власності і видів діяльності, які розташовані в інших, ніж їх головна організація, населених пунктах (районах тощо) і не мають відкритих у банках субрахунків, ліміти залишку готівки в касі встановлюється установою банку, в якому знаходиться рахунок головної організації. Якщо ж зазначені підприємства мають відкриті субрахунки, ліміти залишку готівки в касі встановлюються установами банків, до яких підприємства здають готівкову виручку. Розмір ліміту каси ці установи банків повідомляють головній організації.

Колективні с/г п-ва самост визнач розміри готівки, що постійно знах в їх касах. Суму ліміту каси вони кожного року у 1 кварталі повідомл обслуговуючі установи банків.