- •Поняття кримінально-виконавчого права, його предмет та система.
- •Зв’язок кримінально-виконавчого права з іншими галузями права.
- •Поняття та характеристика кримінально-виконавчих правовідносин.
- •Кримінально-виконавче законодавство України: поняття та система.
- •Основні принципи кримінально-виконавчого законодавства за Кримінально-виконавчим кодексом України.
- •Поняття кримінально-виконавчої політики та її місце у політиці держави.
- •Суб’єкти формування та реалізації кримінально-виконавчої політики, їх завдання та функції, нормативні засади функціонування. Сучасні тенденції вітчизняної пенітенціарної політики.
- •Загальна характеристика міжнародних стандартів у сфері виконання покарань і поводження із засудженими.
- •Характеристика Мінімальних стандартних правил оон поводження з ув’язненими та Європейських в’язничних правил.
- •Заснування та розвиток перших пенітенціарних систем світу.
- •Пенсильванська (філадельфійська) та Обернська пенітенціарні системи.
- •Прогресивна (ірландська та англійська) системи виконання покарань.
- •Система органів та установ виконання покарань в Україні, їх відомча належність.
- •Правовий статус Державної пенітенціарної служби України, її завдання та функції.
- •Моделі державного управління пенітенціарними системами: світова та європейська практика.
- •Кримінально-виконавча інспекція: завдання та функції.
- •Виправні колонії як суб’єкти виконання покарань та їх види.
- •Виховні колонії та їх місце у системі установ виконання покарань.
- •Виправні центри як установи виконання покарань.
- •Арештні доми як установи виконання покарання у виді арешту.
- •Військові частини, гауптвахти та дисциплінарний батальйон як суб’єкти виконання окремих покарань щодо військовослужбовців.
- •Правовий статус персоналу органів та установ виконання кримінальних покарань.
- •Основи правового статусу засуджених.
- •Основні права засуджених.
- •Основні обов’язки засуджених.
- •Право засуджених на особисту безпеку.
- •Прокурорський нагляд і відомчий контроль за виконанням кримінальних покарань.
- •Участь громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених.
- •Спостережні комісії у системі громадського контролю за дотриманням прав засуджених.
- •Ізоляція як сутнісна основа окремих видів покарань.
- •Поняття та загальна характеристика покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.
- •Класифікація покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.
- •Вимоги міжнародних документів щодо застосування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі та проблеми імплементації їх положень у кримінально-виконавче законодавство України.
- •Організаційно-правові засади виконання покарання у виді штрафу.
- •Порядок та умови виконання покарання у виді конфіскації майна.
- •Порядок виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
- •Загальні положення виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •Порядок та умови виконання покарання у виді громадських робіт.
- •Загальні засади виконання покарання у виді виправних робіт.
- •Функції кримінально-виконавчої інспекції у процесі виконання окремих покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.
- •Функції органів внутрішніх справ під час виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.
- •Особливості призначення та виконання покарань відносно військовослужбовців.
- •Службові обмеження для військовослужбовців: порядок та умови виконання та відбування.
- •Виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
- •Виконання покарання у виді арешту.
- •Правовий статус засуджених до арешту.
- •Загальна засади виконання та відбування покарання у виді обмеження волі.
- •Особливості призначення
- •Не застосовується (ч. 3 ст. 61 кк України)
- •Правовий статус засуджених до обмеження волі.
- •Поняття та сутність інституту пробації. Перспективи розвитку пробації в Україні.
- •Загальні засади призначення і виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
- •Соціальні та психологічні проблеми покарання у вигляді позбавлення волі.
- •Основи правового статусу осіб, засуджених до позбавлення волі.
- •Класифікація засуджених до позбавлення волі: поняття, види та значення.
- •Критерії класифікації засуджених до позбавлення волі.
- •Вимоги щодо роздільного та ізольованого тримання засуджених в установах виконання покарань.
- •Діяльність Регіональних та Апеляційної комісій з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.
- •Підстави та порядок залишення засуджених до позбавлення волі у слідчих ізоляторах.
