Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекцій Документ Microsoft Word.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
363 Кб
Скачать
☆

Дії корпорації, що вимагають схвалення акціонерів

Дії корпорації, що вимагають схвалення акціонерів, – це розподіл чистого доходу (виплата дивідендів, використання засобів), ратифікація рішень Правління і наглядової ради за минулий фінансовий рік, вибори наглядової ради, призначення аудиторів.

На відміну від англо-американської і японської моделей акціонери не мають права змінювати чисельність або склад Наглядової ради. Розмір і склад ради встановлюються законом.

Іншими діями, що також вимагають схвалення акціонерів, є: рішення про здійснення витрат (що автоматично визнає переважні права, якщо тільки не відхиляється акціонерами), співпраця з філіалами, поправки і зміни до Статуту (наприклад, зміна затвердженого вигляду діяльності), підвищення верхньої межі винагороди членам Наглядової ради. Позачергові дії, що вимагають схвалення акціонерів, – це злиття, покупка контрольного пакету акцій і реорганізація.

Взаємодія між учасниками в німецькій моделі

Законодавча база, що існує в Германії, враховує інтереси службовців, корпорацій, банків і акціонерів. В цілому система орієнтована на ключових учасників. Але, не дивлячись на це, немало уваги приділяється і дрібним акціонерам.

Проте, існують певні перепони на шляху участі акціонерів в управлінні, а саме в частині повноважень банків як депозитаріїв і голосуючих членів.

Більшість німецьких акцій – це акції на пред'явника (вони не реєструються). Корпорації, що випускають такі акції, повинні оголошувати про щорічні загальні збори в державних виданнях і направляти свої річні звіти і порядок денний в банк-депозитарій, який у свою чергу направляє ці матеріали тим акціонерам, які в них зацікавлені. Така процедура часто ускладнює отримання матеріалів іноземними акціонерами.

У Германії більшість акціонерів купують акції через банк, і банки, будучи депозитаріями, мають право голосувати на зборах. Процес полягає в наступному: акціонер дає банку довіреність, по якій банк має право голосувати протягом встановленого терміну, – до 15 місяців. Корпорація висилає порядок денний і річний звіт в банк-депозитарій. Банк передає акціонерові ці матеріали, а також свої рекомендації по голосуванню. У випадку, якщо акціонер не дає банку спеціальних інструкцій по голосуванню, банк має право голосувати на свій розсуд. Це веде до потенційного конфлікту інтересів між банком і акціонером. Це також приводить до посилення банківського впливу при голосуванні, оскільки не всі акціонери дають банкам інструкції по голосуванню, і банки голосують на свій розсуд. Але, оскільки число індивідуальних акціонерів в Германії невелике, це не представляє особливої проблеми, хоча, з іншого боку, це відображає "пробанківську" і "антиакціонерну" сторону системи.

Крім того, узаконені обмеження права голосу і неможливість голосування поштою також перешкоджають участі акціонерів в справах корпорації. Як уже згадувалося, акціонерові потрібно бути або присутнім на зборах особисто, або бути представленим своїм банком-депозитарієм.

Не дивлячись на ці перепони, дрібні акціонери не виключаються з процесу і на зборах часто вносять свої пропозиції проти керівників щороку. У Австрії дрібні акціонери не такі активні. Можливо, тому, що австрійський уряд прямо або приховано є крупним акціонером в більшості корпорацій.