- •Поняття кримінально-виконавчого права, його предмет та система.
- •Зв’язок кримінально-виконавчого права з іншими галузями права.
- •Поняття та характеристика кримінально-виконавчих правовідносин.
- •Кримінально-виконавче законодавство України: поняття та система.
- •Основні принципи кримінально-виконавчого законодавства за Кримінально-виконавчим кодексом України.
- •Поняття кримінально-виконавчої політики та її місце у політиці держави.
- •Суб’єкти формування та реалізації кримінально-виконавчої політики, їх завдання та функції, нормативні засади функціонування. Сучасні тенденції вітчизняної пенітенціарної політики.
- •Загальна характеристика міжнародних стандартів у сфері виконання покарань і поводження із засудженими.
- •Характеристика Мінімальних стандартних правил оон поводження з ув’язненими та Європейських в’язничних правил.
- •Заснування та розвиток перших пенітенціарних систем світу.
- •Пенсильванська (філадельфійська) та Обернська пенітенціарні системи.
- •Прогресивна (ірландська та англійська) системи виконання покарань.
- •Система органів та установ виконання покарань в Україні, їх відомча належність.
- •Правовий статус Державної пенітенціарної служби України, її завдання та функції.
- •Моделі державного управління пенітенціарними системами: світова та європейська практика.
- •Кримінально-виконавча інспекція: завдання та функції.
- •Виправні колонії як суб’єкти виконання покарань та їх види.
- •Виховні колонії та їх місце у системі установ виконання покарань.
- •Виправні центри як установи виконання покарань.
- •Арештні доми як установи виконання покарання у виді арешту.
- •Військові частини, гауптвахти та дисциплінарний батальйон як суб’єкти виконання окремих покарань щодо військовослужбовців.
- •Правовий статус персоналу органів та установ виконання кримінальних покарань.
- •Основи правового статусу засуджених.
- •Основні права засуджених.
- •Основні обов’язки засуджених.
- •Право засуджених на особисту безпеку.
- •Прокурорський нагляд і відомчий контроль за виконанням кримінальних покарань.
- •Участь громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених.
- •Спостережні комісії у системі громадського контролю за дотриманням прав засуджених.
- •Ізоляція як сутнісна основа окремих видів покарань.
- •Поняття та загальна характеристика покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.
- •Класифікація покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.
- •Вимоги міжнародних документів щодо застосування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі та проблеми імплементації їх положень у кримінально-виконавче законодавство України.
- •Організаційно-правові засади виконання покарання у виді штрафу.
- •Порядок та умови виконання покарання у виді конфіскації майна.
- •Порядок виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
- •Загальні положення виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •Порядок та умови виконання покарання у виді громадських робіт.
- •Загальні засади виконання покарання у виді виправних робіт.
- •Функції кримінально-виконавчої інспекції у процесі виконання окремих покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.
- •Функції органів внутрішніх справ під час виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.
- •Особливості призначення та виконання покарань відносно військовослужбовців.
- •Службові обмеження для військовослужбовців: порядок та умови виконання та відбування.
- •Виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
- •Виконання покарання у виді арешту.
- •Правовий статус засуджених до арешту.
- •Загальна засади виконання та відбування покарання у виді обмеження волі.
- •Особливості призначення
- •Не застосовується (ч. 3 ст. 61 кк України)
- •Правовий статус засуджених до обмеження волі.
- •Поняття та сутність інституту пробації. Перспективи розвитку пробації в Україні.
- •Загальні засади призначення і виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
- •Соціальні та психологічні проблеми покарання у вигляді позбавлення волі.
- •Основи правового статусу осіб, засуджених до позбавлення волі.
- •Класифікація засуджених до позбавлення волі: поняття, види та значення.
- •Критерії класифікації засуджених до позбавлення волі.
- •Вимоги щодо роздільного та ізольованого тримання засуджених в установах виконання покарань.
- •Діяльність Регіональних та Апеляційної комісій з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.
- •Підстави та порядок залишення засуджених до позбавлення волі у слідчих ізоляторах.
- •Порядок прийняття засуджених до позбавлення волі до виправних і виховних колоній.
- •Структурні дільниці виправних і виховних колоній.
- •Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду, як втілення прогресивної системи виконання покарань.
- •Особливості режиму у колоніях різних типів.
- •Система нагляду та охорони як засіб забезпечення режиму.
- •Оперативно-розшукова діяльність як засіб забезпечення режиму.
- •Підстави та порядок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї до засуджених до позбавлення волі.
- •Режим особливих умов у колоніях.
- •Розпорядок дня як елемент виправного впливу на засуджених до позбавлення волі.
- •Основні права, обов’язки і обмеження засуджених до позбавлення волі.
- •Побачення і телефонні розмови засуджених до позбавлення волі з родичами та іншими особами.
- •Правове регулювання короткочасних виїздів за межі виправних і виховних колоній.
- •Матеріально-побутове та медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі.
- •Виправлення та ресоціалізація засуджених: поняття та зміст.