- •Порядок прийняття засуджених до позбавлення волі до виправних і виховних колоній.
- •Структурні дільниці виправних і виховних колоній.
- •Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду, як втілення прогресивної системи виконання покарань.
- •Особливості режиму у колоніях різних типів.
- •Система нагляду та охорони як засіб забезпечення режиму.
- •Оперативно-розшукова діяльність як засіб забезпечення режиму.
- •Підстави та порядок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї до засуджених до позбавлення волі.
- •Режим особливих умов у колоніях.
- •Розпорядок дня як елемент виправного впливу на засуджених до позбавлення волі.
- •Основні права, обов’язки і обмеження засуджених до позбавлення волі.
- •Побачення і телефонні розмови засуджених до позбавлення волі з родичами та іншими особами.
- •Правове регулювання короткочасних виїздів за межі виправних і виховних колоній.
- •Матеріально-побутове та медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі.
- •Виправлення та ресоціалізація засуджених: поняття та зміст.
- •Праця засуджених до позбавлення волі та її соціальні аспекти.
- •Порядок залучення засуджених до позбавлення волі до праці, її форми, принципи та оплата.
- •Поняття, зміст, форми і методи соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі.
- •Особливості організації загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених до позбавлення волі.
- •Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі у системі заходів виховного впливу.
- •Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі: види та порядок застосування.
- •Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі.
- •Злісний порушник установленого поряду відбування покарання у виді позбавлення волі.
- •Матеріальна відповідальність засуджених до позбавлення волі: підстави та порядок реалізації.
- •Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками.
- •Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими неповнолітніми. Соціально-виховна робота з неповнолітніми засудженими у виховних колоніях.
- •Особенности воспитательной с несовершеннолетними в воспитательных колониях. Ст. 143
- •Статья 143. Особенности отбывания наказания в воспитательных колониях
- •Особливості виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Порядок и условия исполнения наказаний в виде пожизненного лишения свободы
- •Правовий статус осіб, засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі.
- •Правові підстави та порядок звільнення від відбування покарання.
- •Поняття, сутність та порядок застосування амністії в Україні.
- •Поняття та порядок застосування помилування.
- •Дострокове звільнення від відбування покарання: види та порядок здійснення.
- •Поняття та сутність постпенітенціарного впливу на засуджених.
- •Механізм соціальної адаптації осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
- •Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: поняття, сутність та соціальне обґрунтування.
- •Категорії осіб, щодо яких встановлюється адміністративний нагляд.
- •Порядок встановлення, продовження та припинення адміністративного нагляду.
Правові підстави та порядок звільнення від відбування покарання.
Стаття 152. Підставами звільнення від відбування покарання є:
1) відбуття строку покарання, призначеного вироком суду;
2) закон України про амністію;
3) акт про помилування;
4) скасування вироку суду і закриття кримінального провадження;
5) закінчення строків давності виконання обвинувального вироку;
6) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;
7) хвороба;
8) інші підстави, передбачені законом (звільнення у зв’язку з декриміналізацією діяння, звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до 3 років).
Поняття, сутність та порядок застосування амністії в Україні.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» амністія - це повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.
Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону. Верховна Рада України вправі прийняти закон про амністію як щодо певної категорії осіб, так і щодо конкретно визначеної особи (індивідуальна амністія) та не частіше 1 разу протягом календарного року (крім випадків індивідуальної амінстії).
Види амністії:
повна (повне звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання);
часткова (часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання);
умовна;
загальна і індивідуальна.
Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості стосовно осіб, які звільняються від відбування покарання, крім випадків індивідуальної амністії.
Після опублікування ЗУ «Про амністію» адміністраці УВП складає спимок осіб, які підлягають під амністію. Список обов’язково затверджується начальником УВП. Після цього розробляється графік подачі документів на розгляд комісії (при складанні такого графіку обов’язково враховується можливість заміни засудженого на виробництві).
За загальним правилом адміністрація УВП повинна надіслати документи до суду протягом 3 місяців.
