55. Валютне регулювання

Валютне регулювання – діяльність держави та уповноважених нею органів з приводу регламентації вал.відносини економ.суб’єктів та їх діяльність на вал.ринку. Регламентується: процес курсоутворення, діяльність комбанків, здійснення міжнародних платежів, ввезення та вивезення вал.цінностей, формування та викоритсанння золотовалютних резервів тощо.

Об'єктом регулювання в кожній країні виступає валюта, її рух і самі валютні відносини. Але це регулювання найбільш сфоку­соване, як правило, на забезпеченні курсоутворення і на відпові­дному регулюванні курсу національної валюти. Зрозуміло, що таким об'єктом є й відносини між суб'єктами, які вступають у ці валютні відносини. Так, держава в особі відповідно уповноваже­них на це органів, регламентує, наприклад, відносини між комер­ційними банками і господарюючими суб'єктами-резидентами країни, які проводять валютні операції. Окремо будуть регулюва­тись такі самі відносини з нерезидентами. Об'єктом регулювання будуть і ті відносини, які виникають між певними суб'єктами, наприклад, у процесі переміщення валюти через митний кордон держави та ін.

Суб'єктами регулювання виступають інституційні державні органи, які на це уповноважені відповідно до чинного законодав­ства країни. Як правило, це центральний банк, комерційні банки, Міністерство фінансів та інші спеціальні установи, яким держава надає ту чи іншу частку функцій для здійснення валютного регу­лювання.

До найбільш дійових методів (елементів) валютного регулю­вання слід зарахувати:

*маневрування обліковою ставкою центрального банку;

*диверсифікація валютних резервів країни. Це дає змогу (за умови його розміщення в декількох валютах) зменшити збитки,які можуть виникнути у разі знецінення тієї чи іншої валюти;

*купівля або продаж золота з метою зміни кон'юнктури ри­нку шляхетних металів;

*валютна інтервенція, котра веде до зміни курсової вартості національної валюти стосовно іноземної і викликає відповідні зміни в платіжному балансі країни;

*девальвація, яка полягає в офіційному зниженні оголоше­ного курсу національної валюти країни. Це веде до збільшення експорту і зменшення імпорту;

*ревальвація, яка протилежна девальвації і полягає у підви­щенні курсу національної валюти;

*посилення або послаблення валютних обмежень.

56. Інфляція в Україні

Перші роки становлення незалежної суверенної України супрово-

джувалися значними економічними труднощами. У головному вони

пов’язані з переходом від тотально-планової системи організації ви-

робництва до ринкової економіки. Саме еволюція соціально-еконо-

мічного оновлення нашої Батьківщини і викликала до життя низку

об’єктивних суперечностей, які, у свою чергу, призвели до появи гло-

бальних негативних явищ. Серед них — диспропорції в економіці, спад

виробництва, безробіття, різке погіршення матеріального становища

основної частини населення — усе це ще не повний перелік тих явищ

в економічному житті нашого суспільства, які надовго стали ознакою

розвитку України. Серед них особливе місце за своїм значенням і

впливом на посилення економічної кризи в Україні зайняла інфляція.

Слід зазначити, що в умовах тоталітарної системи з її практично

повним контролем за цінами інфляція мала місце у вигляді прихова-

ної. Остання, як відомо, виявляється в дефіциті товарів і послуг, який

щодалі посилювався в СРСР, віддзеркалюючи велику розбалансова-

ність товарної і грошової сфери.

Перші роки існування України як незалежної держави супрово-

джувалися величезним збільшенням цін і характеризувалися висо-

кою динамікою їх зростання.

Інфляція в Україні була викликана багатьма причинами. Серед них можна

виділити такі:

–Народне господарство України, як і інших країн

СНД, характеризувалося високим рівнем монополізації еконо-

міки. Так, тільки серед 380 найбільших підприємств України в

1990 р. більше половини являли собою одне єдине підприєм-

ство з виробництва відповідного товару

– Важливою причиною, що обумовила наростання інфляції в

перші роки існування незалежної України, стало й те, що уряд

виділяв величезні кошти на підтримку неефективно працюю-

чих підприємств. До них належала більша частина колгоспів,

окремі підприємства промисловості і навіть цілі галузі, напри-

клад вугільна.

– Загальний стан економіки у поєднанні зі складнощами пере-

хідного до ринку періоду призвів до значного скорочення об-

сягів як промислового, так і сільськогосподарського виробни-

цтва. За 1991—1999 рр. валовий внутрішній продукт країни

зменшився в 2,5 раза.

– Суттєвою причиною, що обумовила розвиток інфляційної спі-

ралі, стало підвищення цін на російські енергоносії. Досить

сказати, що тільки за 1992 р. ціни на нафту, газ і нафтопродкти

зросли в 300 .У зв’язку з цим Україна, яка не має великих запасів енергетич-

них ресурсів і насамперед нафти й газу, з її залежністю від одно-

го постачальника, потрапила в надзвичайно скрутний стан, і це

стало одним зі значних чинників гіперінфляції в нашій державі.

– Суттєвим чинником інфляції в Україні виявилося деформу-

вання попиту. Ті групи населення, що почали отримувати вели-

кі доходи, стали пред’являти підвищений попит на іноземні то-

вари і на вітчизняні товари підвищеної якості. Це призвело до

посилення диспропорцій в економіці саме через зміну попиту.

– Усі ці явища в економіці України як у дзеркалі знайшли свій

відбиток у величезному дефіциті державного бюджету, по-

криття якого значною мірою здійснювалось за рахунок емісії

грошей.

– Суттєвим чинником інфляції в країні стало й те, що Росія без

будь-яких правових підстав оголосила себе правонаступни-

ком загальносоюзного майна багатьох державних інституцій.

І серед них —активи Державного банку колишнього СРСР,

що були представлені золотим і діамантовим фондами, ва-

лютними резервами, дорогоцінними металами та камінням й

іншими активами. Зрозуміло, що якби Україна й інші колишні

республіки Радянського Союзу відстояли своє законне право

на частину тільки цього спільного, інфляція в цих республіках була б значно меншою.

Таким чином, можна констатувати, що в Україні інфляція викли-

кана цілою низкою причин, що в поєднанні з повною руйнацією гос-

подарчого механізму призвело до дуже тяжких наслідків. Цей важкий

інфляційний період тривав практично до грошової реформи 1996 р.,

після якої інфляція значно зменшилась.