8.2. Соціально-економічні форми продуктів

Натуральний продукт. Всякий продукт натурального виробництва має єдину властивість - корисність, тобто здатність задовольняти якісь потреби людей.

Кожне матеріальне благо має, як правило, не одну, а множину корисностей|, або, образно кажучи, «пучок корисностей|». Так, господарка добре знає, скільки різних блюд вона може приготувати, скажімо, з шматка м'яса. Але мірі розвитку сучасної науки і технології виробництва відкривається вся зростаюча кількість корисних якостей|.

Корисні властивості речей виробники і споживачі матеріальних благ виявляють і оцінюють по-різному. Виробники продуктів в першу чергу застосовують об'єктивну оцінку їх речових властивостей, що дозволяють отримати потрібну корисність|. Так, в залізняку визначається кількість витягуваного заліза, яке в ньому міститься і інших складових частин. Якщо кількість корисних речовин в продуктах зростає, то це підвищує їх якість, а тим самим збільшує їх корисність. Про це можуть судити покупці багатьох харчових товарів, на упа­ковках| яких указуються ті, що містяться в них корисні елементи|.

Споживачі досить часто дотримуються своїх суб'єктивних оцінок користі матеріальних благ, часом нехтуючи їх об'єктивними якостями. Вони дивляться на натуральні продук­ти| з погляду особистих запитів, смаків і переваг. Наприклад, кожен з нас проявляє свою прихильність до вибору| вигляду і сорту кави. Тут зустрічаються і унікальні випадки. У Китаї у нечисленної народності м'ясо улюблене блю­до| - приготовані з вишукуванням бамбукові щури з гарніром з молодого бамбука...

У натуральному господарстві круг корисних продуктів, створених для внутрішнього споживання, дуже обмежений. Інша справа - в другому роді виробництва. Тут не тільки різко зростає кількість і різноманітність вироблюваних продуктів, але змінюються також їх властивості. Все це дозволяє краще задовольняти особисті запити і вибирати зі всього різноманіття благ найбільш переважні для кожної людини корисні речі.

Товар і його властивості. Товар володіє тією ж властивістю, що і натуральний продукт - корисністю.

Проте одна справа - виробляти продукт для споживання в замкнутому господарстві і зовсім інше - призначати його для продажу на ринку. Природно, що в товарному господарстві вимоги покупців до якості корисних речей у міру зростання добробуту населення закономірно зростають. Мало того, в нинішніх умовах всі великі маси товарів оновлюються і якісно удосконалюються відповідно до вимог маркетингу.

Навряд чи слід доводити, що якщо товар не володіє корисністю|, то він нікому не потрібний. Проте чи можна вважати, навпаки|, що в капіталістичному товарному господарстві будь-яка корисна річ - це товар? Відповідь ми отримаємо, якщо розглянемо пробле­му|: у яких випадках корисна річ - товар? Для цього послідовно розберемо ознаки відмінності товару від неринкового блага.

По-перше, очевидно, що товаром не може бути даровий про­дукт| природи (джерельна вода, дикорослі плоди тощо). Їм є корисна річ, на створення якої витрачена праця людини - економічне благо.

По-друге, товарами не є вироби, приготовані для власних потреб (як в натуральному господарстві). Ними будуть речі, створені для інших людей, - суспільні корисності.

По-третє, не відноситься річ, яка дістається споживачеві безкоштовно (наприклад, подарунок). Благо, що продається на ринку припускає рівноцінне відшкодування.

Значить, товар - це створена працею суспільна корисність|, призначена для рівноцінного обміну на ринку на інший продукт.

З даного визначення видно: товар при обміні на іншій про­дукт| отримує на ринку мінову вартість.

Мінова вартість - здатність товару обмінюватися на інші корисні речі в визначених пропорціях (співвідношеннях) обміну.

Наприклад, на ринку можна прирівняти один до одного (цифри умовні): 10 м бавовняної тканини, 1 стіл, 40 кг м'яса і інше.

В питанні про мінову рівність неясно головне: що в товарах чому і чому рівно? Насправді, чи рівні обмінювані то­вари| як корисності? Очевидно, що в обмін вступають зовсім різнорідні речі (як в приведеному прикладі - тканина, стіл, м'ясо). Адже на ринку не обмінюють якусь певну корисність на таку ж. Прирівняні один до одного блага не зіставляються також в кількісному відношенні: тканини, як відомо вимірюються в метрах, столи - в штуках, м'ясо - в кілограмах тощо. Що ж у такому разі є рівним в міновій про­порції|?

Ще видатний мислитель Стародавньої Греції Арістотель підмітив|: обмін неможливий без рівності, а рівність - без взаємної вимірюваності|. Проте, що лежить в основі такої сумірності, ніхто не міг сказати протягом більше двох тисячоліть. Тільки у XVII - XIX ст|. економічна теорія дала довгождану відповідь: загальним змістом мінової рівності є однакова по величині вартість, втілена у всіх товарах.

Таким чином, товар має дві властивості: корисність і вартість|.