21) Соціально економічні умови і наслідки нідерландської революції

У другій половині XVI ст. Нідерланди складалися з 17 провінцій (Голландія, Брабант, Фландрія, Люксембург, Утрехт та ін.). Населення становило близько 3 млн осіб.

З часом Нідерланди стали однією з найрозвинутіших країн Європи. На півночі країни населення займалося хліборобством, розведенням худоби, рибальством. На півдні інтенсивно розвивалася промисловість. Фландрія уславилася своїм сукном, що продавалося по всій Європі, полотном, килимами, шовковими виробами.

Причинами швидкого розвитку капіталістичного виробництва Нідерландів насамперед були: сприятливе географічне розташування країни, розвиток міст - торговельно-ремісничих центрів, пожвавлення морської торгівлі після Великих географічних відкриттів (згадайте про центр світової торгівлі Антверпен), поява мануфактур, занепад цехового ремесла, використання найманої праці у промисловості та сільському господарстві.

Політично Нідерланди були залежні від Іспанського королівства, а їхньому розвитку заважали високі податки, що призводило до скорочення виробництва товарів, збереження феодальних відносин на півдні країни, експлуатації феодалами залежних селян. Гноблення іспанського абсолютизму особливо стало нестерпним за короля Філіппа II (з 1566 р.): було запроваджено мито на іспанську вовну, нідерландським купцям заборонено торгувати в іспанських колоніях, у Нідерландах розміщено іспанські війська.

Така політика іспанського уряду згубно вплинула на економічний розвиток країни. Наявні порядки не вдовольняли буржуазію, частину дворянства, широкі народні маси.

Тим часом у Нідерландах поширювалася Реформація, зростав вплив кальвіністської церкви. Іспанська влада нещадно переслідувала протестантів. Арешти і публічні страти "єретиків" викликали низку заворушень у містах і містечках Фландрії та Брабанту. Консисторії (церковно-адміністративні органи кальвіністських громад), якими керували буржуа, вели агітацію в народі проти католицької церкви та іспанського абсолютизму.

Опозицію іспанському владарюванню очолили герцог Вільгельм Оранський, граф Егмонт, адмірал Горн та ін. Опозиційні дворяни організували Союз погодження ("Компроміс") і 1566 р. подали у Брюсселі іспанській намісниці Маргариті Пермській петицію з вимогами припинити релігійні гоніння та скликати Генеральні штати для вирішення нагальних питань. Уряд не виконав цих вимог. Цього ж 1566 р. спалахнуло народне повстання, що похитнуло панування Іспанії в Нідерландах. Повсталі громили католицькі храми і монастирі, розбивали ікони і статуї, виганяли священиків і ченців.

У країні розпочалася буржуазна революція, тобто заміна феодального ладу капіталістичним.

Розмах повстання налякав не лише уряд, а й дворян та буржуазію. Дворяни оголосили свій Союз розпущеним, консисторії зреклися від участі в повстанні. Для придушення повстання Філіпп П надіслав військо на чолі з герцогом Альбою. Останній повинен був виконати доручення короля приборкати бунтівників і відновити авторитет королівської влади. До спротиву закликав лише один з керівників революції - герцог Вільгельм Оранський, але він не знайшов підтримки серед однодумців.

Придушуючи революцію, Альба створив "Раду у справах про безлади", яку нідерландці назвали "кривавою радою". Ця рада розглядала справи відповідно до іспанських законів. Людей ув'язнювали сотнями, а засуджених піддавали тортурам і вбивали. Особливо переслідували протестантів. Серед страчених були і ватажки буржуазної революції - граф Егмонт, адмірал Горн. У Нідерландах за наказом герцога Альби було репресовано понад 11 тис. осіб. На нідерландські міста, містечка й села Альба наклав тяжкі контрибуції - примусові грошові або натуральні стягнення. Він запровадив високі податки на торгівлю, що призвело до закриття крамниць і майстерень, вимушеної еміграції багатьох людей.

Проте, незважаючи на терор, у Нідерландах розгорнувся партизанський рух. Людей, які йшли в ліси і створювали загони опору іспанцям, називали лісовими гезами, а тих, хто чинив опір іспанцям на морі, - морськими гезами.

Тези (від фр.- жебрак)- у період Нідерландської революції XVI ст. спочатку так називали членів Союзу нідерландських дворян "Компроміс", які стали з 1565р. в опозицію до іспанського уряду. 5 квітня 1566р. члени Союзу вручили звернення намісниці Маргариті Пармській. Вони вимагали відновлення вольностей країни, скликання Генеральних штатів; вказували, що невиконання цих вимог спричинить загальний бунт, першими жертвами якого стануть дворяни. Потім гезами називали народних повстанців-партизан, які на суші ("лісові гези") і на морі ("морські гези") вели боротьбу з іспанцями. Побачивши успішність дій "морських гезів", принц Оранський став видавати їм каперські свідоцтва на право ведення війни проти Альби і навіть посилав їм своїх офіцерів.

