13. Вексельний обіг в Укр. Казначейські і податкові векселя

В Україні вексель випускається у зв'язку з наданими товара­ми, виконаними роботами або наданими послугами.

Введення векселя в Україні відбувається досить важко. Це обумовлено цілою низкою причин. Серед них можна назвати но­визну комерційного розрахунку, відсутність досвіду роботи з ве­кселем, низький рівень культури взаємовідносин суб'єктів гос­подарювання, і відсутність довіри між партнерами за угодами, важке економічне становище України, масові неплатежі підприємств, відносна нероз­виненість інфраструктури ринку.

Однак процес упроваджен­ня векселя в господарський оборот в Україні вже став фактом. Цьому сприяли два Укази Президента України від 14.09.1994 р. і від 26.07.1995 p., спеціально присвячені проблемі розширення сфери обігу векселів і більш інтенсивному їх використанню у взаємних розрахунках підприємств. Основні ідеї цих двох указів зводяться до необхідності, по-перше, вирішити хоча б частково проблему взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької ді­яльності, використовуючи такий інструмент як вексель, по-друге, дати імпульс до формування ринку боргів в Україні.

Казначейські векселі. Вони допомагають вирішувати проблему розрахунків бюджетних організацій за витратами, пов’язаними з їх функціонуванням (крім витрат на заробітну плату працівників цих бюджетних установ) без інфляційного тиску на грошовий обіг. Отримавши (замість грошей) такі векселі, бюджетна установа може розрахуватись ними з державними установами за поставки товарів, або за надані послуги (наприклад, за електроенергію, тепло, газ і т. ін.). По суті, казначейські векселі є засобом бюджетного фінансування тих статей бюджету, які не забезпечені відповідними податковими надходженнями.

Порядок випуску, обігу і погашення векселю для оформлення податку на додану вартість має ряд особливостей, що регулюються відповідними нормативними актами Кабінету Міністрів України і положеннями Національного банку України.

Такий вексель видається платником податку на додану вартість на всю суму податку при ввезенні товарів на митну територію України. Цей вексель є простим, підлягає обов’язковому авалюванню його комерційним банком, і виписується на термін не більше 30 днів.

Векселедержателем такого векселя є Державна податкова адміністрація за місцем реєстрації векселедавця як платника податку з доданої вартості. Відсотки за використання такого векселя не нараховуються. У разі його неоплати протест щодо нього не складається, а сума платежу щодо нього підлягає безакцептному вилученню. Суть цього векселя полягає в тому, що держава, стимулюючи свого імпортера, надає йому відстрочку оплати ПДВ, що збільшує можливості суб’єкта господарювання стосовно організації своєї діяльності.

16.09.2002 р. від­мінено, а згодом знову введено вексель для оформлення податку на додану вартість під час увезення, товарів на територію Украї­ни.

14. Банкнота та її відмінності від векселя, казначейських білетів

Банкнота — це вексель на банкіра.

Спочатку банкнота ви­пускалася у вигляді особливих векселів, які часто мали вигляд розписки торговців грошима за здане на збереження золото. Піз­ніше їх випускають комерційні банки нерідко під заставу вексе­лів. Це вексельне забезпечення банкнот і стало однією з причин банкнотної емісії. Усталеність обігу банкнот, що випускалися в обіг централь­ними банками, підтримувалась їх вільним обміном на золото. Це, у свою чергу, не вимагало повного забезпечення всіх банкнот зо­лотом. Тому певна частина банкнот випускалася без золотого за­безпечення. Цю частину банкнотної емісії називають фідуціарною.

Характерними ознаками «класичної» банкноти є:

1) випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;

2) обов’язковий обмін на золото на першу вимогу власників;

3) подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що перебували у портфелі банку).

Банкноти випускаються центральним емісійним банком. В 1935 році банкнота втрачає золоте забезпечення.

Відмінності від векселя:

— На відміну від векселя, поява якого на світ була пов'язана з конкретною угодою, банкнота, як правило, такого зв'язку не мала. Вона виникла у зв'язку з заставою векселів і тому відбива­ла своєю появою певну сукупність товарних угод.

—Якщо вексель був терміновим борговим зобов'язанням, то банкнота — безстроковим борговим зобов'язанням і тому набу­вала властивостей загальної обмінюваності.

—Як правило, банкноти випускалися купюрами різної варто­сті, а це робило їх більш зручними для обігу порівняно з комер­ційними векселями, суми боргу за якими завжди були пов'язані з розміром угоди і включеної в неї плати за кредит.

Відмінності від казначейських білетів:

По-перше, на відміну від казначейських білетів (паперових грошей, які випускались Міністерством фінансів), банкноти ви­пускались будь-яким комерційним банком.

По-друге, банкноти забезпечувалися золотом та активами ба­нку і вільно обмінювались на золото, а казначейські білети тако­го забезпечення й обміну не мали.

По-третє, на відміну від паперових грошей, що випускались державою і мали примусовий характер обігу, банкнота такого ха­рактеру обігу не мала.