Тема № 9 поведінка споживачів

Ключові питання

9.1. Загальна і гранична корисність

9.2. Закон убиваючої граничної корисності.

9.3. Правило максимізації корисності

9.1. Загальна і гранична корисність

У основі теорії споживчої поведінки лежить теорія граничної корисності, що грає важливу роль в економічній науці. Ще Адам Сміт звернув увагу на існування такого явища, коли корисністю блага не можна визначити його цінність. Він сформулював проблему, яка була названа «парадоксом води і діамантів»: чому вода, без якої неможливе життя, коштує дешево (або нічого не коштує), а діаманти, що є не далеко найнасущнішим благом, коштують дуже дорого? Це питання знайшло свій дозвіл лише з появою теорії граничної корисності в останній третині XIX століття.

Залежність корисності блага від його кількості відбивається функцією корисності, де аргументом (незалежною змінною) є кількість блага, а функцією (залежною змінною|) - корисність.

Введемо позначення:

Q - кількість блага;

U - корисність блага.

Кількість блага вимірюється у фізичних одиницях: грам­ах|, метрах і т. д. Корисність блага не має одиниці вимірювання, її потрібно вводити. Такою одиницею в теорії граничної корисності прийнятий «ютіль|» - похідне від англійського слова, яке визначає корисність.

Загальна корисність (TU| - total| utility|) - те задоволення, яке люди отримують від споживання всієї що є у них кількості благ даного вигляду.

Функція корисності зображена на рис. 9.1

Рис. 9.1 - Функція корисності

Якщо блага немає (Q=0|), то і його корисність рівна нулю (U=0|).

Функція корисності збільшується. Люди більшу кількість блага цінують більше, чим менше, і за нього готові за­платити| більше. Але тут виникає питання про ту, що насищається. Кількість блага може досягти такої величини, що подальше накоплення його приносить нульову або навіть негативну корисність|. Наприклад, людині не потрібно 100 костюмів, їх доведеться десь зберігати і витрачати працю на догляд за ними.

Гранична корисність. Під граничною корисністю (MU| - marginal| utility|) блага розуміється приріст корисності блага в результаті додавання одиниці цього блага.

Графічно зміна граничній корисності зображена на рис. 9.2

Формула граничної корисності має вигляд:

, (9.1)

де: MU| - гранична корисність;

∆U - приріст корисності з додатковою одиницею споживаного блага;

∆Q - кількість додатково споживаного блага.

У міру насичення потреб якого-небудь блага ступінь корисності кожної додаткової одиниці блага для даного індивіда убуватиме. Так, переживаючи почуття голоду, ви з великою насолодою з'їсте першу булочку, корисність її виявиться дуже високою; очевидно, що насолода від другої з'їденої булочки вже буде менша, від третьої - ще менше. Якщо ви повністю вгамували голод, то навряд чи, поступаючи як раціональний споживач, т. е. діючи з користю для себе, купуватимете четвертую булочку. Тепер корисність від її споживання з'явиться для вас величиною| нульовою або навіть негативною. Цей приклад показує, що відбувається поступове зменшення величини граничної корисності кожної додаткової одиниці блага у міру збільшення об'єму споживаних одиниць.

Навпаки, якщо об'єм споживаних благ зменшується, то гранична корисність кожною наступною з одиниць блага, що залишаються у розпорядженні споживача, зростає.