Якщо у випадку амністії засудженому замінено вид кримінального покарання, адміністрація УВП зобов’язана повідомити засудженому про нове обчислення строку і нову дату звільнення.
У разі позитивного рішення комісія направляє до суду:
1) подання начальника УВП, яке погоджено спостережною комісією або комісією у справах неповнолітніх.
2) довідку про заходи заохочення і стягення, які застосовувались до засудженого.
3) особову справу.
4) інші документи (диплом про здобуття освіти).
Поняття та порядок застосування помилування.
Указ Президента «Про Положення про порядок здійснення помилування».
Помилування — це акт Президента України, за яким певна особа (група осіб) повністю або частково звільняється від покарання.
Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 106 Конституції України помилування є прерогативою глави держави.
Помилування засуджених здійснюється у виді:
- заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років;
- повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;
- заміни покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням.
Указ Президента «Про Положення про порядок здійснення помилування».
Право клопотати про помилування має особа, яка:
1) засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;
2) засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;
3) засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування.
Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а при розгляді справи в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом.
У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше двадцяти років призначеного покарання.
Клопотання про помилування особою, засудженою судом України, яка відбуває покарання в Україні, або засудженою судом іноземної держави і переданою для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, подається через адміністрацію установи виконання покарань або іншого органу, що здійснює виконання кримінальних покарань. Адміністрація в установленому порядку реєструє клопотання і протягом п'ятнадцяти днів з дня подання направляє його до Адміністрації Президента України разом із копіями вироку, ухвали і постанови суду, докладною характеристикою про поведінку особи і ставлення її до праці із викладеною письмово думкою адміністрації і, як правило, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх про доцільність помилування, а також іншими документами і даними, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування.
Підготовку матеріалів до розгляду клопотання про помилування та повідомлення заявника про результати такого розгляду здійснює Управління з питань помилування Адміністрації Президента України (далі - Управління).
Під час розгляду клопотання про помилування враховуються:
ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, поведінка і ставлення особи до праці до засудження та в установах й інших органах виконання покарань, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди та інші обставини;
думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських організацій, трудових колективів тощо про доцільність помилування.
Клопотання про помилування і підготовлені Управлінням матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування (далі - Комісія).
Комісія утворюється Президентом України у складі голови, двох заступників голови і членів Комісії. Одним із заступників голови Комісії є за посадою Керівник Управління. Обов'язки секретаря Комісії виконує один із членів Комісії.
Організаційною формою роботи Комісії є засідання, які скликаються і проводяться головою Комісії, а за його відсутності - одним із заступників голови Комісії.
Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більшість її складу.
Рішення Комісії приймаються шляхом голосування більшістю присутніх на засіданні членів Комісії. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним.
За результатами попереднього розгляду клопотань про помилування і матеріалів, підготовлених Управлінням, Комісія вносить Президентові України пропозиції про застосування помилування.
Про клопотання, підстав для задоволення яких не знайдено, Комісія доповідає Президентові України.
Про помилування засудженого Президент України видає указ.
У разі відхилення Комісією клопотання про помилування повторне клопотання щодо особи, засудженої до довічного позбавлення волі, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд Комісії не раніш як через п'ять років, а щодо інших засуджених - не раніш як через рік із часу відхилення попереднього клопотання. Повторне клопотання, що надійшло до закінчення цих строків, повертається заявникові з відповідним роз'ясненням.
Укази Президента України про помилування засуджених для виконання надсилаються:
щодо осіб, які відбувають покарання в установах чи органах виконання покарань, - ДПтС;
щодо осіб, які звільняються від додаткових покарань, - відповідним судам;
щодо осіб, засуджених до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, до службових обмежень для військовослужбовців чи до позбавлення військових звань, - Міністерству оборони України;
щодо інших осіб - відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.
Крім того, укази Президента України про помилування засуджених надсилаються Міністерству внутрішніх справ України до відома та іншим державним органам для забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбули покарання.
Контроль за виконанням указів Президента України про помилування здійснює Комісія.
