15. Порядок призначення, організації і проведення референдумів.

Слово "референдум" походить від лат. "Referendum", перекладається як "той, що має бути повідомлено". Референдум - це одна з форм безпосередньої демократії народу. Вважається, що він вперше був проведений ще в 1439 р. в Швейцарії в кантоні Берн .Різновид референдуму - плебісцит, який зазвичай проводиться для вирішення територіальних та інших найважливіших питань державного життя.

У широкому сенсі слова референдум розуміється як звернення до виборчого корпусу для остаточного вирішення якогось загальнонаціонального або місцевого питання. Це звернення може відбуватися як від органів державної влади, так і від частини громадян.

Порядок проведення референдуму, тобто референдний процес, складається з відносно самостійних процедур:

а) призначення референдуму;

б) Його підготовка;

в) проведення референдуму та голосування;

г) підрахунок та визначення підсумків референдуму;

г) оприлюднення та введення у дію рішень, нормативно-правових актів, прийнятих референдумом.

Розділ III ВИБОРИ. РЕФЕРЕНДУМ

Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Стаття 70. Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Стаття 71. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Стаття 72. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Стаття 73. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Стаття 74. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

16. Концепція народного представництва. Поняття і форми представницької демократії.

Концепція національного (народного) представництва склалася ще в XVIII-XIX ст. і являє собою сукупність наступних принципів:

1) національне (народне) представництво засновується Основним законом країни;

2) нація (народ), будучи носієм суверенітету, уповноважує парламент здійснювати від його імені законодавчу владу (а не суверенітет);

3) для найбільш ефективного функціонування законодавець-~ Ч ної влади нація (народ) обирає до парламенту своїх представників - депутатів, сенаторів, представників (парламентаріїв);

4) член парламенту є представником усієї нації, а не тільки тих, хто його обрав, тому він не залежить від своїх виборців і не може бути ними відкликаний;

5) робота парламенту характеризується особливими організаційними формами діяльності, а його рішення мають основоположний характер.

Представницька демократія, (репрезентативне народовладдя) – це форма народовладдя, за якої право приймати рішення громада реалізує через обраних нею представників, які повинні відстоювати інтереси тих, хто їх обрав. Представницька демократія стає абсолютно необхідною для великих громад, оскільки, починаючи з певного розміру, просто неможливо забезпечити регулярне зібрання усіх громадян, що є обов'язковим елементом для цього виду демократії. Як опосередкована, представницька демократія є власне менш демократичною ніж пряма.

Щодо України, то її сутність полягає в тому, що при цьому більшість загальнодержавних питань вже вирішуються не усіма громадянами держави, а лише їх певними групами. Останні є повноважними представниками населення, від імені та за дорученням якого вони приймають рішення, що стають обов'язковими до виконання.

Група, яка представляє все населення держави, утворює загальнодержавний орган, що дістає право виступати від імені усієї держави і приймати рішення, обов'язкові до виконання на всій її території. Такі представницькі органи можуть називатись по-різному — парламент, народні, національні збори, конгрес тощо. В Україні представницьким органом, уповноваженим приймати загальнообов'язкові в межах усієї держави рішення (закони), є Верховна Рада.

Безпосередня демократія є єдиним способом формування представницьких демократичних органів. Без неї представницька демократія неможлива.