3.2. Проблема оптимального використання ресурсів. Альтернативний вибір. Крива виробничих можливостей (квм).

Економічний аспект проблеми вибору полягає в з'ясуванні питання: який варіант використання обмежених ресурсів забезпечить максимум прибутковості. Це і буде оптимальним вибором. Проте, в економіці діють три суб'єкти: виробники, споживачі і уряд, і критерії оцінки оптимальності у них будуть різні|.

Для виробника (продавця) оптимальний результат - це зростання прибутку.

Для споживача (покупця) - це кількість і якість задоволення потреб.

Для суспільства - ступінь задоволення суспільних потреб (екологія, армія, пенсії, допомога).

Економічний аспект проблеми вибору дозволяє з'ясувати аналіз «кривої виробничих можливостей».

Для побудови кривої виробничих можливостей необхідно прийняти два допущення:

1) економіка функціонує в умовах повного використання всіх наявних ресурсів;

2) наявні чинники виробництва постійні як по кількості, так і за якістю, а отже, передбачається застосування незмінної технології в досліджуваному короткочасному періоді.

Ось ординат показує різні можливі величини виробництва якогось товару А при обмеженому об'ємі ресурсів. Вісь абсцис показує можливі варіанти виробництва іншого товару Ст.

КВМ - позначає межі, об'єми максимально можливого одночасного виробництва товарів А і В при повному використанні обмежених ресурсів.

Наприклад.

В умовній країні випускаються предмети споживання і засобу виробництва. Дані про їх випуск приведені в таблиці. Побудуємо графік (рис.3.1).

Предмети споживання	9	0	8	5
Засоби виробництва	0	3	1	2

З графіка видно, що точка А, показує, що якщо в економіці виробляється 9 одиниць предметів споживання, то ресурсів на виробництво засобів виробництва не залишиться і їх випуск буде рівний нулю.

Точка С показує, що якщо випуск засобів виробництва складе 1 одиницю, то виробництво споживчих товарів і послуг скоротиться з 9 одиниць до 8.

Точка D показує, що подальше збільшення випуску засобів виробництва до 2 одиниць приведе до скорочення випуску предметів споживання до 5 одиниць.

Точка В показує, що якщо ж в економіці виробництво засобів виробництва буде доведено до 3 одиниць, то ресурсів для виробництва споживчих товарів і послуг не залишиться.

Рис. 3.1. Крива виробничих можливостей

Точка Е показує, що економіка не має в своєму розпорядженні ресурсів достатніми, щоб проводити 7 одиниць предметів споживання і 2,5 одиниць засобів виробництва, тому в реальній економіці ця крапка недосяжна, оскільки в економіці не може бути задіяно ресурсів більше, ніж є в наявності в суспільстві.

У реальній економіці, зростання виробництва забезпечується двома шляхами: - «інтенсивного» і «екстенсивного» розвитку. У обох випадках це приведе до зсуву кривої «граничних можливостей» і встановлення її нового положення (зовнішня крива А1В1), проте це положення можливе за умови того, що в суспільстві сформувалася нова ресурсна база.

Проте таке рівномірне переміщення всієї кривої можливе тільки у тому випадку, коли всі ресурси збільшуються рівномірно і пропорційно.

На практиці ресурси розвиваються нерівномірно, і переміщення кривої відбувається дискретно, на її окремих ділянках, за рахунок різких стрибків у виробництві.

Точка К показує, що ресурси використовуються неефективно (не повністю) і ще є достатні резерви. Така позиція виробника може бути обґрунтована тимчасовим зниженням попиту, високими податками, або переходом на випуск на новій продукції.

У будь-якому випадку, вибір якогось економічного блага припускає відмова про іншого економічного блага.

Якщо керівництво фірми приймає рішення придбати п'ять «Роллс-Ройсів», щоб укріпити престиж свого президента і віце-президентів, і відмовляється від покупки новітнього устаткування, то нове устаткування є альтернативною вартістю придбаних автомобілів. У обох випадках альтернативна вартість виражається в товарі, який був знехтуваний покупцем, що зробив вибір на користь іншого товару або послуги.

Принцип альтернативної вартості може бути поширений і на економіку в цілому. Наприклад, уряд може стояти перед вибором: купити у підприємств військово-промислового комплексу нові танки, щоб переозброїти декілька армійських з'єднань, або придбати очисне устаткування і встановити його на державних заводах, що скидають отруєну воду в річки країни. Якщо уряд прийме рішення купити танки, то їх альтернативною вартістю буде очисне устаткування. Це означає, що розвиток військово-промислового комплексу відбуватиметься за рахунок погіршення екологічної обстановки в даній країні.

Альтернативна вартість товару або послуги - це кількість товарів або послуг, від яких доводиться відмовитися, щоб придбати то­вар| або послугу, яким віддана перевага. При цьому альтернативна вартість визначається якнайкращим із знехтуваних ва­ріантів|.

Концепція альтернативної вартості має місце при аналізі кривої виробничих можливостей. Повернемося до нашого прикладу.

Візьмемо точку С і точку D. Розглянемо їх.

Щоб збільшити виробництво засобів виробництва з 1 до 2, необхідно зменшити виробництво предметів споживання з 8 до 5.

1 засіб виробництва = 3 предмети споживання.

1 предмет споживанні = 1/3 засоби виробництва = 0,33

З'ясування альтернативної ціни дозволяє зрозуміти специфіку КВМ, що має опуклий вигляд. Для виробництва кожної додаткової одиниці товару А., доводиться все більше скорочувати товар С. В цьому знаходить вираз один із законів економіки обмежених ресурсів: у міру максимізації виробництва певного товару ефективність виробництва падає, тобто альтернативні витрати ростуть.

У чому причини того, що альтернативна вартість виробництва товару збільшується? Головна причина - в неповній взаємозамінності ресурсів. Не всі ресурси, використовувані у виробництві предметів споживання, можна з легкістю перемкнути на виробництво засобів виробництва. Робочі, зайняті на збірці велосипедів, з тією ж ефективністю не будуватимуть будівлі, а устаткування, використовуване для консервації фруктів, навряд чи може бути застосоване для виробництва деталей вантажівок. Перехід від виробництва одного товару до виробництва інше ніколи не буває простим.