6. Страхування технічних ризиків

Страхування технічних ризиків можна розділити на два напрямки:

• страхування самої техніки, установок, технологічних ліній на випадок їхнього виходу з ладу, порушення роботи, загибелі;

• страхування наслідків, викликаних впровадженням технічних і технологічних новинок.

Якщо перший напрямок покликаний захистити від прямих збитків і є класичним майновим видом страхування, то другий – захищає від непрямих збитків і схожий на страхування підприємницьких ризиків.

Страхування технічних ризиків має такі особливості:

• є важливою підтримкою науково-технічного прогресу;

• проводиться з обов’яз­ковим використанням франшизи;

• проводиться за системою пропорційного страхового забезпечення;

• для нього характерна велика вартість об’єктів страхування;

• страховики приймають на страхування такі ризики лише з перестрахуванням;

• надається тільки в добровільній формі.

У світовій практиці та Україні страхування технічних ризиків включає у себе наступні види:

• страхування будівельно-монтажних ризиків, включаючи стра­хування гарантійної експлуатації та страхування відповідальності перед третіми особами при будівельно-монтажних роботах;

• страхування машин від поломок;

• страхування електронної техніки;

• страхування інженерних споруд.

Страхування будівельного підприємства від усіх ризиків (страхування CAR) є одним з основних і найпоширеніших видів страхування технічних ризиків. Це страхування всіх видів будівельних об’єктів, у рамках якого надається страховий захист як від збитків, завданих будівельному об’єкту, спорудам на будівельному майданчику і/або будівельним машинам, так і від претензій третіх осіб внаслідок матеріального збитку або тілесного ушкодження, пов’язаного з будівництвом об’єкта.

Залежно від виду будівельного контракту (будівництво об’єктів "під ключ", поставка обладнання та контроль за будівництвом) чітко розрізняють відповідальність всіх заінтересованих у будівництві сторін (підрядника та замовника) і відповідно визначають, яка із сторін буде страхувальником. Страхувальниками можуть бути забудовники або будівельні підприємці, що здійснюють проект.

Будівельно-монтажне страхування охоплює досить широке коло ризиків, які можуть загрожувати роботам, що проводяться на будівельному майданчику. Обсяг відповідальності страховика складається як з традиційних ризиків, зокрема таких, як пожежа, вибух, аварія, стихійне лихо, крадіжка, відповідальність перед третіми особами тощо, так і недоліки або помилки, допущені страхувальником при виконанні робіт або всі, або за обмеженим переліком.

Міжнародною практикою страхування передбачено такі винятки:

• пошкодження внаслідок воєнних чи подібних до війни подій, суспільних хвилювань, арешту майна будь-яким органом влади;

• пошкодження внаслідок страйків чи заколотів (іноді після ретельної перевірки обставин події страхове відшкодування може виплачуватися);

• пошкодження, спричинені впливом ядерної енергії;

• пошкодження, завдані з наміром чи в результаті грубої необачності страхувальника або його представника;

• внутрішні пошкодження будівельних машин, тобто пошкодження, до яких призвели не зовнішні фактори;

• ліквідація недоліків виконання будівельних робіт (наприклад, використання дефектного чи непридатного матеріалу).

• претензії за неустойками та недоліками наданих послуг.

Страховий захист починається в момент початку будівельних робіт або після вивантаження застрахованих предметів на будівельному майданчику і закінчується прийманням чи пуском в експлуатацію споруди.

Страховою сумою, на яку страхуються будівельні роботи, є договірна вартість будівництва, включаючи вартість наданих забудовником будівельних матеріалів та (або) виконаних ним робіт. Страхові тарифи встановлюються в кожному окремому випадку.

При оцінюванні ризику будівельного об’єкта насамперед слід ураховувати такі чинники:

• характер будівельного майданчика та можливість наразитися на ризик (кліматичні та тектонічні умови, наприклад ступінь небезпеки настання землетрусу, повені, затоплення);

• конструктивні особливості об’єкта та будівельних матеріалів;

• методи будівництва;

• ризики, які впливають на виконання графіка робіт.

Страхування монтажних ризиків (EAR) забезпечує страхувальникові необхідне і якомога повніше страхове покриття всіх ризиків, які виникають при монтажі машин та механізмів, а також при зведенні сталевих конструкцій. Воно замінило цілу низку договорів як майнового страхування, так і страхування відповідальності за помірну ціну.

Страхувальниками можуть бути сторони, для яких монтаж об’єкта пов’язаний з ризиком:

• виробник чи постачальник монтажного об’єкта, якщо монтажні роботи виконуються ним самим або під його відповідальність;

• фірми, яким доручено виконати монтаж;

• покупець монтажного об’єкта;

• кредитор.

Об’єктами страхування, як правило, є монтаж та пробний пуск усіх видів машин, механізмів та конструкцій.

