10.3. Закон грошового звернення

Кількість грошей, необхідна для виконання ними своїх функцій, встановлюється економічним законом грошового звернення, відкритим До. Марксом.

Закон грошового звернення визначає: маса грошей для звернення прямо пропорційна кількості проданих на ринку товарів і послуг (зв'язок прямий), а також рівню цін товарів і тарифів (зв'язок прямий) і назад пропорційна швидкості звернення грошей (зв'язок зворотний).

Всі чинники визначаються умовами виробництва. Чим більше розвинений суспільний розподіл праці, тим більше об'єм товарів, що продаються, і послуг на ринку; чим вище рівень продуктивності праці, тим нижче вартість товарів і послуг, а також ціни.

Закон, що визначає кількість грошей в обігу має вигляд: |

КД = (СЦ – К + П – ВП) : О, (10.1)

де КД - кількість грошей, необхідних як засоби звернення і платежу;

СЦ - сума цін товарів, що реалізовуються, і послуг;

К - сума проданих товарів і послуг в кредит, термін платежів по яких не наступив;

П - сума платежів по боргових зобов'язаннях;

ВП - сума платежів, що взаємно погашаються;

О - середнє число оборотів грошей як засіб платежу і засіб звернення.

При функціонуванні дійсних грошей (золотих) їх кількість підтримувалася на необхідному рівні стихійно, оскільки регулятором виступала функція скарбу. Співвідношення між масою товару і масою грошей підтримувалося відносно точне. Це забезпечувало стійкість грошового звернення.

За відсутності золотого стандарту почав діяти закон паперово-грошового звернення, відповідно до якого кількість знаків вартості прирівнювалася до оцінної кількості золотих грошей, потрібних для звернення. При такому положенні стабільність грошей похитнула, стало можливим знецінення.

Нині в умовах демонетизації золота, тобто втрати ним своїх грошових функцій, закон грошового звернення зазнав модифікацію.

У зв'язку з цим великого значення набуває питання про необхідність визначення необхідної кількості грошей для звернення. Згідно класичної теорії А. Маршалла і І. Фішера, кількість грошей визначається залежністю рівня цін від грошової маси:

MY| = PQ, (10.2)|

де М - маса грошей;

Р - ціна товару;

Y - швидкість звернення грошей;

Q - кількість товарів, представлених на ринку.

З формули кількість грошей, необхідна для звернення певної маси товарів, рівна:

M = PQ| : Y, (10.3)

а ціна товару:

P = MY| : Q. (10.3)

Рівень цін змінюється пропорційно зміні маси грошей в обігу.

Формула І.Фішера дозволяє в першому наближенні пояснити феномен інфляції. Інфляція - це порушення закону грошового звернення, що виявляється в надлишку грошової маси в обігу в порівнянні з реальними потребами в них обігу|, або знецінення грошей, супроводжуваних зростанням товарних цін.

Із знеціненням паперових грошей тісно пов'язані такі економічні явища, як девальвація і деномінація.

Девальвація означає пониження курсу національної валюти по відношенню до золота, сріблу або який-небудь іншій валюті. У більшості випадків це супроводжується появою великого числа нулів на купюрах.

Деномінація - явище, протилежне девальвації, це укрупнення грошової одиниці країни.

Деномінація - технічна процедура, в результаті якої грошова маса, що знаходиться в обігу, не збільшується|, кількість старих купюр, що виводяться із звернення, буде дорівнювати кількості нових грошових знаків, що вводяться в обіг. В більшості випадків коефіцієнтом укрупнення є одиниця з одним або декількома нулями (10, 100, 1000 і більш). По цьому коефіцієнту раніше випущені грошові знаки обмінюваються на нові. Одночасно по цьому ж коефіцієнту перераховуються товарні ціни, тарифи за послуги, заробітна плата і ін.

Грошові агрегати (лат. aggregatus| - приєднаний) - частини сучасних грошових коштів, які застосовуються для звернення і платежу. Вони об'єднують різні боргові зобов'язання залежно від ступеня і характеру їх ліквідності. Ці частини послідовно включають все, менш ліквідні компоненти, які у все більшій мірі служать засобом збереження цінності.

Склад грошових агрегатів неоднаковий в різних країнах.

У Україні проводяться розрахунки грошових агрегатів M0|, М1, М2, М3, де:

М0 - готівка;

M1| = М0 + засоби на розрахункових, поточних і спеціальних рахунках підприємств і організацій, страхових компаній, депозити до запитання населення в Ощадбанку і ін. комерційних банках;

М2 = М1 + термінові внески населення в Ощадбанку;

М3 = М2 + сертифікати і облігації держзайму|.

Грошові агрегати є ієрархічною системою: кожен подальший агрегат включає в свій склад попередній. Між собою грошові агрегати відрізняються не тільки по складу грошової маси, але і по рівню ліквідності. Найвищою ліквідністю володіє грошовий агрегат М0 (готівка), ліквідність M1| нижча, ніж М0, але вище, ніж М2, оскільки внески до запитання повинні бути повернені вкладникові за його заявою, а термінові внески можуть використовуватися банком на свій розсуд протягом всього терміну внеску і повертаються вкладникові тільки після закінчення цього терміну.