35. Нбу і комерційні банки

Центральний банк України, а він отримав назву Національного банку України (НБУ), створений у 1991 р. на базі колишнього рес­публіканського відділення Держбанку СРСР та його обласних уп­равлінь. Правова основа НБУ спочатку базувалась на Законі Украї­ни «Про банки та банківську діяльність» (1991 p.), а з 1999 р. — на Законі «Про Національний банк України».

Центральний банк виступає банком банків. Суть цієї функції — у наданні комерційним банкам кредитів, здійсненні розрахунків між ними, збереженні їх касових резервів, контролі за діяльністю банків. Кредити центрального банку комерційним банкам, як правило, являють собою кредити для підтримки їх ді­яльності. Центральний банк є кредитором останньої інстанції.

Для організації міжбанківських розрахунків Національний банк України застосовує ті принципи, що є у світовій практиці здійснення таких розрахунків, а саме:

• використання міжфілійних обігів;

• розрахунки способом організації кореспондентських відно­син між комерційними банками;

• відкриття кореспондентських рахунків комерційних банків в установах НБУ;

• організація розрахунків через клірингові установи.

Технічна організація розрахунків між банками включає розра­хункову палату, яка здійснює розрахунки між банками на основі електронної системи платежів, що дає змогу здійснювати такі розрахунки протягом одного операційного дня. Розрахункова па­лата має дворівневу будову і складається з центральної розраху­нкової палати і з регіональних розрахункових палат.

Центральний банк установлює для комерційних банків норму обов'язкових резервів, яка депонується на спеціальному рахунку і відіграє роль як страхового (у разі банкрутства комерційного банку) резерву, так і дієвого важеля регулювання грошової про­позиції на ринку грошей.

Досить поширеними є й наглядові та контрольні функції цен­трального банку стосовно комерційних банків.

Контрольні операції НБУ спрямовані на забезпечення стабі­льності всієї банківської системи. Щодо цього НБУ намагається перш за все зменшити зовнішні ризики, а саме: ризик ліквідності банківських активів, валютний ризик, ризики щодо операцій з цінними паперами. Наглядові операції НБУ певним чином диференційовані і ма­ють три рівні:

Загальний нагляд. Застосовується до найбільш надійно пра­цюючих банків, що не мають грубих порушень.

Інтенсивний нагляд. Застосовується до банків, що періодич­но порушують економічні нормативи і мають певні проблеми у забезпеченні стабільності свого функціонування.

Нагляд високого ступеня. до банків, що ха­рактеризуються незадовільним фінансовим станом і допускають систематичні порушення в банківській діяльності.

У нашій державі Національний банк України видає комерцій­ним банкам позики. При цьому вони надаються незалежно від пасивів НБУ, тобто на емісійній основі.

Мета видачі НБУ операційно-технічних кредитів комерційним банкам не стільки у регулюванні грошового обігу, скільки в за­безпеченні нормального функціонування всього платіжного ме­ханізму країни.

Зазначені кредити погашаються тоді, коли комерційні банки повертають до НБУ зараховані на їх рахунок гроші і відсо­ток, або коли вони за кошти на їх кореспондентських рахунках купують у НБУ гривневу готівку чи іноземну валюту.