Страхування всіх монтажних ризиків забезпечує досить повне страхове покриття. Усі збитки, що спричинюються застрахованим предметам протягом дії договору страхування внаслідок аварії (несподіваної події), підлягають відшкодуванню, якщо вони не пов’язані із зазначеними в полісі винятками. До страхових ризиків належать:

• пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів, зби­тки, до яких призвела дія води або інших засобів, що використовува­лася для пожежогасіння;

• паводок, повінь, затоплення, дощ, сніг, лавина, підводний або звичайний землетрус, бурі всіх видів, опускання ґрунту, зсув, обвал;

• злом, крадіжка;

• помилки, халатність, необачність, необережність, злий намір під час монтажу;

• коротке замикання, надмірна напруга, електричні дуги, підвищений і знижений тиск, пошкодження внаслідок дії відцен­трової сили;

• інші аварійні події.

Застосовуються типові передбачені міжнародною страховою практикою винятки, притаманні майновому страхуванню.

Страховою сумою є вартість установок згідно з договором про постачання, включаючи витрати з перевезення, митний збір, інші збори та витрати з монтажу. При страхуванні монтажних ризиків застосовується пропорційна система.

У страхуванні всіх монтажних ризиків використовуються лише посібники з тарифікації, адже немає змоги встановити тверді ставки премій за всіма видами монтажних робіт та ризиків. Тому премію з кожного конкретного ризику обчислюють окремо з урахуванням особливих умов відповідного випадку.

Термін дії договору страхування всіх монтажних ризиків визначається так само, як і у попередньому виді страхування.

Значне місце серед послуг страхування технічних ризиків зай­має страхування машин від поломок. Важливим моментом при страхуванні машин від поломок є те, що договір страхування укладається на підставі складеного страхувальником переліку об’єктів, які підлягають страхуванню, із зазначенням технічних даних і страхової суми щодо кожного об’єкта. Страхова сума визначається в межах страхової оцінки, яка відповідає вартості майна на момент укладення договору страхування.

Страхувальниками за цим видом страхування є ті, хто їх експлуатує. Об’єктами страхування можуть бути всі машини, апарати, механічне обладнання й установки за винятком лише деяких предметів, термін служби яких порівняно з терміном служби всього об’єкта невели­кий.

За своєю природою цей вид призначений для захисту від технічних аварій. Основними страховими випадками у страхуванні машин вважаються:

• помилки в конструкції та розрахунках, під час виготовлення і монтажу,

• дефекти лиття та матеріалу;

• помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність, злий намір;

• коротке замикання та інші електричні ризики;

• фізичний вибух;

• буря, мороз, лід.

Головними винятками у страхуванні машин є типові для майнового страхування події масового впливу, а також стихійні лиха те передбачені іншими договорами страхування відносно тих же об’єктів.

Страховою сумою є вартість машин, які підлягають страхуванню. Ставки премій у страхуванні машин визначаються окремо за кожним типом машин.

Страхове відшкодування розраховується як відновлювальна вартість машин у межах страхової суми чи ліміту відповідальності за кожним об’єктом. Порядок визначення суми збитку та страхового відшкодування практично повністю відповідає умовам будівельно-монтажних ризиків.

Страхування електронних пристроїв призначене для страхового захисту складних та дорогих електронних машин, пристроїв та систем.

Страхувальниками є юридичні особи – власники або наймачі електронних систем.

Об’єктами страхування можуть бути всі електронні системи:

• ЕОМ для обробки даних;

• електронні та ядерні медичні апарати (рентгенівські апарати, випромінювачі, великогабаритні стерилізатори, медичні апарати);

• пристрої передавання інформації;

• інші електронні пристрої;

• носії даних.

Страховими випадками є наслідки поді, які торкаються реальної вартості застрахованого майна, через що постає потреба його ремонту чи заміни. Як правило, це:

• пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів;

• скупчення диму, сажі, газів;

• дія води, вологи (якщо вона не спричинена атмосферними опа­дами чи не зумовлена умовами виробництва);

• коротке замикання та інші аварійні ситуації, пов’язані з дією електроенергії;

• помилки в конструкціях та розрахунках, помилки виробника, по­милки при виготовленні та монтажу, дефекти лиття й матеріалу;

• помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність;

• злий намір та зазіхання третіх осіб;

• град, мороз, буря;

• опускання ґрунту, зсув, обвал, лавини;

• додаткові ризики: землетрус, виверження вулкану, тайфун, ураган, циклон; страйк і хвилювання; ризики при транспортуванні; кра­діжку; додаткові витрати тощо за додаткову оплату.

Головними винятками у страхуванні машин є типові для майнового страхування події масового впливу, а також витрати на виконання робіт з технічного обслуговування та суто зовнішні недоліки.

Страховою сумою є вартість електронних прист­роїв, які підлягають страхуванню. Страхове відшкодування – це вартість відновлення пристроїв у межах страхової суми чи ліміту відпові­дальності за кожним об’єктом.