- •Праця засуджених до позбавлення волі та її соціальні аспекти.
- •Порядок залучення засуджених до позбавлення волі до праці, її форми, принципи та оплата.
- •Поняття, зміст, форми і методи соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі.
- •Особливості організації загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених до позбавлення волі.
- •Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі у системі заходів виховного впливу.
- •Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі: види та порядок застосування.
- •Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі.
- •Злісний порушник установленого поряду відбування покарання у виді позбавлення волі.
- •Матеріальна відповідальність засуджених до позбавлення волі: підстави та порядок реалізації.
- •Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками.
- •Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими неповнолітніми. Соціально-виховна робота з неповнолітніми засудженими у виховних колоніях.
- •Особенности воспитательной с несовершеннолетними в воспитательных колониях. Ст. 143
- •Статья 143. Особенности отбывания наказания в воспитательных колониях
- •Особливості виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Порядок и условия исполнения наказаний в виде пожизненного лишения свободы
- •Правовий статус осіб, засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі.
- •Правові підстави та порядок звільнення від відбування покарання.
- •Поняття, сутність та порядок застосування амністії в Україні.
- •Поняття та порядок застосування помилування.
- •Дострокове звільнення від відбування покарання: види та порядок здійснення.
- •Поняття та сутність постпенітенціарного впливу на засуджених.
- •Механізм соціальної адаптації осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
- •Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: поняття, сутність та соціальне обґрунтування.
- •Категорії осіб, щодо яких встановлюється адміністративний нагляд.
- •Порядок встановлення, продовження та припинення адміністративного нагляду.
Виправні центри як установи виконання покарань.
Стаття 16. Виправні центри
Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено відповідно до статей 82, 389 Кримінального кодексу України.
Арештні доми як установи виконання покарання у виді арешту.
Стаття 15. Арештні доми
1. Арештні доми виконують покарання у виді арешту.
2. В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також неповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості.
Військові частини, гауптвахти та дисциплінарний батальйон як суб’єкти виконання окремих покарань щодо військовослужбовців.
Стаття 14. Військові частини, гауптвахти
Військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.
Правовий статус персоналу органів та установ виконання кримінальних покарань.
Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (Розділ III ПЕРСОНАЛ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ст. 14-17).
До персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать:
- особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби)
- спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
На службу до Державної кримінально-виконавчої служби України приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Не може бути прийнята на службу особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.
Стосовно осіб, які претендують на службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".
Особи, які претендують на службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, до призначення на відповідну посаду подають за місцем майбутньої служби декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та зобов’язані повідомити керівництву органу чи підрозділу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі чи підрозділі близьких їм осіб.
При прийнятті на службу може бути встановлений строк випробування до шести місяців.
Громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу.
Підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України проводяться відповідно до законодавства про освіту. З цією метою Державна кримінально-виконавча служба України може створювати відповідні навчальні заклади, а також організовувати підготовку фахівців в інших навчальних закладах на договірній основі.
Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби не можуть бути членами політичних партій.
Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби можуть бути членами громадських організацій, статутні положення яких не суперечать засадам діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, і можуть брати участь у їх роботі у вільний від виконання службових обов'язків час.
Особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби не можуть мати в безпосередньому підпорядкуванні або бути безпосередньо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги абзацу першого цієї частини, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п’ятнадцятиденний строк. Якщо у зазначений строк ці обставини добровільно ними не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з дня виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування.
Організація особами рядового і начальницького складу та працівниками кримінально-виконавчої служби страйків та участь у їх проведенні забороняються.
ЗУ «Про загальну структуру й чисельність кримінально-виконавчої системи України» встановлює, що загальна чисельність персоналу, який забезпечує діяльність установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, визначається в розмірі 33 відсотків кількості осіб, які в них утримуються, персоналу кримінально-виконавчої інспекції - п'яти відсотків кількості осіб, які перебувають на обліку в цій інспекції.
Європейські пенітенціарні правила у Частина V розкриває питання, пов'язані з адміністрацією та персоналом пенітенціарних установ, зокрема, за пенітенціарні установи повинні відповідати органи державної влади, не підпорядковані військовому відомству, поліції або карного розшуку. Персонал повинен ретельно підбиратися, мати належну підготовку, яка повинна надаватися як на початку, так і надалі, оплачуватися на рівні фахівців і мати статус, який поважається в громадянському суспільстві. При підборі нового персоналу адміністрація пенітенціарної установи мусить приділяти підвищену увагу вимогам чесності, гуманності, володінню професійними навичками та особистої здатності до виконання складної роботи, яка від нього вимагатиметься. Заробітна плата повинна бути достатньою для залучення і утримання належного персоналу. Перед тим, як персонал приступить до своїх обов'язків, він має пройти курс підготовки з виконання своїх загальних і конкретних обов'язків, та мусить здати теоретичний і практичний іспити. Персонал має бути відібраний та призначений на рівноправній основі, без дискримінації за будь-якою ознакою, чи то статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, приналежності до національних меншостей, власності, народження або іншого статусу.