1572 р. саме морські гези захопили порт Брілле і знищили іспанську залогу. Це було початком повстання на півночі Нідерландів. Населення провінцій нещадно розправлялося з іспанцями та їх прибічниками. Владу на місцях захоплювали представники буржуазії. 1575 р. дві провінції - Голландія і Зеландія - оголосили про свій розрив з Іспанським королівством. Правителем нової держави було обрано Вільгельма Оранського.

Занепокоєний таким розвитком подій Філіпп II відкликав Альбу з Нідерландів. Наступний намісник короля ліквідував "криваву раду" і скасував деякі податки, але не наважився вирішити релігійне питання. Та це не спинило повстання.

1576 р. іспанці вчинили ганебну розправу над мешканцями Антверпена, убивши вісім тисяч з них, спаливши понад тисячу будинків. У відповідь усі провінції Нідерландів об'єдналися для боротьби з Іспанією.

1579 р. в м. Утрехт сім північних провінцій уклали між собою унію. Голландія, Зеландія, Утрехт, Голдерн, Оверейссел, Фрісландія і Гронінген постановили разом вирішувати всі воєнні та закордонні справи та не йти на переговори з Іспанією. Незабаром іспанський король оголосив Вільгельма Оранського державним злочинцем і за його голову призначив винагороду. Тоді 1581 р. учасники Утрехтської унії оголосили про цілковиту незалежність від Іспанії. На півночі Нідерландів було створено нову державу - Республіку Об'єднаних провінцій. Пізніше її почали називати Голландською республікою.

Доля герцога Вільгельма Оранського склалася трагічно: його вбив католик-фанатик.

Після тривалої боротьби 1609 р. було укладено Дванадцятирічне перемир'я, за яким Іспанія визнавала незалежність Республіки Об'єднаних провінцій.

Історичне значення Нідерландської революції полягає в тому, що вона завдала удару по іспанському абсолютизму, розпочала епоху буржуазних революцій в Європі. Підсумком революції було повалення іспанського владарювання та утворення у Північних Нідерландах першої в Європі буржуазної республіки. Нідерландська революція мала вражаючі наслідки: значно прискорився розвиток капіталістичних відносин, зросла кількість мануфактур, насамперед у Лейдені, Амстердамі, Роттердамі, Утрехті; розвивалася морська торгівля. Порт Амстердам став новим центром світової торгівлі. Голландцям вдалося захопити колонії в Індонезії, Південній Африці, Північній Америці. Перемогла Реформація.

22) аграрний переворот в англії причини й наслідки англійської революції

На початку XVI ст. Англія залишалася невели­кою за кількістю населення державою. Переважна частина її мешканців проживала у сільській місце­вості; в містах — 20% жителів країни. Більшість галузей промисловості у своєму розвитку поступа­лися континентальним країнам Європи, а англійсь­кий флот значно відставав від голландського.

Розвиток океанської торгівлі та перші морські перемоги створили сприятливі умови для господарсь­кого поступу Англії. Королева Єлизавета вела ціле­спрямовану політику підтримки землеробства, забо­ронила заміну орних ґрунтів на пасовища, чого праг­нули сільські землевласники.

Збільшилися площі орних земель. Протеговані ко­ролевою текстильні майстерні почали швидко роз­виватися, збільшився вивіз англійського сукна, яке успішно конкурувало із фландрійським. В Англії знайшли притулок емігранти із Нідерландів, які втікали в результаті релігійних переслідувань. Королева здійснила реформу цехів, надавала великого значення якості ремісничих виробів, особливу увагу звертала на ремісничу молодь. Все це позитивно вплинуло на розвиток англійської промисловості.

Промислове піднесення спричинило незвичайний розвиток англійської торгівлі. Вже у 1553 р. в Лон­доні виникла "Гільдія відважних купців" — това­риство, яке почало здобувати чужоземні ринки для англійської вовни та сукна. Поступово торгові фак­торії було відкрито у Гамбурзі, Антверпені. Засно­вано Балтійську, Московську торгові компанії. Тор­говельна експансія Англії на півночі Європи підірва­ла монополію Ганзи і призвела до її занепаду.

Англійський торговий флот з'явився й на Серед­земному морі, внаслідок чого утворилися Левантійська, Турецька й Марокканська торгові компанії. Із Середземного моря англійці перекинулися на оке­ани. Перші шляхи проклали тут моряки-пірати Дрейк, Кавендіш, Рейлі та інші. Волтер Рейлі засну­вав у 1584 р. північноамериканську колонію і назвав її Вірджінією. Упродовж XVI — XVIII ст. Англія у боротьбі з Нідерландами, Францією здобула значні території у Північній Америці, перетворивши їх у сировинний придаток та ринок збуту своїх товарів. Для майбутнього розвитку Англії велике значен­ня мало створення Вест-Індської та Ост-Індської тор­гових компаній. Значні прибутки Англія отримува­ла від піратства та работоргівлі, у якій займала мо­нопольне становище.

