Тема № 6 «економічні системи»

Ключові питання

6.1. Сутність економічної системи

6.2. Характеристика економічних систем

6.3. Моделі в рамках систем

6.1. Сутність економічної системи

Економічна система суспільства - сукупність всіх економічний процесів, що здійснюються в суспільстві на основі відносин, що діють в ньому, власності і організаційно-правових норм.

Поняття економічної системи по різному трактується представниками різних шкіл, але головним у всіх визначеннях є те, що господарська діяльність завжди організовується і координується тим або іншим способом.

На економічну систему впливають наступні чинники:

• система заходів, що існує в країні, по ухваленню господарських рішень;

• вигляд і форма власності;

• механізм постановки цілей і мотивації (спонука людей до праці).

Сучасні економісти класифікують економічні системи по різних критеріях.

1. Формаційний підхід був характерний для марксистської теорії і виділяв три формації:

1. первинна (архаїчна) - первіснообщинний і азіатський способи виробництва;

2. вторинна (рабство, кріпацтво, капіталізм), заснована на приватній власності;

3. комуністична.

2. Цивілізований підхід, припускає вивчення історії як єдиного цілого з поступовою зміною цивілізації. Теорія остаточно ще не сформована. Вона виділяє два підходи до класифікації економічних систем.

Згідно першому підходу виділяють:

1. неоіндустріальна|;

2. індустріальна;

3. постіндустріальна.

Згідно другого підходу виділяють:

1. неоліт;

2. бронзове століття;

3. залізне століття (античність);

4. передіндустріальна формація;

5. індустріальна формація;

6. постіндустріальна формація.

3. Найбільшого поширення в світовій економічній літературі набула класифікація систем по двох ознаках:

1. у формі власності на засоби виробництва;

2. способу, за допомогою якого координується і управляється економічна діяльність.

На основі цих ознак розрізняють системи:

• традиційну;

• ринкову;

• адміністративно-командну;

• змішану;

• перехідну.

6.2. Характеристика економічних систем

Традиційна економіка заснована на традиціях, що передаються з покоління в покоління. Традиції визначають які товари і послуги проводити, для кого і яким чином. Перелік благ, технології виробництва і розподілу базуються на звичаях даної країни, освітлених століттями традиціями. Економічні ролі членів суспільства визначаються спадковістю, кастовою і становою приналежністю. Подібний тип економічної системи характерний для первісного суспільства, проте продовжує зберігатися і зараз у ряді так званих слаборозвинених країн, особливо в тих, де релігія не відокремлена від держави, в якій технічний прогрес проникає з великими труднощами (сільськогосподарські зони Південної Америки, Азії і Африки і інших регіонах Землі).

Відмінні риси традиційної економіки:

• примітивні технології;

• переважання ручної праці;

• члени економічних відносин об'єднані в міцну соціальну мережу;

• ключові економічні проблеми вирішуються відповідно до звичаїв;

Для традиційної економіки характерне малопродуктивне фермерство, охота і збір рослин - немає регулярних надлишків їжі, і тому торгівля не носить постійний характер.

Ринкова економіка характеризується приватною власністю на ресурси і використання системи ринків і цін для координації економічною діяльністю і управління нею. В рамках економічної системи економіки виділяють: ринкова економіка вільної конкуренції (чистий капіталізм) і сучасну ринкову економіку (сучасний капіталізм або змішана економіка).

Ринкова економіка вільної конкуренції (чистий капіталізм) склалася в XVIII столітті і припинила своє існування в кінці XIX - перших десятиліть XX століття. Проте значна частина її елементів увійшла до сучасної ринкової системи.

Відмінними рисами цієї економічної системи були:

• приватна власність на економічні ресурси;

• ринковий механізм регулювання макроекономічної діяльності, заснований на вільній конкуренції;

• наявність безлічі покупців, що самостійно діють, і продавців кожного товару.

Однією з головних передумов чистого капіталізму виступає особиста свобода кожного з учасників економічної діяльності, тобто не тільки капіталіста-підприємця|, але і найнятого робітника. Вирішальною умовою економічного прогресу стала свобода підприємницької діяльності тих, хто мав капітал, і свобода найнятого робітника продавати свою робочу силу.

