57. Небанківські кредитні установи (парабанки)

Небанківські фінансово-кредитні установи — це різноманітні

установи, які акумулюють тимчасово вільні грошові кошти і розміщу-

ють їх у формі кредиту. За своїм загальним функціональним призна-

ченням вони аналогічні банкам, але все ж таки помітно відрізняють-

ся від останніх. Їх відміна від банків полягає як в особливостях руху

тимчасово вільних коштів, так і у формах надання кредиту небанків-

ськими фінансово-кредитними установами.

Перше пов’язано з тим, що банківська система акумулює ті тим-

часово вільні кошти, які за невеликим винятком у процесі свого

руху набувають ознак руху капіталу, використовуються власником

цих грошей як капітал. Дійсно, власник заощаджень (юридична або

фізична особа) віддає свої гроші в банк з єдиною метою — отрима-

ти відсоток, тобто власник коштів використовує їх як капітал. Інша

справа з тими коштами , що

акумулюється небанківськими кредитними установами. Значною

мірою ті заощадження, що акумулюють парабанки, не набувають у

своєму русі форми капіталу.

Разом з тим парабанки акумулюють і ті заощадження, що призна-

чені бути капіталом, але для яких банківська система не може забез-

печити певні умови їх руху. Так, розміщений у банку депозит завжди

має чітко визначену межу прибутковості у формі норми відсотка.

Небанківські фінансово-кредитні установи відрізняються від

банківської системи і тим, що розміщення акумульованих грошових

коштів на відміну від банків вони здійснюють не у вигляді надання

кредиту в суто грошовій формі, а у вигляді купівлі у позичальників

їх цінних паперів.

Певною характерною рисою небанківських кредитних установ

як водночас і їх особливістю є досить вузька спеціалізація цих уста-

нов, що, як правило, чітко регламентується державою. Це пов’язано

з тим, що більшість таких установ (наприклад, пенсійні фонди,

страхові компанії тощо) не можуть зникнути і повинні функціо-

нувати постійно.

До системи небанківських кредитних установ належать інвес-

тиційні фонди, кредитні спілки, пенсійні фонди, страхові компанії,

довірчі товариства і деякі інші установи. Поява цих інститутів обу-

мовлена низкою причин, серед яких можна назвати і деякі загальні,

котрі визначили розвиток усієї системи небанківських кредитних

установ. Назвемо деякі з них.

• На початку ХХ ст. виникла як явище і постійно посилюється

інвестиційна активність населення, що, у свою чергу, обумов-

лено зростанням його доходів і постійним перетворенням час-

тини цих доходів на заощадження.

• З боку суб’єктів господарювання помітно зростає потреба в

інвестиціях, що викликано високим динамізмом сучасного

суспільного виробництва.

• Залучення заощаджень населення характеризується дорож-

нечою, і водночас зростає складність організації ефективного

управління ними.

У нашій державі така ланка кредитної системи розвинена ще до-

сить слабо. Це підтверджується фактом дуже незначної величини їх

активів у сукупному ВВП

Становлення вітчизняних небанківських кредитних установ від-

бувається дуже повільно і зовсім не відповідає тим завданням, що

стоять перед державою в період розбудови ринкової економіки. Се-

ред найбільш актуальних проблем, без вирішення яких не можна

розраховувати на формування потужної ланки небанківських кре-

дитних установ і посилення їх ролі в розвитку вітчизняної економі-

ки, слід назвати:

– Дуже недосконале правове поле, в межах якого функціонують

ці установи, а подекуди й відсутність нормативних актів пря-

мого впливу, які б регламентували дії тієї чи іншої ланки цього

сектору.

– Великий рівень недовіри населення до дії багатьох установ

цієї системи. Так, скажімо, непоодинокі випадки шахрайства з

боку організаторів цілого ряду довірчих товариств (трастів) та

фінансових компаній викликали негативну реакцію населен-

ня щодо послуг цих фінансових посередників.

– У цілому сфера діяльності позабанківських кредитних уста-

нов досить слабо контролюється державою, що значно підви-

щує ступінь ризику всіх учасників цього процесу і, передусім,

ризик головного агента-інвестора.

Зазначені проблеми найбільш нагальні для вирішення і не вичер-

пують усіх перешкод, які необхідно подолати на шляху розбудови

небанківської ланки кредитної системи й підвищення її ролі у відтво-

рювальному процесі.