59. Конституційне право на свободу світогляду і віросподівання. Конституційно-правовий статус та види релігійних організацій.

Згідно зі ст. 35 Конституції кожен має право на сво¬боду світогляду і віросповідання. Це право включає свобо¬ду сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно ре¬лігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяль¬ність. Здійснення цього права може бути обмежено зако¬ном лише в інтересах охорони громадського порядку, здо¬ров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.

Кожному громадянину України гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати та змінювати релігії або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

В Україні усі правовідносини, пов’язані із свободою совісті та діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України.

Стаття 7. Релігійні організації

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

На інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія цього Закону не поширюється.

Види:релігійна громада,релігійні управління і центри,монастирі,релігійні братства і місії

60. Конституційні основи організації і діяльності професійних союзів в Україні.

професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності

Стаття 2. Професійні спілки

Професійні спілки створюються з метою здійснення

представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та

інтересів членів профспілки. Діяльність профспілок будується на принципах законності та

гласності. Інформація щодо їх статутних і програмних документів є

загальнодоступною.

Стаття 6. Право на об'єднання у профспілки

Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.

Іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть створювати профспілки, але можуть вступати до профспілок, якщо це передбачено їх статутами. Стаття 8. Право профспілок, їх організацій на створення об'єднань

З метою виконання своїх статутних завдань профспілки, їх організації (якщо це передбачено статутом) мають право на добровільних засадах створювати об'єднання (ради, федерації,

конфедерації тощо) за галузевою, територіальною або іншою ознакою,

а також входити до складу об'єднань та вільно виходити з них.

Профспілки, які бажають створити об'єднання профспілок,

укладають відповідну угоду та затверджують статут (положення)

об'єднання. Права об'єднань профспілок визначаються профспілками, які їх

створили, відповідно до цього Закону, а також статутами

(положеннями) цих об'єднань.

Статус об'єднань профспілок визначається за статусом членів, яких вони об'єднують.