При встановленні розміру премій користуються нормативами, якими враховуються звичайні (не підвищені) ризики. Спеціальні пристрої або пристрої, які вперше з’являються на ринку, тарифікують з урахуванням підвищеного ризику.

У цій групі переважають добровільні види страхувань, більшість з котрих відноситься до давніх, традиційних страхувань. В першу чергу це страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ. Конкретними об'єктами (предметами) цього страхування є будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, сировина і матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. Страхувальником виступає власник або користувач (орендар) майна. Загальним ризиком є знищення, пошкодження або втрата майна, а конкретними:

1. вогневі ризики і ризики стихійних явищ (пожежа від удару блискавки, буря, злива, ураган, сель, землетрус та ін.);

2. технічні аварії і катастрофи (пожежа внаслідок аварії електрообладнання, вибух, неправильна експлуатація техніки і обладнання, аварії систем водо-, тепло- і енергопостачання);

3. протиправні (навмисні) дії третіх осіб (крадіжка зі зламом, грабіж, навмисне знищення або пошкодження, підпал).

Тривалість дії договорів страхування – від одного місяця до одного року.

Для укладення договору власник або користувач майна звертається до страховика з усною або письмовою заявою. Страховик здійснює огляд майна і дає оцінку його ризиковості (андеррайтинг об'єкта). На цій підставі визначаються основні договірні умови, в тому числі величина страхового тарифу. Страхувальник має право вибору ризиків (усіх трьох, двох чи одного з названих вище). Договір вступає в силу після сплати страхового платежу. Страхові тарифи за цим видом страхування невисокі і залежать від розміщення підприємства, галузі виробництва, характеру технологічних процесів та видів сировини. Переважно вони коливаються від 0,01 до 0,2% за вогневі ризики і ризики стихійних явищ, від 0,1 до 1% за ризик "Технічні аварії і катастрофи" та від 0,5 до 5% за ризик "Дії третіх осіб" (тариф за останній ризик залежить від захищеності підприємства і навіть від його розмірів). Після настання страхового випадку страхувальник повинен в найкоротший термін повідомити страховика. Страховик бере участь у встановленні причин випадку і у визначенні збитків. Після цих робіт він складає акт про страховий випадок, на підставі котрого виплачується страхове відшкодування. Якщо страховик відмовляє у виплаті страхового відшкодування, то він подає страхувальнику мотивовану причину відмови у письмовому вигляді.

До обов'язкових видів страхування нерухомого майна відносяться страхування майнових ризиків за угодами про розподіл продукції та майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу, страхування об'єктів космічної діяльності (наземна та космічна інфраструктура), а також страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок стихійних лих,техногенних катастроф та протиправних дій третіх осіб предмета іпотеки та нерухомості, набутої в результаті управлінням майном. Правила цих видів страхувань поки що не розроблені. Обов'язково страхується також державне майно, передане в оренду. Єдині правила і умови страхування цього майна не передбачені, тому воно страхується на підставі правил добровільного страхування майна.

Страхування технічних ризиків охоплює транспортування будівельних матеріалів і обладнання, їх зберігання, будівельно-монтажні і пусконалагоджувальні роботи та технічне обслуговування споруджених об'єктів сил, крадіжки, крадіжки зі зламом, помилок проектантів, неякісного виконання робіт, пошкодження або знищення майна, котре знаходиться біля будівельної площадки.

При страхуванні будівельного підприємства від усіх ризиків страхова сума визначається на підставі договірної вартості будівництва, включаючи вартість поставлених замовником будівельних матеріалів та виконаних ним робіт. При цьому страхуванні відсутні традиційні страхові тарифи табличної форми. Тут переважно відразу визначається страховий платіж (премія) залежно від особливостей об'єкта і місцевих умов будівництва. Причина випадку встановлюється на підставі огляду об'єкта, висновків експертів, довідок гідрометеорологічної служби, протоколів пожежної охорони, а збиток - в розмірі матеріальних втрат.

При страхуванні монтажних робіт від усіх ризиків страхова сума встанов­люється на рівні вартості обладнання, яке монтується або на якому здійснюються пусконалагоджувальні роботи. Як і при страхуванні будівельного підприємства від усіх ризиків, страховий платіж визначається не на підставі страхового тарифу, а встановлюється в певних сумах за кожен застрахований об'єкт залежно від його технічних характеристик. Причини випадку встановлюються на підставі актів огляду і технічних експертиз Величина страхового відшкодування дорівнює витратам на приведення потерпівшого об'єкта до стану, в якому він знаходився перед випадком. Сюди відносяться матеріальні витрати, а також витрати на демонтаж, перевезення і повторний монтаж обладнання.

При страхуванні промислового і технологічного обладнання страхова сума переважно визначається в розмірі відновлювальної вартості обладнання. Крім вартості обладнання, в страхову суму входять витрати на транспортування, митні збори і монтаж. Страхові платежі визначаються на підставі страхових тарифів на кожен вид обладнання, а платіж - на підставі базової формули (1). Встановлення причин виходу обладнання з