3. Страхові резерви та порядок їх формування

Страхові резерви - грошові кошти, що утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування). Це пов'язується з тим, що проведення страхування зумовлює зворотність страхового циклу, оскільки потребує спочатку внесення страхової премії, а потім, через деякий час, надання страхової послуги у вигляді виплати страхового відшкодування (страхових сум). Методика розрахунку страхових резервів визначається залежно від виду та строку дії договору страхування. Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, утворюються у тих валютах, у яких страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

Страхові резервиподіляються відповідно до чинного законодавства України на такі види  резерви за загальними видами страхування (технічні резерви);

 резерви із страхування життя.

Технічні резерви- це показник, який виражає грошову оцінку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно - сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальником з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування. Вони дозволяють страховику бачити загальний обсяг відповідальності за діючими договорами страхування. Обсяг технічних резервів має бути достатнім для покриття відшкодування всіх збитків за діючими договорами страхування. Достатності страхових резервів відводиться важливе місце в оцінці фінансового стану страховика та його надійності.

Законодавством України передбачено формування таких технічних резервів за видами страхування:

> резерв незароблених премій (резерви премій);

> резерв збитків.

Резерв незароблених премійвключає в себе частки від сум надходжень страхових платежів, що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату.

Резерв збитків- це зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування.

Технічні резерви формуються окремо за кожним видом страхування відповідно до правил формування та розміщення страхових резервів.

Відповідно до Закону України "Про страхування" страховики викорис­товують єдиний спрощений метод розрахунку резерву незароблених премій - метод плаваючих кварталів, а саме: сума надходження страхових платежів в першому кварталі множиться на одну четверту, в другому- на одну другу, в останньому кварталі розрахункового періоду - на три четвертих, одержані добутки додаються.

Резерв незароблених премій виникає через розбіжність діяльності страховика та періоду дії договору страхування. Отже, резерв за своїм змістом є не резервом, а є статтею розмежування обліку отриманих страхових премій між звітними періодами. А обчислений за діючою методикою резерв незароблених премій фактично є витратами майбутніх періодів. Для визначення справжнього розміру заробленої частини премії та залишку премії, яка не є заробленою-резерву незаробленої премії, у практиці страхування зарубіжні компанії залежно від виду страхування, терміну дії договору страхування, рівня збалансованості страхового портфеля, рівномірності розподілу ризику використовують кілька методів: метод 1/365; метод 1/4, 1/8, 1/12, 1/24; метод 40%,36%.

Щоб визначити реальне значення РНП, існує декілька способів, що відрізняються рівнем точності, вибір яких залежить від:

• виду страхування;

• терміну дії договору страхування;

• рівномірності розподілу ризиків у часі;

• збалансованості страхового портфеля;

• періодичності оплати страхових премій.

Відомими в зарубіжній практиці страхування та описаними в літературі методами розрахунку резерву РНП є :

1. метод 1/365 (“proratatemporis”). Це найбільш точний, хоча і громіздкий метод. Зароблена та незароблена премії розраховуються по кожному дню дії договору;

2. методи 1/24; 1/12; 1/8; 1/4 (так звані “паушальні методи”) використовують припущення, що договори укладаються з початку року строком на 1 рік та починають діяти із дати періоду розрахунку (наприклад, для методу 1/24 – з середини місяця).

3. Методи 40% та 36% припускають, що договір строком дії один рік укладено в середині року (1 липня), тому розмір заробленої премії складає 50%. Але оскільки до розрахунку береться брутто- премія з навантаженням 20 % (або 28%), то резерв буде зменшений і назва методу відповідає його складу - 40% (або 36%).

Резерв незароблених премій визначається вітчизняними страховиками за базовою методикою “1/4", яка встановлена для використання у ст.31 Закону “Про страхування”.

Величина резервів незароблених премій R на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів, які не можуть бути меншими 80 відсотків загальної суми надходжень страхових платежів (премій, внесків) з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев'яти місяців (розрахунковий період) і обчислюється як:

• суми страхових платежів за перші три місяці періоду (P1) множаться на одну четверту;

• суми страхових платежів за наступні три місяці періоду (P2) множаться на одну другу;

• суми страхових платежів за останні три місяці періоду (P3) множаться на три четвертих;

• одержані добутки додаються.

Останній місяць розрахункового періоду буде складатися із кількості днів на дату розрахунку.

Таким чином, сума резерву незароблених премій Rрозраховується як:

R>0,8*(0,25*P1 + 0,5*P2 + 0,75*P3) (1)

При здійсненні операції перестраховування частки страхових премій, які були сплачені за договорами перестраховування, формують права вимоги до перестраховиків і обліковуються як суми часток перестраховиків у резервах незароблених премій.

Суми часток перестраховиків у резервах незароблених премій на звітну дату розраховуються згідно брутто-методу формування резервів наступним чином:

 сума часток страхових премій, що сплачені перестраховиком протягом перших трьох місяців цього періоду, множиться на 1/4;

 сума часток страхових премій, які сплачені перестраховиком протягом наступних трьох місяців, множиться на 1/2;

 сума часток страхових премій, які сплачені перестраховиком протягом останніх трьох місяців, помножується на 3/4;

 одержані добутки додаються.

Резерв збитків. При здійсненні загального (ризикового) страхування після страхового випадку страховик спочатку виконує заходи аналізу картини страхового випадку, наприклад, з залученням експертів, і при прийнятті рішення про виплату, виконує її. Вказані причини є основою для формування резервів збитків. Резерви збитків формуються при наявності відомих вимог страхувальників (перестрахувальників) на звітну дату.

Величина резервів збитків відображається у відповідній окремій статті балансу страховика як технічні резерви.

Сума збільшення резервів збитків у звітному періоді належить до витрат страховика, сума зменшення – до прибутків від страхової діяльності.

Права вимоги до перестраховиків при настанні страхових випадків у звітному періоді враховуються, як частка цих перестраховиків у резервах збитків. Збільшення (зменшення) суми таких вимог до перестрахувальників у звітному періоді відпо­відно збільшує (зменшує) дохід від страхової діяльності.

Інші системи технічних резервів. Закон (ст.31) дозволяє страховику самостійно формувати інші додаткові резерви, відповідно до особливостей здійснення конкретних видів страхування.

В цьому випадку страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року згідно з встановленою Уповноваженим органом методикою формування і ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя:

• резерв незароблених премій;

• резерв заявлених, але не виплачених збитків;

• резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

• резерв катастроф;

• резерв коливань збитковості.

Страховики зобов'язані письмово повідомити Уповноважений орган про запровадження формування і ведення обліку зазначених технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.