44. Банківська система України. Банківське кредитування

Утворення комерційних банків в Україні почалося ще напри­кінці 1980-х рр., коли наша країна входила до складу Радянсько­го Союзу. Першим кроком на цьому шляху стало перетворення спеціалі­зованих державних банків, що існували в умовах централізовано-планової економіки, на комерційні.

Формування ж власної системи комерційних банків України як незалежної і суверенної держави почалося з 1990-х рр. Право­ву основу утворення і функціонування всієї банківської системи нашої держави було закладено в Законі України «Про банки та банківську діяльність» (1991 р.).Відповідно до цього закону комерційний банк створювався у формі акціонерного товариства (відкритого або закритого типу) або у вигляді товариства, заснованого на пайовій участі. Центральний банк України, а він отримав назву Національного банку України (НБУ), створений у 1991 р. на базі колишнього рес­публіканського відділення Держбанку СРСР та його обласних уп­равлінь. Правова основа НБУ спочатку базувалась на Законі України «Про банки та банківську діяльність» (1991 р.), а з 1999 р. — на За­коні «Про Національний банк України».

Становлення банківської системи України відбувається не так швидко як, наприклад, в інших постсоціалістичних країнах, які багаті на сировинні ресурси. У нашій країні немає таких джерел для утворення великого капі­талу і тому немає особливо сприятливих умов для швидкого ста­новлення потужної банківської системи.На 1 січня 1999 р. в Україні зареєстровано 214 банків. У їх чи­слі 2 державних банки і 14 банків з іноземним капіталом. На кінець 2002 р. кількість банків становила 185. При цьому вже було зареєстровано 31 банк за участю іноземного капіталу. На початок 2005 р. в Україні було зареєстровано 182 банки.

Банківське кредитування - це модель, що відмов., характеру ринкових відносин, тобто добі періоду від центролізування до децентролізування методів кредитування економічних суб'єктів. Вона охоплює принципи, об'єкти та методи кредитування, механізм надання та погашення позик, а також банківський контроль у процесі кредитування. Сучасну систему кредитування побудовано на ліберальній основі - клієнт не змушений триматись якоїсь певної банківської установи, а може відкрити рахунки в кількох банках одразу..

Усі кредити розмежовують за термінами їх використання:

• Короткострокові — це кредити, що видаються на термін до 1 року.

• Середньострокові кредити видаються на термін до 3 років

• Довгострокові кредити надаються на термін більше 3 років.

Важлива класифікаційна ознака — забезпеченість кре­диту. За цією ознакою виділяють два види кредитів: 1) забезпечені — видаються під заставу майна, цінних папе­рів, майнових прав. 2) незабезпечені (бланкові) — видаються під зобов'язання по­зичальника вчасно погасити взятий кредит.

Кредити розрізнюються також за методом надання і способа­ми їх погашення:

• кредити, надані в разовому порядку;

• позички, надання яких здійснюється в межах заздалегідь встановленого ліміту відповідно до кредитної лінії;

• гарантійні кредити, які ще називають резервними. їх відмін­ність від розглянутих вище полягає в тому, що заздалегідь обу­мовлюється дата надання кредиту, або ж банком видається гара­нтія про надання позичальнику позики.

У цьому зв'язку виникають такі форми банків­ського кредитування, як обліковий кредит і кредит під заставу векселів:

Обліковий кредит пов'язаний з рухом векселів і являє собою купівлю комерційним банком векселя з подальшим одержанням за ним суми вексельного боргу.

Кредит під заставу векселя (або інших цінних паперів) — це така форма банківського кредитування, в якій забезпеченням виступають цінні папери.Як застава можуть використовуватися не тільки цінні папери, але й інші матеріальні цінності. Коли кредит забезпечується ви-соколіквідніш рухомим майном або правами, його називають ломбардним кредитом. Такою заставою виступають дорогоцінні метали, високоліквідні цінні папери й інші цінності, які не вима­гають великих витрат на їхнє зберігання. Ломбардний кредит за­звичай є короткостроковим і фіксованим за розмірами.

У тих випадках, коли заставою виступає нерухомість (земля, квартири, виробничі об 'єкти і т. ін.), має місце іпотечний кре­дит. Цей вид кредиту, як правило, довгостроковий, у зв'язку з чим витрати на його організацію включають витрати на зберіган­ня застави, забезпечення її цілісності, а також витрати, можливі у зв'язку з реалізацією заставлених матеріальних цінностей у ви­падку неповернення позики.Новим видом банківського кредитування, який набув значного поширення в західних країнах, є лізинг. Він здійснюється у фо­рмі передачі в оренду машин, устаткування, транспортних за­собів, інших засобів виробничого призначенняДо числа нових кредитних операцій комерційного банку слід зарахувати також факторингові операції і форфейтування.

Факторинг — операція з кредитування, зміст якої зводиться до купівлі банком короткострокової дебіторської заборгованос­ті. Форфейтинг — це, власне, той самий факторинг, але пов'язаний з експортними операціями.