Твори українських та зарубіжних авторів

Вірші

Програмова література:

«Золота осінь»

В парках і садочках

На доріжки й трави

Падають листочки

Буро-золотаві.

Де не глянь,навколо

Килим кольористий,

Віти напівголі,

Небо сине чисте.

Метушні немає,

Тиша й прохолода

Осінь золотая

Тихо-ніжно ходить.

К.Перелісна

«Жовтень»

В жовтні жовте сонце гріє

Так, що все навкруг жовтіє

Жовті квіти і листочки

Жовті дині й огірочки

Що достигли на насіння,

Бо прийшла пора осіння.

Ганна Черінь «Осінь»

Висне небо синє,

Синє та не те,

Світить та не гріє

Сонце золоте

Оголилось поле

Од серпа й роси

Ніде приліпитись

Крапельці роси

Темная діброва

Стихла і мовчить

Листячко пожовкле

З дерева летить,

Хоч би де замріла

Квіточка одна

Тільки й червоніє

Що горобина.

Здалека під небом

В вирій летючи

Голосно курличуть

Журавлів ключі.

Яків Щоголів

Додаткова література:

«Таня в осені просила»

Таня в осені просила:

„Розмалюєм небо синім,

А рожевим хмарочки,

Щоб були, мов квіточки?”

Осінь гіллям шурхотіла

Й малювала небо сірим

Сіра стежечка на схилі

І сіренькі горобці.

Мабуть, осінь розгубила

Кольорові олівці.

Тамара Журба

Казки Казка про різнокольрові листочки

У кожному листочку живуть невидимі зернятка: жовті, червоні. Зелені зернятка люблять тепло і щедре срнячне проміння. І найкраща пора для них – літо. Їх багато, вони граються. І листочкина всіх рослинах зеленого кольру. А коли приходить осінь, стає холодно, коротшає день, і від цього зелені зернятка руйнуються і зникають. З’являються жовті і червоні зернятка. Листочки стають різнокольоровими.

- Подивіться навколо. На яких рослинах жовті листочки? ( Березах, липах).Червоні? (Горобині, калині, вишні). Зелені? (Бузку,вербі). Жовто-червоні? (На кленах). Багряні? Коричневі? ( Дубі).

Здалеку листя на дереві здається одного кольору. А візьміть листочки берези у руки, придивіться до них. Чи справді це так? ( Ні).Ось листочок із зеленими цяточками. А цей – яскраво-жовтий. Ось- із коричневими смужечками на кінчиках.

Пограємо в гру: «Мій листочок красивий тому, що...»

- Які цікавинки бачили у довкіллі?

Подякуємо берізці та горобинці за такі чудові гостини.

На закінчення прогулянки обираємо «Міс і містер чутливе вушко», «Всевидяче око».

К.Малицька

Казка про осіннє листячко

Шелестить під ногами листячко в садку: ш-ш-ш-ш. Вітер наче зрадів, що так багато йому роботи, зриває останні листочки з дерев, не жаліє. Вкриває ними стежки в садку, крутить в садку, крутить їх у повітрі. І неначе приспівує листкам до таночка.

- Не сердьтеся, не сердьтеся на мене, на вітра веселого!Ви тутрозпустилися навесні,

зазеленіли влітку, гріло вас сонечко, пили ви свіжі роси на світанку і годували цим дерево, освіжали в садку повітря Ви багато зробили, листки за літо. А тепер холодні ночі, дощі, сонце не гріє, і ви пожовкли.

Я зірву вас, я вкрию вами матусю-землю. А навесні нове листячко розпуститься на деревах.

- Ш-ш-ш, чуємо! – прошепотіли листки. А далі стиха: - А ми! Ми вже нікуди не здатні? Ми вже помремо?

Коли ось по стежці повзе великий жук.

• Он яку купу листя хтось добрий мені нагріб, - каже жук. – Під ним я добре перезимую. І заліз аж під листя. Шелестять листочки:- Ми гріємо, ходіть до нас!

• От бачите, листочки, ви ще станете комусь у пригоді, - каже вітер. – Ще не один до вас звернеться.

І справді – під купою листя назбиралося багато усяких маленьких тварин, що завмирають на зиму, і жучки, і павучки.

Аж ось повзе щось велике, колюче, усе в голках. Притихла дрібнота. А це їжак. Йому теж потрібно листя для зимового житла. Понатикував листочків на свої колючки і побрів далі.

А потім вийшли діти з граблями та мітлами, розгрібали на стежинках садових листя.

-Несіть діти до клуні! – кричить мати з хати, - буде мені на підпал.

А вітер наче звеселився, рве останнє листячко з дерев, крутить ним у таночку, кидає на землю.

- Ш-ш-ш! – шелестить листопад. - Ніщо марно не пропадає у світі. Усе й найменше придасться. Природа –мати усе щадить.

О.Копиленко

Жовкне листя

Вкривається багрянцем клен. Він стоїть на узліссі замріяний, ніби сумує, що надійшов жовтень. Часом тихо зронить вирізьблений свій лист. Ось налетить вітер і почне безжально зри­вати осінню красу зажуреного клена, оголить його і гулятиме серед голого гілля.

А яка ніжна, золота берізка на тлі си­нюватих ялинок, зеленавих сосен. Во­на опустила свої віти і теж журиться,що скоро прийдуть холоди.

Деякі квіточки ще не хочуть здава­тись, поспішають доцвісти, поки перші морозці не вдарять по них. Але й ці ос­танні квіти теж ніби насторожено-зажурені.

Високо вгорі дзвінким передзвоном курличуть трикутники журавлів. Пря­мують на південь, поспішають. Десь перегукуються вгорі над ними і дикі гу­си. На півночі вже холодно їм.

На піщаних косах річок жирують і північні качки цілими величезними та­бунами. Вони дуже сторожкі й близько не підпускають мисливців.