Важливу роль у господарському піднесенні Англії відіграв аграрний переворот — процес утворення в XVI—XVIII ст. великої земельної власності буржуаз­ного типу за рахунок обезземелення селян. Поштов­хом до нього стали піднесення суконного виробницт­ва, продукція якого на початку XVII ст. становила майже 90% англійського експорту, посилення попи­ту на шерсть та її подорожчання (протягом XVI ст. ціна на шерсть в Англії зросла в три рази). Прагнучи отримати високі прибутки, англійські лендлорди (ве­ликі землевласники) почали перетворювати орні угід­дя на великі пасовища для овець. Користуючись своїм правом власності на землю, вони виганяли селян із наділів, які ті займали на умовах оренди, нерідко руйнували їхні житла, зносили цілі поселення. За­хоплені селянські землі обгороджували частоколами та ровами (цей процес отримав назву "огороджуван­ня") і, як правило, здавали в оренду фермерам, які організовували на них господарства капіталістично­го типу з найманою робочою силою (передусім із чис­ла розореного селянства).

Формуванню земельної власності буржуазного типу в значній мірі сприяла Реформація, в результаті якої в країні було закрито понад 3 тис. католицьких мо­настирів, їхні землі підлягали конфіскації на ко­ристь держави і продавались на комерційній основі дворянам. Монастирські приміщення часто викори­стовувались для створення ткацьких мануфактур. Розорені селяни, рядові монахи та інші категорії на­селення стали основним джерелом найманої робочої сили для масово створюваних мануфактур. Основним джерелом найманої робочої сили для них ставали розорені селяни, рядові монахи та інші категорії на­селення.

Для переходу від дрібнотоварного виробництва до великого були потрібні значні кошти. Процес так званого "первісного нагромадження капіталу" найбільш яскраво проявився в Англії. Його основ­ними шляхами були: аграрний переворот та Рефор­мація; система державного боргу, в результаті якої надзвичайно збагатилися ті лихварі, купці і підпри­ємці, котрі позичали державі гроші під великі про­центи; протекціоністська політика уряду щодо на­ціональної буржуазії; колоніальна система, пірат­ство тощо.

У результаті змін, які відбулися в XVI — першій половині XVII ст., в Англії нові капіталістичні відно­сини проникли у всі галузі економіки. Сформувався клас нових власників — дворян-джентрі, підприємців, купців-торговельників, заможних фермерів, які во­лоділи значними капіталами, але з ряду причин були позбавлені політичної влади. На середину XVII ст. в Англії загострилися релігійні суперечності. Саме вони й стали основним приводом для революції 1640— 1660 рр.

Внаслідок революції було ліквідовано феодаль­ну власність на землю. Нові класи та стани отри­мали доступ до державної влади. Було проголоше­но свободу промислового й торгового підприємниц­тва, усунено основні перепони для господарського піднесення.

Почав зростати обсяг багатогалузевого мануфак­турного виробництва, яке стало панівним у промис­ловості Англії. Третина промислового населення була зайнята у сукновиробництві. Успішно розви­валися бавовняні, паперові, скляні, металургійні, ко­раблебудівні мануфактури. За темпами і масштаба­ми англійська промисловість у кінці XVIII ст. зай­няла перше місце в Європі.

У ході аграрного перевороту було ліквідовано дрібні селянські господарства, утверджувалась ве­лика земельна власність лендлордів і фермерів. Сіль­ське господарство досягло значних успіхів в агро­культурі та агротехніці; зросла врожайність зерно­вих культур. У XVIII ст. Великобританія вивозила 20% урожаю. Вона стала країною класичного фермерського господарства.

У мануфактурний періоді, торговельний капітал переважав над промисловим. Головними сферами вкладення капіталів у Великобританії залишалися зовнішня торгівля і морські перевезення. Велику роль в економічному зростанні Англії відіграв На­вігаційний акт (1651 р.), згідно з яким зовнішньо­торгові операції країни могли здійснюватися лише англійськими кораблями або кораблями тієї краї­ни, звідки імпортувався товар. Цей закон підірвав посередницьку торгівлю і мореплавство найбільшо­го супротивника Англії — Голландію. Він сприяв розвитку англійського суднобудування і мореплавст­ва. Англія обігнала за масштабами колоніальної і торгової експансії Нідерланди, відвоювала у Фран­ції її найважливіші володіння, захопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію.

У XVIII ст. англійський фінансовий капітал по­чав панувати у діловому світі. В 1694 р. був утворе­ний Англійський банк, білети якого до 1797 р. об­мінювалися на золото. Формувалися приватні лон­донські банки. В 1807 р. їх було 73. У провінціях з'явилися сільські банки або банки графств.

На відміну від великих ярмарків, що збиралися кілька разів на рік, банки регулярно проводили клі­рингові розрахунки (залік взаємних вимог та зобов'я­зань). Сконцентровані у банках гроші перерозподіля­лися і використовувалися у промисловості, торгівлі.