- •Поняття кримінально-виконавчого права, його предмет та система.
- •Зв’язок кримінально-виконавчого права з іншими галузями права.
- •Поняття та характеристика кримінально-виконавчих правовідносин.
- •Кримінально-виконавче законодавство України: поняття та система.
- •Основні принципи кримінально-виконавчого законодавства за Кримінально-виконавчим кодексом України.
- •Поняття кримінально-виконавчої політики та її місце у політиці держави.
- •Суб’єкти формування та реалізації кримінально-виконавчої політики, їх завдання та функції, нормативні засади функціонування. Сучасні тенденції вітчизняної пенітенціарної політики.
- •Загальна характеристика міжнародних стандартів у сфері виконання покарань і поводження із засудженими.
- •Характеристика Мінімальних стандартних правил оон поводження з ув’язненими та Європейських в’язничних правил.
- •Заснування та розвиток перших пенітенціарних систем світу.
- •Пенсильванська (філадельфійська) та Обернська пенітенціарні системи.
- •Прогресивна (ірландська та англійська) системи виконання покарань.
- •Система органів та установ виконання покарань в Україні, їх відомча належність.
- •Правовий статус Державної пенітенціарної служби України, її завдання та функції.
- •Моделі державного управління пенітенціарними системами: світова та європейська практика.
- •Кримінально-виконавча інспекція: завдання та функції.
- •Виправні колонії як суб’єкти виконання покарань та їх види.
- •Виховні колонії та їх місце у системі установ виконання покарань.
- •Виправні центри як установи виконання покарань.
- •Арештні доми як установи виконання покарання у виді арешту.
- •Військові частини, гауптвахти та дисциплінарний батальйон як суб’єкти виконання окремих покарань щодо військовослужбовців.
- •Правовий статус персоналу органів та установ виконання кримінальних покарань.
- •Основи правового статусу засуджених.
- •Основні права засуджених.
- •Основні обов’язки засуджених.
- •Право засуджених на особисту безпеку.
- •Прокурорський нагляд і відомчий контроль за виконанням кримінальних покарань.
- •Участь громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених.
- •Спостережні комісії у системі громадського контролю за дотриманням прав засуджених.
- •Ізоляція як сутнісна основа окремих видів покарань.
- •Поняття та загальна характеристика покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.
- •Класифікація покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.
- •Вимоги міжнародних документів щодо застосування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі та проблеми імплементації їх положень у кримінально-виконавче законодавство України.
- •Організаційно-правові засади виконання покарання у виді штрафу.
- •Порядок та умови виконання покарання у виді конфіскації майна.
- •Порядок виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
- •Загальні положення виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •Порядок та умови виконання покарання у виді громадських робіт.
- •Загальні засади виконання покарання у виді виправних робіт.
- •Функції кримінально-виконавчої інспекції у процесі виконання окремих покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.
- •Функції органів внутрішніх справ під час виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.
- •Особливості призначення та виконання покарань відносно військовослужбовців.
- •Службові обмеження для військовослужбовців: порядок та умови виконання та відбування.
- •Виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
- •Виконання покарання у виді арешту.
- •Правовий статус засуджених до арешту.
- •Загальна засади виконання та відбування покарання у виді обмеження волі.
- •Особливості призначення
- •Не застосовується (ч. 3 ст. 61 кк України)
- •Правовий статус засуджених до обмеження волі.
- •Поняття та сутність інституту пробації. Перспективи розвитку пробації в Україні.
- •Загальні засади призначення і виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
- •Соціальні та психологічні проблеми покарання у вигляді позбавлення волі.
- •Основи правового статусу осіб, засуджених до позбавлення волі.
- •Класифікація засуджених до позбавлення волі: поняття, види та значення.
- •Критерії класифікації засуджених до позбавлення волі.
- •Вимоги щодо роздільного та ізольованого тримання засуджених в установах виконання покарань.
- •Діяльність Регіональних та Апеляційної комісій з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.
- •Підстави та порядок залишення засуджених до позбавлення волі у слідчих ізоляторах.
- •Порядок прийняття засуджених до позбавлення волі до виправних і виховних колоній.
- •Структурні дільниці виправних і виховних колоній.
- •Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду, як втілення прогресивної системи виконання покарань.
- •Особливості режиму у колоніях різних типів.
- •Система нагляду та охорони як засіб забезпечення режиму.
- •Оперативно-розшукова діяльність як засіб забезпечення режиму.
- •Підстави та порядок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї до засуджених до позбавлення волі.
- •Режим особливих умов у колоніях.
- •Розпорядок дня як елемент виправного впливу на засуджених до позбавлення волі.
- •Основні права, обов’язки і обмеження засуджених до позбавлення волі.
