7) Особливості рабовласництва Стародавнього Риму

Господарство Римської держави II-І ст. до н. е. - І--II ст. н. е. розвивалося у межах республіки та імперії.Римська держава складалася із провінцій.Провінції формували муніципальні громади з органами місцевого самоврядування (адміністративною та судовою владою, законодавчим правом у сфері місцевих справ і звернень до імператора). Експлуатація провінцій стала важливим фактором економічної історії Стародавнього Риму.Антична форма власності переросла у приватну, що зумовило руйнування полісних відносин. При розвиненій системі рабства відбувався перехід від дрібного виробництва до середнього та великого на основі простої та частково складної кооперації праці. Виробництво було спрямоване на створення додаткової вартості, її грошову реалізацію. В рабовласницькому господарстві розвивалося товарне виробництво.За соціальним становищем населення держави поділялось на: вільних громадян (аристократів, плебс, люмпен-пролетаріат) і залежних (рабів і вільновідпущеників). Рабство сформувалося як економічний уклад. Переважало приватне рабовласництво. За римським правом, раби вважалися власністю господаря, їх експлуатували як чинник виробництва. Більшість їх працювала в сільському господарстві, гірничодобувній і металургійній галузях.Господарство Римської держави розвивалося як взаємопов'язана система сільського господарства, промисловості та обігу, які мали галузевий характер, визначалися рабовласницькими економічними відносинами.Сільське господарство було домінантним виробництвом. Аграрні відносини характеризували такі процеси, як зміцнення приватної власності на землю, ліквідація всіх обмежень щодо купівлі та продажу землі. Відбувалося зменшення дрібного селянського та зростання середнього і великого землеволодіння. Важливою ознакою економічного розвитку Римської держави було співіснування великого і дрібного землеволодіння.Промисловість Римської держави мала характер міського дрібного ремісничого виробництва. В І ст. до н. е. ремесло стало галузевим і територіально спеціалізованим. Розвивалися метало- і деревообробка, виготовлення знарядь праці та предметів побуту, зброї та будівельних матеріалів, ткацтво, гончарство, скловиробництво, ювелірна і парфумерна справи, суднобудування, будівництво будинків, громадських споруд, шляхів із твердим покриттям, мостів, тунелів і каналів. Міста мали каналізацію, водопроводи. Високого рівня досягла техніка обробки металу (холодна та гаряча обробка, кування, лиття) і каменю, винайдені віконне скло та бетон. Основною виробничою одиницею була реміснича майстерня (ергастерія).У І-II ст. н. е. вільне ремісниче виробництво занепало. Набула широкого розвитку торгівля: всередині держави, імперська, зовнішня. Торгівлю здійснювали караванним та морським шляхами. Існувало професійне купецтво, яке об'єднувалося в колегії, у тому числі спеціалізовані. У Римській державі склалася грошово-кредитна система. Центром грошових і торговельних операцій був Рим. У грошовому обігу були мідні монети аси, срібні динари і сестерції динарія, золоті ауреуси та соліди.Сформувалася система державних фінансів. Вона ґрунтувалася на експлуатації провінцій. Римські громадяни користувалися податковим імунітетом.Фінансової адміністрації не було. Відкупники (публікани) вносили у державну скарбницю всю суму податків, а потім через своїх людей збирали їх у 3-4 рази більше від норми (відкупну систему скасовано в П ст. н. е.). Об'єднуючись у спілки, відкупники створювали акціонерні компанії.Економічна думка Стародавнього Риму знайшла відображення у працях землевласників і рабовласників М. Катона, Л.Ю. Колумелли, М.Т. Варрона, Г. Плінія Старшого, присвячених проблемам поліпшення агрокультури, підвищення дохідності маєтку, організації праці рабів.