66. Принцип децентралізації державного управління та деконцентрації публічної влади в Україні.

Децентралізація — процес перерозподілу або диспергування функцій, повноважень, людей або речей від центрального управління.

Метою політичної децентралізації є надати громадянам або їх обраним представникам більше впливу у розробці та реалізації законів і політиці. Залежно від країни, для цього може знадобитися конституційні або статутні реформи, розвиток нових політичних партій, створення місцевих політичних одиниць, і заохочення пропагандистських груп. Одним з аргументів на користь здійснення децентралізаційних реформ є підвищення ефективності діяльності як центральних, так і місцевих органів влади, а також створення сприятливих умов для економічного розвитку.

Політична децентралізація означає регіональне представництво у національному парламенті, вибори регіональних урядів, розподіл політичної влади, конституційні права регіонального рівня та взаємозв'язок між регіональним та національним рівнем.

Деконцентрація влади – передача функцій локальним представникам центральної влади.

Деконцентрація це передача прав на прийняття рішень органам, які не перебувають в ієрархічному підпорядкуванні центральним Під децентралізацією розуміють процес розширення і зміцнення прав та повноважень адміністративно територіальних одиниць або нижчих органів та організацій при одночасному звуженні прав і повноважень відповідного центру з метою оптимізації та підвищення ефективності управління суспільно важливими справами, найповнішої реалізації регіональних і місцевих інтересів.

Децентралізація є специфічним методом управління, який є важливим для місцевої демократії та розвитку самоврядування органам влади і котрі, як правило, обираються зацікавленими громадянам

67. Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентсько-президентський і президентсько-парламентської республіки.

Республіка — форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний термін, з окресленими законами повноважень, існує поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Республіці властиві такі риси:

Існування одноосібного і колегіального глави держави — президента і парламенту.

- Парламент представляє законодавчу владу.

- Завдання президента — очолювати виконавчу владу, але це характерно не для всіх типів республік.

- Виборність на певний термін голови держави і інших верховних органів державної влади. Так, президент і парламент повинні обиратися народом на певний термін.

- Юридична відповідальність голів держави. Наприклад, згідно із більшістю конституцій, у парламенту є право звільнення від посади президента за тяжкі злочини проти держави (імпічмент).

- У випадках, передбачених конституцією, право представляти і виступати від імені держави має президент.

Класифікація республік

- президентська республіка;

- парламентська республіка;

- республіка змішаного типу.

У президентській республіці президент обирається непарламентським шляхом — прямими чи непрямими виборами населення. Класичною президентською республікою вважають США. Глава держави (президент) особисто або зі схваленням парламенту формує склад уряду, яким керує сам. Уряд, як правило, несе відповідальність перед президентом, а не перед парламентом.

У парламентській республіці глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний йому. Повноважень у президента менше, ніж у прем'єр-міністра. Тут здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни. Президент обирається парламентом або більш широкою колегією за участі парламенту.

Однією з сучасних форм державного правління є так звана змішана (парламентсько-президентська, або президентсько-парламентська) форма республіканського правління. Типовою ознакою такої форми правління є поєднання елементів президентської і парламентської республік, сильної президентської влади та ефективного контролю парламенту за діяльністю уряду. Уряд формується спільно президентом і парламентом, а та чи інша назва змішаної республіки визначається тим, у кого з них більше повноважень щодо формування та функціонування уряду.