- •Побачення і телефонні розмови засуджених до позбавлення волі з родичами та іншими особами.
- •Правове регулювання короткочасних виїздів за межі виправних і виховних колоній.
- •Матеріально-побутове та медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі.
- •Виправлення та ресоціалізація засуджених: поняття та зміст.
- •Праця засуджених до позбавлення волі та її соціальні аспекти.
- •Порядок залучення засуджених до позбавлення волі до праці, її форми, принципи та оплата.
- •Поняття, зміст, форми і методи соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі.
- •Особливості організації загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених до позбавлення волі.
- •Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі у системі заходів виховного впливу.
- •Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі: види та порядок застосування.
- •Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі.
- •Злісний порушник установленого поряду відбування покарання у виді позбавлення волі.
- •Матеріальна відповідальність засуджених до позбавлення волі: підстави та порядок реалізації.
- •Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками.
- •Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими неповнолітніми. Соціально-виховна робота з неповнолітніми засудженими у виховних колоніях.
- •Особенности воспитательной с несовершеннолетними в воспитательных колониях. Ст. 143
- •Статья 143. Особенности отбывания наказания в воспитательных колониях
- •Особливості виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Порядок и условия исполнения наказаний в виде пожизненного лишения свободы
- •Правовий статус осіб, засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі.
- •Правові підстави та порядок звільнення від відбування покарання.
- •Поняття, сутність та порядок застосування амністії в Україні.
- •Поняття та порядок застосування помилування.
- •Дострокове звільнення від відбування покарання: види та порядок здійснення.
- •Поняття та сутність постпенітенціарного впливу на засуджених.
- •Механізм соціальної адаптації осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
- •Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: поняття, сутність та соціальне обґрунтування.
- •Категорії осіб, щодо яких встановлюється адміністративний нагляд.
- •Порядок встановлення, продовження та припинення адміністративного нагляду.
Вимоги міжнародних документів щодо застосування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі та проблеми імплементації їх положень у кримінально-виконавче законодавство України.
У серпні 1990 року Восьмий Конгрес ООН з попередження злочинності і поводження з правопорушниками ухвалив Стандартні Мінімальні правила ООН відносно заходів, які не пов'язані із тюремним ув'язненням. Правила були розроблені Інститутом Азії та Далекого Сходу при ООН у Токіо. Звідси виходить їх скорочена назва - Токійські правила. У грудні 1990 року Токійські правила були прийняті Генеральною Асамблеєю ООН.
На відміну від Мінімальних стандартних правил поводження із ув'язненими Токійські правила розповсюджуються на всю сферу кримінальною юстиції (від стадії порушення кримінальної справи до наступної ресоціалізації винної особи). Вони утримують звід основних принципів для сприяння використання заходів, не пов'язаних із позбавленням волі, а також мінімальні гарантії для осіб, відносно яких приймаються кримінально-правові заходи, які не пов'язані із реальним позбавленням волі.
Правила мають характер рекомендацій і повинні застосовуватись «з урахуванням політичних, економічних, соціальних та культурних умов кожної країни, а також мети та завдань її системи кримінального судочинства» (статті 1 та 2).
Токійські правила утримують у собі цілу низку заходів, які альтернативні тюремному ув'язненню (стаття 8.2):
• усні санкції, такі як зауваження, осудження, попередження;
• умовне звільнення від покарання;
• поразка у цивільних правах;
• економічні санкції та грошові покарання, такі як штрафи (одноразові та у розмірі денної ставки);
• конфіскація або постанова про експропріацію;
• повернення майна жертві або умовне покарання, або покарання з відстрочкою;
• умовне звільнення та судовий нагляд;
• виконання суспільно-корисних робіт;
• направлення до виправної установи з обовязковою денною присутністю;
• домашній арешт;
• будь-який інший вид покарання, який не пов’язаний із тюремним ув'язненням;
• поєднання всіх заходів, що перелічені вище.
Після вступної частини, яка утримує загальні положення, Токійські правила зупиняються на перед судовій стадії, де є можливість застосувати альтернативні позбавленню волі заходи для уникнення тюремного ув’язнення, та на стадії винесення вироку. Далі вони розглядають період після винесення вироку та можливість заміни позбавлення волі альтернативними заходами на будь-якому етапі.
У межах застосування заходів, не пов'язаних з позбавленням волі, повинні використовуватись різні методи, в тому числі індивідуальна робота, групова терапія, виправні програми за місцем проживання тощо. Вибір поводження залежить від біографії, особистості засудженого, рівня розумового розвитку, нахилів, системи цінностей, обставин, що призвели до вчинення злочину.
Токійські правила рекомендують залучати громадськість до проведення заходів, не пов'язаних з позбавленням волі. Лише вичерпавши усі можливості, можна переходити до покарання у виді позбавлення волі на певний строк.