7. Вексель та його атрибути

1-й вексель виник в середині 12 ст в Італії, а вексельне законодавство сформувалось в європейських країнах в 17 ст. З розвитком товарно-грошових відносин, вексель з звичайної боргової розписки перетворився в універсальний, розрахунковий, кредитний документ.

Вексель - цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця, оплатити після настання визначеного терміну суму грошей власнику векселя.

Вексель як форма комерційного кредиту має такі осо­бливості: абстрактність, незаперечність і обіговість.

Сучасний вексель порівняно з кредитною угодою має ряд переваг, а саме:

—Вексель більш мобільний, бо за ним можна одержати гроші до терміну його оплати, продавши або віддавши його в заставу банку. За кредитною угодою одержати гроші раніше терміну їх повернення не можна.

—На відміну від кредитної угоди, вексель — це абстрактне боргове зобов'язання, що робить його дуже зручним для взаємозаліку заборгованостей.

—Вексель — це вид цінного папера і тому він є важливим об'єктом купівлі-продажу на ринку боргів. Кредитна угода, як відомо, не є цінним папером, що обмежує її рух від одного суб'єкта до іншого.

—Під час укладання кредитної угоди банк для забезпечення повернення позики, як правило, вимагає застави. Нотаріальне оформлення, а також страхування застави приводять до певних матеріальних витрат, які під час операції з векселем значно ниж­чі, бо вексель гарантується тим товаром, відносно руху якого йо­го і було виписано.

Ряд країн, серед яких Англія, Австралія, Ізраїль, Індія, Канада, Пакистан, Судан, США, Філіппіни, ПАР і деякі інші, у своєму вексельному законодавстві спираються на англійський закон про переказні векселі 1882 р. За основними, сутнісними положеннями вексельне право цієї групи країн збігається з вексельним правом країн, законодавство яких базується на Єдиному вексельному законі 1930 р. Різниця – зняти по женевській оплату ніхто не може, а по англ можна, якщо вексель передава забовя’язання сплатити.

Вексель — це документ, що має суворо визначену форму і ре­квізити, наявність їх обов'язкова і без них він не має сили. До цих реквізитів належать:

1) слово «вексель» в наказі про оплату, тобто вексель-це документ, в якому пишуть про оплату. Заповнюється Держмовою, письмово або печатно.

2) сума, що сплачується(прописом і цифрами). якщо % вексель, то зверху помітка з % річних.

3) термін оплати по векселю(може бути відсутній «Вексель з оплатою по пред’явленню»).

—за пред'явленням, коли термін платежу настає в момент пред'явлення векселя до оплати. При цьому важливо мати на увазі, що термін пред'явлення векселя до оплати не може бути більше року з дня його виставлення;

—на певний час після пред'явлення або після його складання;

—на певний день, що позначається конкретною датою;

—з оплатою у визначений термін. Звичайно, це запис у ви­гляді пропозиції оплатити на початок (1-е число), середину (15-е число), або на кінець (останній день) місяця, а також на термін через стільки-то місяців;

—із терміном платежу, зазначеним у вигляді запису «неробо­чий день». Це означає, що він може бути пред'явлений до оплати в перший після неробочого робочий день.

4) найменування платника по векселю.

5) найменування одержувача.

6) дата і місце складання.

7) підписи сторін, хто видає вексель, закріплені печатками.

8) місце платежу

Вказується нац.валюта (для внутр. векселя), іноземна валюта (для зовн.зв’язків)

Вексель, у якому немає якогось із названих реквізитів, не має законної сили. Винятки складають:

—векселі, в яких термін платежу не визначено. Такий вексель є дійсним і вважається векселем з оплатою за пред'явленням;

—векселі, в яких не зазначено місце платежу. У цьому разі місцем платежу вважається місцезнаходження платника;

—векселі без зазначення місця його укладення. У такому разі місцем його укладення вважається місце, зазначене поруч із на­йменуванням того, хто цей вексель виписав.

За англійським законом про переказні векселі число реквізитів дещо менше. До них належать:

1. Безумовний наказ про сплату певної суми.

2. Термін платежу.

3. Найменування платника.

4. Найменування одержувача, або вказівка на те, що вексель опла­чується за пред'явленням.

5. Підпис векселедавця.