26. Взаємодія держави і громадянського суспільства. Особистість і громадянське суспільство.

Громадянське суспільство існує, розвивається і функціонує в діалектичній

єдності і протиріччі з державою. У їх відносин можливі колізії. Але

в будь-якому випадку «апарат», «органи», їх «агенти» не можуть втручатися в

приватне життя людей або маніпулювати ними, втягувати в політичну боротьбу,

конфронтацію, не кажучи вже про застосування насильства. Громадянське суспільство і

правова держава повинні не протистояти один одному як антиподи, а

гармонійно взаємодіяти.

Одним із найважливіших суб'єктів суспільства є особистість. При цьому суспільство і особистість – взаємодоповнюючі один одного явища, що існують у нерозривній єдності. Особистість - це сукупність індивідуально-визначених і соціально значимих властивостей людини, що виявляються у відносинах між людьми. Соціально значимі властивості, які формують особистість, утворюються під впливом наступних факторів: а) під впливом індивідуальних, природжених рис і властивостей людини, б) під впливом соціального середовища, яка здатна впливати на людину, в) стан суспільних відносин, в яких бере участь людина як соціальне явище.

27. Соціально-правові передумови становлення в Україні громадянського суспільства. Витоки українського громадянського суспільства розпочинаються з традицій Київської Русі (народне віче, вибір князя, існування місцевого самоврядування). Цю традицію підсилили процеси української реформації, політичні вчення ХV століття (Смотрицький, Оріховський); далі д-сть українських братств у гуманістичному просвітництві та вихованні молоді. Потім ідеї громадянськості в українській суспільній думці ХІХ ст. (діячі Кирило-Мефодіївського братства, Антонович, Драгоманов). Значний розвиток отримують громадянські традиції в Україні періоду революції та відновлення державності (Грушевський, Винниченко). Можна підкреслити соціально-правові ідеї українських діячів другої половини ХХ століття – Міхновського, Липинського, Донцова, і навіть в часи “радянської демократії” ідея громадянського с-тва відстоювалася шістдесятниками та дисидентами. Хоча соціально-правові погляди українських мислителів мали суперечливий характер і не були сформовані в єдину систему, у своїй сукупності вони показали наукові досягнення про громадянське суспільство того часу. Їх значення і вплив відчувається й сьогодні, що дозволяє розглядати їх у якості історичної передумови розуміння природи й сутності того громадянського суспільства, яке формується нині в Україні. Після розвалу СРСР суспільство У. можна вважати перехідним до громадянського. Формування громадянського суспільства відбувається паралельно із становленням правової державності. Політичні передумови становлення громадянського суспільства – це політичні партії, групи інтересів, об’єднання, клуби, недержавні засоби масової інформації, механізми й технології виборчого процесу, політична культура й політичне представництво. Їх активне становлення розпочалось в період, що передував проголошенню незалежності України й у перше десятиріччя незалежності. Характерною рисою цього процесу було подолання панування єдиної партії – КПРС та її ідеології, формування багатопартійності, однак вона сьогодні набрала рис “дрібнопартійності”.

28. Конституційні засади формування та розвитку громадянського суспільства в Україні.

Основними шляхами побудови громадянського суспільства в Україні є:

- Розширення масової бази влади, підвищення політичної культури населення, створення нових можливостей участі громадян в управлінні державними і громадськими справами;

- Активізація процесу роздержавлення усіх сфер суспільного життя, формування справжніх інститутів громадянського суспільства як ринкового, так і неринкового характеру (благодійні фонди, споживчі товариства, клуби за інтересами, товариства, асоціації тощо), розвиток різних форм громадського самоврядування і самодіяльності.

- Максимальне розширення сфери судового захисту прав і свобод людини, формування поваги до права і до закону;

- Виховання нормального природного патріотизму - національного і державного - на основі поваги до національної історико-культурної спадщини;

- Зміцнення свободи інформації і гласності, відкритості суспільства на основі зв'язків із зарубіжним світом;

- Підйом рівня суспільної свідомості, подолання явищ соціальної пасивності, оскільки справа не тільки в наявності демократичних установ і процедур та інформованості населення, але й в умінні жити в умовах демократії, користуватися її благами, в готовності до постійного удосконалення політичної системи у відповідності зі зміною конкретно -історичних умов.

Вимоги до законодавства для розвитку громадянського суспільства які слід реалізувати в Україні

• прості процедури реєстрації організацій громадянського суспільства;

• податкові стимули для діяльності організацій громадянського суспільства та їх підтримки з боку індивідуальних та корпоративних донорів;

• правові можливості забезпечити існування організації через її господарську діяльність;

• прозорі процедури державної фінансової підтримки громадських організацій;

• правові гарантії вільного доступу організацій громадянського суспільства до надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів;

• процедури залучення організацій громадянського суспільства до формування та реалізації державної політики.