Дострокове звільнення від відбування покарання: види та порядок здійснення.
Згідно з ст. 130 КВК засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці та навчання довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
За загальним правилом комісія збирається по мірі надходження матеріалів, але не рідще ніж 2 рази на місяць.
До комісії обов’язково надаються:
1) характеристика на засудженого, яка складається начальником соціально-психіатричного відділу і погоджену заступником начальника установи соціально-виховної роботи.
2) опитувальний лист (не передбачаєть жодним нпа).
Стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м’яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленої Кримінальним кодексом України частини строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.
У разі позитивного рішення комісії, адміністрація УВП направляє до суду:
1) подання
2) характеристику на засудженого, затверджену начальником УВП.
3) особову справу.
Як правило, подання та характеристика узгоджуються з спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх.
Поняття та сутність постпенітенціарного впливу на засуджених.
Постпенітенціарний вплив на осіб, звільнених з місць позбавлення волі, є однією із стадій виправно-трудового процесу.
Постпенітенціарний вплив — це система заходів, спрямованих на переконання засуджених в об'єктивній необхідності правомірної поведінки на волі і надання їм допомоги в побутовому і трудовому влаштуванні, а також організацію контролю за їх поведінкою, аж до застосування адміністративних і кримінально-правових заходів примусу з метою недопущення становлення їх на шлях скоєння повторних злочинів.
Структура постпенітенціарного впливу:
1. Підготовка засуджених до звільнення.
2. Надання цим особам допомоги в побутовому та трудовому влаштуванні після звільнення.
3. Організація загального контролю за звільненими.
4. Застосування крайніх заходів постпенітенціарного впливу — встановлення адміністративного нагляду.
Основні завдання постпенітенціарного впливу:
- організація і проведення заходів, пов'язаних з підготовкою за суджених до звільнення;
- надання допомоги звільненим в питаннях обрання місця проживання і роботи, налагодження їх соціальних зв'язків;
- контроль за прибуванням звільнених до місця проживання та працевлаштуванням.