Механізм вирішення ключових економічних завдань полягає в тому, що, орієнтуючись на кон'юнктуру ринку, визначувану перш за все рівнем і динамікою цін, товаровиробники самі вирішують проблему розподілу всіх ресурсів, вироблюючи ті товари, які мають попит на ринку. Таким чином, ринок, перш за все через ціни, координує діяльність мільйонів людей.

Сучасна ринкова економіка (сучасний капіталізм, змішана економіка) характеризується здатністю перебудовуватися, пристосовуватися до зовнішніх і внутрішніх умов середовища, що змінюються.

Її основними рисами є:

• різноманіття форм власності, серед яких як і раніше провідне місце займає приватна власність в різних її видах (від трудової індивідуальної до великої, корпоративної);

• розгортання науково-технічної революції, що прискорила створення могутньої виробничої і соціальної інфраструктури;

• активніша дія держави на розвиток національної економіки і соціальної сфери.

У розвиненій ринковій економіці істотні зміни зазнає господарський механізм. Планові методи господарювання отримують подальший розвиток в рамках окремих фірм у вигляді маркетингової системи управління.

Планомірність виступає як засіб активного пристосування до вимог ринку. В результаті і ключові завдання економічного розвитку отримують нове рішення. Так, питання про об'єм і структуру вироблюваної продукції вирішується на основі маркетингових досліджень в рамках фірм, а також прогнозу розвитку потреб. Прогноз ринку дозволяє завчасно знижувати випуск застаріваючих товарів і переходити до якісно нових моделей і видів продукції. Маркетингова система управління виробництвом дає можливість ще до початку виробництва приводити індивідуальні витрати компаній, що випускають основну масу товаром даного вигляду, у відповідність цінам, що склалися на ринку.

Завдання використання ресурсів вирішується в рамках крупних компаній на основі стратегічного планування.

Нарешті, завдання розподілу створеного валового внутрішнього продукту не тільки вирішується на основі традиційних форм, що склалися, але і доповнюється виділенням все великих ресурсів як крупними компаніями, так і державою для вкладень в розвиток «людського чинника»; фінансування систем освіти, зокрема перепідготовка працівників різної кваліфікації, вдосконалення медичного обслуговування населення, на соціальні потреби.

У розвинених країнах з ринковою економікою, на соціальне забезпечення, реалізацію численних програм боротьби з бідністю прямує не менше 40-50 % бюджетних асигнувань (засобів з бюджету). В той же час крупні фірми піклуються про своїх співробітників, прагнучи активізувати роботу персоналу, підвищувати продуктивність праці, скорочувати втрати і тим самим укріплювати конкурентоспроможність фірми.

Адміністративна (командна) економіка характеризується наступним:

• економічними ресурсами країни розпоряджається держава шляхом використання планових і адміністративних методів;

• державна власність на засоби виробництва;

• виробництво працює згідно державного плана;

• ціни встановлюються державою і майже не залежать від попиту і пропозиції;

• підприємства випускають ту продукцію, яка, на думку держави краще всього відповідає інтересам народу.

Позитивні сторони:

• загальна зайнятість;

• безкоштовні послуги (медицина, освіта, спорт);

• низькі комунальні послуги;

• зниження собівартості (постійно);

• відсутність конкурентної боротьби.

Негативні сторони:

• відсутність матеріальної зацікавленості більшості працівників в результатах своєї праці;

• ціни не враховували попиту і пропозиції;

• може виникати дефіцит одних товарів при виробництві інших.

Нежиттєздатність цієї системи, її несприйнятливість до досягнень науково-технічного прогресу і нездатність забезпечити перехід до інтенсивного типу економічного розвитку зробили неминучими корінні соціально-економічні перетворення майже у всіх соціалістичних (комуністичних) країнах. Стратегія економічних реформ в цих країнах визначається законами розвитку світової цивілізації, внаслідок чого з більшою або меншою швидкістю там будується сучасна ринкова економіка.